Ізраїль запроваджує нові правила реєстрації для гуманітарних організацій у Газі, і наслідки можуть бути дуже відчутними вже з 1 січня 2026 року. Міністерство у справах діаспори заявило, що понад три десятки груп втратять дозвіл працювати в секторі, якщо не виконали вимоги до кінця року, а до березня мають “згорнутися” після призупинення авторизацій.
Суть правил — безпекова перевірка, насамперед через списки палестинських працівників. Ізраїль пояснює це ризиком проникнення бойовиків у структури допомоги та використання гуманітарної інфраструктури. Частина організацій, серед них “Лікарі без кордонів”, опиралася на принципи незалежності гуманітарної роботи і на ризики для персоналу: передавання персональних даних у ситуації, де працівників уже затримують, залякують або атакують, може перетворитися на прямий інструмент тиску.
На тлі гуманітарної кризи рішення викликало публічний спротив групи держав. Міністри закордонних справ Канади, Данії, Фінляндії, Франції, Ісландії, Японії, Норвегії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії заявили, що гуманітарні організації мають працювати в Газі стабільно і передбачувано, і будь-які спроби обмежити їхню здатність діяти є неприйнятними. Їхній аргумент простий: без внеску НУО закрити потреби двох мільйонів людей у масштабі, який зараз потрібен, неможливо.
“Лікарі без кордонів” публічно попереджають про “руйнівні наслідки” для цивільних. Організація наголошує, що підтримує близько п’ятої частини лікарняних ліжок у секторі та бере участь у забезпеченні значної частки пологової допомоги. Водночас вона говорить, що станом на 30 грудня не отримала офіційного рішення про реєстрацію, і зараз шукає рішення, щоб не зупинити роботу в Газі та на Західному березі.
Ізраїльська позиція інша і значно жорсткіша. COGAT — структура, що координує цивільну діяльність і, зокрема, рух допомоги — стверджує, що ці організації під час нинішнього перемир’я фактично не завозили допомогу, а їхній сукупний внесок історично становив приблизно 1% від обсягу гуманітарних вантажів. Тому, за логікою COGAT, призупинення їхніх дозволів не зменшить загальний потік: допомога нібито й надалі заходить через ООН, донорів, приватний сектор і понад 20 міжнародних організацій.
Конфлікт тут не про “папери”, а про контроль і довіру. Для Ізраїлю ключове — фільтрація персоналу і демонстрація того, що гуманітарні канали не можуть бути інфільтровані. Для НУО — захист співробітників і збереження нейтральності: передавання списків може зробити працівників мішенню, а самі організації — залежними від політичної волі сторони конфлікту.
Найближчий ризик — провал у медичних та сервісних спроможностях, навіть якщо “обсяг вантажів” формально не впаде. Кількість фур не дорівнює якості допомоги: лікарняні ліжка, бригади, логістика всередині анклаву, водопостачання, пологова допомога — це не лише поставки, а й люди на місці. Якщо частина організацій справді буде змушена скорочувати присутність до березня, система може втратити саме “операторів”, а не “коробки”.
Політичний ефект також очевидний. Західні партнери отримують ще одну точку конфлікту з Ізраїлем на фоні вже токсичного гуманітарного треку. Усередині США рішення підсилює розкол: частина союзників Ізраїлю підтримує жорсткі обмеження, і навіть американський посол Майк Гакабі публічно схвалив крок, звинувативши окремі організації у наявності “терористів” у штаті.
На 2026 рік це закладає дві траєкторії. Якщо буде знайдений механізм “перевірки без викриття” — наприклад, верифікація через нейтрального посередника чи інший формат без передачі повних списків напряму — частина НУО може зберегти роботу і тема стихне. Якщо ж Ізраїль наполягатиме на максимальній прозорості, а організації не відступлять, ми побачимо затяжну деградацію польових можливостей і ще одну хвилю дипломатичного тиску, причому в момент, коли перемир’я й так крихке.
