Світ поступово входить у нову епоху ядерного протистояння, причому цей процес відбувається майже непомітно. Десятиліттями держави створювали систему договорів, обмежень і дипломатичних механізмів, покликаних не допустити неконтрольованого нарощування ядерних арсеналів. Тепер ця система одна за одною втрачає свої опори.
У редакційній статті The Washington Post попереджає: людство фактично «сомнамбулою» наближається до нової ядерної гонки. Найбільша небезпека полягає в тому, що разом із послабленням міжнародних домовленостей змінюється і саме уявлення держав про те, наскільки безпечно покладатися на чужий ядерний «дах».
США та Росія залишилися без ключового договору
Одним із найважливіших сигналів стало завершення дії нового Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між США та Росією.
Угоду підписали у 2010 році за президентства Барака Обами, а у 2021 році її продовжила адміністрація Джо Байдена. Документ обмежував стратегічні ядерні арсенали двох найбільших ядерних держав.
Тепер відповідного договору немає. Це особливо небезпечно з огляду на масштаб американського та російського потенціалів: разом на ці дві країни припадає близько 86% світового ядерного арсеналу.
Фактично вперше за багато десятиліть Вашингтон і Москва опинилися без такого механізму взаємного обмеження.
Але проблема вже давно не обмежується двома державами.
Китай стрімко нарощує потенціал
Стара модель контролю над ядерною зброєю дедалі менше відповідає реальності. Китай, який раніше відігравав значно скромнішу роль у глобальному ядерному балансі, швидко збільшує свій арсенал.
За оцінками, Пекін уже має понад 600 ядерних боєголовок і продовжує нарощувати їхню кількість. Водночас Китай не погоджується приєднуватися до переговорів про обмеження ядерних озброєнь на умовах, які передбачали б тристоронню модель за участю США та Росії.
Ще одна проблема — Північна Корея. За оцінками експертів, Пхеньян може мати близько 50 готових ядерних боєголовок, а також достатньо матеріалів для створення ще кількох десятків.
Переговори щодо ядерної програми КНДР фактично не просуваються з 2019 року.
Південна Корея та Японія починають замислюватися про власну зброю
Найбільш тривожний наслідок нової ситуації проявляється серед союзників США в Азії.
У Південній Кореї дедалі більше людей сумніваються, що американські гарантії безпеки залишатимуться достатньо надійними за будь-яких обставин. За наведеними виданням даними, майже 70% громадян країни підтримують створення власної ядерної зброї.
Для Сеула це вже не просто теоретична дискусія. Поруч знаходиться ядерна Північна Корея, а Китай продовжує посилювати свій військовий потенціал.
Не менш показовою є ситуація в Японії. Країна офіційно дотримується трьох неядерних принципів: не володіти ядерною зброєю, не виробляти її та не дозволяти її розміщення на своїй території.
Втім, політичні дискусії навколо цієї позиції стають дедалі активнішими. Прем’єр-міністр Санае Такаїчі обережніше висловлюється щодо традиційної ядерної політики, а міністр оборони Сіндзіро Коідзумі закликав до відкритішого обговорення цього питання.
Чи справді більше ядерної зброї може зробити світ безпечнішим?
Прихильники поширення ядерного потенціалу мають власну логіку. На їхню думку, якщо Південна Корея та Японія отримають ядерну зброю, це може створити додатковий баланс проти Китаю та Північної Кореї.
У такій моделі США теоретично могли б навіть скоротити частину військової присутності в регіоні, переклавши більше відповідальності на своїх союзників.
Але саме тут виникає головна небезпека.
Чим більше держав володіють ядерною зброєю, тим більше з'являється потенційних сценаріїв помилки, неправильного рішення або випадкової ескалації. Особливо небезпечно це в регіонах, де держави розташовані близько одна до одної, а часу на ухвалення рішення у кризовій ситуації може залишатися лічені хвилини.
Ядерне стримування працює доти, доки всі учасники правильно розуміють наміри один одного. Одна помилка в оцінці ситуації може мати наслідки, які вже неможливо виправити дипломатією.
Що може зупинити нову гонку
На тлі нинішньої ситуації повне ядерне роззброєння виглядає майже недосяжною метою. Проте це не означає, що держави нічого не можуть зробити.
The Washington Post пропонує почати з практичних кроків: завчасно повідомляти про ракетні випробування та масштабні військові навчання, підвищувати прозорість щодо ядерних арсеналів і повертати міжнародних інспекторів до контролю.
Не менш важливими є прямі військові канали зв'язку між ядерними державами. Особливо — між США та Китаєм. Навіть якщо Вашингтон і Пекін конфліктують через торгівлю, технології чи геополітику, військові повинні мати можливість оперативно зв'язатися один з одним у кризовий момент.
Історія вже показувала, наскільки близько людство може підійти до катастрофи. Близько 40 років тому Рональд Рейган і Михайло Горбачов обговорювали можливість повної ліквідації ядерної зброї.
Сьогодні така перспектива здається майже фантастичною. Але навіть часткові домовленості, прозорість і постійний діалог можуть зменшити ризик найгіршого сценарію.
Бо нова ядерна гонка небезпечна не лише кількістю боєголовок. Вона небезпечна тим, що дедалі більше держав можуть опинитися в ситуації, коли одна помилка, неправильний сигнал або хибна оцінка намірів противника здатні запустити ланцюг подій, зупинити який буде вже неможливо.
