Якщо до останніх років підходи американських президентів до Німеччини часто були напруженими, зустріч 6 червня 2025 року між Дональдом Трампом та новим німецьким канцлером Фрідріхом Мерцем у Овальному кабінеті стала справжнім шоком для дипломатів обох сторін.
Ще донедавна офіційна Вашингтонська позиція зводилася до критики Берліна за недостатнє військове фінансування НАТО та залицяння перед Росією, про що неодноразово заявляв Трамп під час попередньої каденції.
Проте цього разу Трамп уже з порога окреслив атмосферу дружніх стосунків: «Я не дружу з усіма, – сказав він журналістам, – але з вами я справді друг», – звернувся він до Мерца, що одразу викликало жвавий інтерес у світовій пресі.
Насамперед Трампа вразили зовнішність і впевненість Мерца: високий, із відточеною англійською, він відповідав образу європейського лідера, який легко знаходить спільну мову з Вашингтоном. Для американського президента це важливо: попередні канцлери ФРН, як-от Ангела Меркель, часто ухилялися від зайвого емоційного етикету, що не завжди подобалося Трампу.
Протилежно Меркель, Фрідріх Мерц прийшов із бізнес-середовища, а його бурхлива суперечка з Меркель навколо питань енергетики й економічного курсу переконала Трампа, що перед ним – «незалежний, проамериканський лідер».
Під час розмови Мерц отримав від Трампа власноруч підписану копію свого власного свідоцтва про народження в Німеччині – родинна реліквія президента, яка спонукала Трампа назвати Мерца «прикладом гарного німецького порядку й любові до Америки».
У відповідь Мерц відмітив, що Америка «завжди була гарантами миру в Європі» й згадав про День Ді, коли американські війська висадилися в Нормандії, щоб звільнити континент від нацистів. Коли ж Трамп зауважив, ніби висадка в Нормандії була «певною проблемою для Німеччини», Мерц лише посміхнувся й запевнив, що «ми знаємо, що без Америки наш континент був би у значно гіршій ситуації».
Попри дружню атмосферу, Мерц мусив вислухати традиційні претензії Трампа з приводу недостатніх оборонних видатків. Американський лідер вкотре натякнув, що «нідероїдні танки BMW – це добре, але гроші варто витрачати на військо».
У відповідь Мерц вдався до аргументів про поточну ситуацію в ЄС: він підкреслив необхідність підтримки України та зазначив, що Берлін уже наростив власне військове фінансування до 2,5 % ВВП, хоча це лише початок.
При цьому Мерц нагадав про 200 тис. робочих місць, створених завдяки американському експорту в Німеччину, зокрема налаштування власного BMW X3, зібраного в Спартанбурзі, що засвідчило взаємозв’язок двох економік.
Віце-президент Джей Ді Венс, державний секретар Марко Рубіо та міністр фінансів Скотт Бессент були присутні на зустрічі, на якій пан Мерц не відповів на жодні складні запитання президента. Анна Манімейкер
Утім конкретних домовленостей щодо збільшення допомоги Україні чи зниження торгових бар’єрів між США та ЄС досягти не вдалося. Трамп не оголосив про готовність постачати додаткові системи ППО чи розширювати санкції проти Росії, а Мерц залишився без чітких гарантій щодо нульового дефіциту з боку ФРН у торгівлі з США. Жодних нових угод про скасування мита чи зону вільної торгівлі не було підписано. Єдиним нематеріальним результатом можна вважати взаємні усмішки і заяви про «блискучу» атмосферу, яка «відкриває шлях до подальших переговорів».
Попри відсутність миттєвих досягнень, очільники інших європейських столиць привітали успіх Мерца, бо будь-яка «ламка» напруги з Трампом у Вашингтоні значно послаблює ризик непередбачуваної політики стосовно ЄС у майбутньому. Спектр критики зі сторони німецьких ЗМІ був змішаним: Tagesschau відзначило, що Мерц «ніби відпрацьовував усі дипломатичні уроки, аби Трамп уподобав». Видання Süddeutsche Zeitung відзначило, що для німецького канцлера «зустріч з Трампом – це вже сам собою успіх», хоча додало, що «які саме дивіденди для Берліна з такої відвертої симпатії – питання відкрите».
Головний аналітик німецького Інституту міжнародних відносин у Берліні зазначає, що «дружні дипломатичні жести часто мають свою ціну – доведеться дочекатися, чи не закінчиться це тим, що США вимагатимуть від Німеччини різко знизити імпортні тарифи на сільгосппродукцію чи перерозподілити військові сили НАТО ближче до Балтійського регіону». Водночас експерти наголошують, що Мерц вклався в культуру Трампа, будучи досить відкритим, але не намагався конкурувати з президентом у балачці – обрав тактику слухача, що Трампу зазвичай до вподоби.
Тепер Берліну доведеться втілити хоча б частину обіцянок: швидко довести військові витрати до 2,5 % ВВП і одночасно дати більш чіткі гарантії Києву щодо постачання летальної зброї. У цьому разі Мерц зможе вважати візит успішним: «Що добре витиснути з Трампа зараз, поки його настрій доброзичливий, бо потім може повернутися атмосферна нестійкість», – коментує керівник відділу зовнішньої політики німецького фонду «Конрад Аденауер». Якщо ж конкретики не з’явиться, навіть теплі обійми та компліменти в Овальному кабінеті можуть виявитися не більше ніж піар-ходом, що дає перевагу радше Трампу, аніж самому Берліну.
Отже, поки Фрідріх Мерц демонструє, як «зламати код» Дональда Трампа через ефективне демпінгування у балачці й ефектні дипломатичні жести, німецько-американські відносини стоять на роздоріжжі: або з поточного піку дружби виллються реальні вигоди для Берліна в питаннях безпеки та торгівлі, або цей теплий епізод перетвориться на черговий політичний анекдот у стінах Білого дому.
