Системи протиповітряної оборони Patriot стали одним із найважливіших елементів захисту України від російських балістичних ракет. Однак Київ стикається з дедалі серйознішою проблемою: запаси перехоплювачів виснажуються, а швидко збільшити їхнє виробництво практично неможливо.
На тлі очікуваного посилення російських ударів перед Україною постає складне питання — чи вистачить ракет для Patriot, щоб захищати найбільш важливі об'єкти взимку?
У колонці для The Guardian старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних збройних сил Джек Вотлінг називає ситуацію наслідком серйозних прорахунків Заходу в оборонному плануванні.
Patriot став головним щитом від балістики
Росія регулярно використовує балістичні ракети для ударів по українських містах, критичній інфраструктурі, військових об'єктах та аеродромах. Особливо складними цілями є «Іскандери» та «Кинжали», які рухаються з величезною швидкістю та можуть маневрувати на окремих ділянках польоту.
Україна почала отримувати комплекси Patriot від партнерів у 2023 році. Відтоді вони стали одним із небагатьох засобів, здатних ефективно протидіяти російській балістиці.
Але захист від таких ракет має свою ціну. Для підвищення ймовірності знищення складної балістичної цілі іноді доводиться запускати по ній два або навіть три перехоплювачі.
Тобто одна російська ракета може вимагати одразу кількох дорогих боєприпасів.
Росія виробляє ракети швидше, ніж Захід — перехоплювачі
Головна проблема полягає у дисбалансі між можливостями Росії створювати засоби нападу та здатністю Заходу виробляти засоби захисту.
За оцінками, наведеними Вотлінгом, Росія може виготовляти близько 750 ракет «Іскандер» на рік і прагне збільшувати темпи виробництва.
При цьому балістичний арсенал є лише частиною російських ударних можливостей. Під час атак також використовуються «Кинжали», крилаті ракети, переобладнані зенітні ракети та ударні безпілотники.
Світові виробничі можливості Patriot набагато скромніші. Американські підприємства, а також виробничі майданчики в Німеччині та Японії разом здатні випускати близько 840 перехоплювачів на рік.
На перший погляд цифри можуть здаватися співставними, але це зовсім різні категорії озброєння. Перехоплювачі мають витрачатися не лише на Україну, а й на поповнення запасів самих країн НАТО. Крім того, одна ціль може вимагати кількох ракет.
Саме тут і виникає критичний дефіцит.
Війна США та Ірану ще більше загострила проблему
Ситуація з запасами перехоплювачів ускладнилася після війни між США та Іраном.
Іран під час найбільш інтенсивних періодів бойових дій запускав понад 170 балістичних ракет на добу. Це значно більше, ніж Росія зазвичай використовує під час окремих масованих атак по Україні.
Особливо показовими стали випадки, коли одна складна іранська ракета вимагала величезної кількості засобів перехоплення. За наведеними оцінками, для знищення однієї з таких цілей було використано аж 17 ракет Patriot.
Цей досвід продемонстрував масштаб проблеми: сучасна протиракетна оборона може витрачати перехоплювачі набагато швидше, ніж промисловість встигає їх виробляти.
Чи вистачить Україні Patriot взимку
Саме це питання зараз викликає найбільше занепокоєння.
Вотлінг вважає, що навіть передача Україні додаткових ракет із запасів партнерів навряд чи дозволить накопичити достатню кількість перехоплювачів до зими.
У такому випадку Києву доведеться максимально концентрувати наявні можливості ППО на захисті найважливіших об'єктів.
Особливо вразливими можуть стати енергетична, теплова та водопостачальна системи. Російські удари по них можуть створити масштабні проблеми для цивільного населення навіть у разі, якщо значну частину ракет буде збито.
Тому Україні доведеться не лише посилювати ППО, а й розосереджувати критичну інфраструктуру, створювати резервні потужності та підвищувати стійкість систем електро-, тепло- і водопостачання.
Київ шукає спосіб зменшити навантаження на ППО
Один із очевидних шляхів — не лише збільшувати кількість перехоплювачів, а й намагатися зменшити кількість російських ракет, які взагалі можуть бути запущені.
Серед можливих напрямів — удари по підприємствах, що виробляють балістичне озброєння, а також подальше нарощування українського виробництва далекобійних засобів.
Україна також шукає способи використовувати супутникову навігацію над територією Росії для виявлення та ураження ракетних установок безпілотниками. Проте йдеться про надзвичайно складне завдання, оскільки російські пускові комплекси можуть діяти на величезній території та постійно змінювати позиції.
«Жахливий провал» Заходу
На думку Вотлінга, нинішня ситуація є не лише проблемою України. Вона демонструє фундаментальну слабкість оборонного планування НАТО.
«Справжній урок тут полягає в тому, що члени НАТО зазнали жахливого провалу в оборонному плануванні», — пише експерт, наголошуючи, що ключові цифри та обмеження були відомі ще до початку повномасштабної війни.
Західні держави роками недостатньо інвестували у розширення виробництва Patriot та альтернативних систем, зокрема франко-італійського комплексу SAMP/T.
Тепер наслідки цієї недалекоглядності особливо гостро відчуває Україна. Її оборона залежить від обмеженої кількості перехоплювачів, виробництво яких не можна збільшити одним рішенням.
Україна просить більше ракет
Київ уже намагається переконати партнерів передати додаткові боєприпаси.
Нещодавно стало відомо, що Польща розглядає можливість передачі Україні додаткової партії ракет для Patriot. На позицію Варшави, зокрема, вплинув випадок порушення польського повітряного простору російською ракетою.
Президент Володимир Зеленський заявляв, що Україні необхідно отримати від США щонайменше 5% американського запасу ракет Patriot, щоб пройти майбутню зиму. За його словами, 10% запасу могли б забезпечити можливість знищувати всі російські балістичні ракети.
Проблема полягає в тому, що передача навіть невеликої частини запасів однієї країни автоматично означає скорочення її власних можливостей.
Саме тому ситуація навколо Patriot стала значно ширшою за питання постачання зброї Україні. Вона показала, наскільки вразливою може виявитися вся система протиповітряної оборони Заходу у війні високої інтенсивності.
І якщо виробництво перехоплювачів не буде суттєво збільшене, Україна й надалі змушена буде балансувати між захистом міст, енергетики та військових об'єктів. А для Європи це стане попередженням: запаси ППО, які здавалися достатніми у мирний час, можуть виявитися критично малими вже через кілька років великої війни.
