Зустріч у Білому домі за участю Дональда Трампа, Володимира Зеленського та семи європейських лідерів увійде в історію як одна з найбільш дивних у практиці трансатлантичної дипломатії. Вона мала вигляд історичної події, але її результати виявилися розмитими.
Європейці продемонстрували солідарність із Києвом, а Трамп висловив готовність підтримати безпекові гарантії для України. Водночас питання територіальних поступок ретельно оминали. Та головне — учасники фактично змирилися з відмовою Трампа від ідеї припинення вогню як передумови переговорів.
Французький дипломат Жерар Аро охарактеризував переговори як «тріумф порожнечі й беззмістовних зобов’язань». З одного боку, Європа з полегшенням сприйняла відсутність конфлікту між Трампом і Зеленським, а також згадки про гарантії безпеки. З іншого — бракує чіткої дорожньої карти переговорів із Росією.
Найбільший ризик, на думку експертів, — це нескінченні розмови без результатів, які лише поглиблюватимуть непорозуміння.
Лідери ЄС поспішали до Вашингтона не стільки заради прориву, скільки через страх: вони остерігалися, що Трамп може примусити Зеленського до «угоди за рахунок територій». Саме ця загроза змусила європейських політиків перервати відпустки й сісти за один стіл із американським президентом.
Дипломат Р. Ніколас Бернс зазначив: «Вони не довіряють готовності Трампа захищати незалежну Україну й не розуміють його дивної симпатії до Путіна».
Найбільш драматичним моментом став дзвінок Трампа Путіну просто під час зустрічі. Було обговорено можливість двосторонньої зустрічі Зеленського й Путіна, а також тристоронній саміт. Москва навіть запропонувала провести його у себе, але Трамп відмовився.
Ще однією несподіванкою стало те, що Трамп на відкритий мікрофон сказав Макрону: «Я думаю, він хоче зробити угоду для мене. Розумієш, як би божевільно це не звучало». Це ще раз підкреслило персоналізований характер дипломатії Трампа.
Попри відмінності, лідери ЄС діяли злагоджено. Вони не надто наполягали на припиненні вогню, аби не зіпсувати атмосферу зустрічі, але водночас показали єдиний фронт. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголосив: «Ми були добре підготовлені й координовані, і це справило враження на американського президента».
Прем’єр Британії Кір Стармер окремо підкреслив: жодна угода не буде укладена без участі України у всіх ключових питаннях — від територій до повернення викрадених дітей.
Ще у березні, після першої зустрічі Трампа із Зеленським, у Європі панували побоювання, що США відмовляться від ролі гаранта миру. Але тепер ситуація змінилася:
- країни НАТО пообіцяли рекордне збільшення військових бюджетів;
- Британія та Німеччина уклали оборонний договір;
- ЄС створив новий фінансовий механізм для колективних оборонних витрат.
- Ці кроки свідчать, що навіть під тиском Трампа Європа консолідується.
Зустріч у Білому домі дозволила уникнути «здачі України» та створила ілюзію єдності. Але відсутність конкретних рішень означає, що мир залишається віддаленою перспективою.
Трамп довів свою здатність тиснути на союзників і примушувати їх збільшувати оборонні витрати. Водночас він не запропонував стратегії, як зупинити головну загрозу для Європи — агресивну політику Путіна.
Майбутнє трансатлантичного альянсу залишається підвішеним: воно залежить від непередбачуваного американського президента й готовності Європи втримати єдність.
