Кирило Буданов став новим керівником Офісу президента — і це одна з найгучніших кадрових змін воєнного часу. Офіс президента отримав керівника ОП із репутацією «майстра спецоперацій», а перехід у політику різко змінює баланс сил у Києві. Ставки максимальні.
Буданов — публічно популярний очільник військової розвідки, який асоціюється з гучними спецопераціями та ударами в тилу РФ. Тепер від нього вимагають іншого: результатів у кабінетах і політичної кмітливості в щоденній державній машині. Без кулуарів. Чітко.
Призначення відбулося після відставки Андрій Єрмак — фігури, яку в Києві вважали другим центром впливу. Для Володимир Зеленський це вимушене перезавантаження: скандали і втома еліт зруйнували «моноліт», а вакуум треба заповнювати швидко. Інакше керованість посиплеться.
Скандальна складова — антикорупційне розслідування в енергетичному секторі та обшуки, що вдарили по оточенню влади. Навіть без доведених підозр фон руйнує суспільну довіру, а парламент дедалі менше готовий «терпіти мовчки» і відступати. Саме це і вибухнуло назовні.
Нова посада для Буданова — це не медійний трофей, а зона відповідальності за координацію уряду, силовиків і політичних комунікацій. Керівник ОП мусить гасити кризи, будувати коаліції в Раді та не допустити паралічу рішень у час, коли помилка коштує міст.
Його старт підсилив резонанс навколо історії з Денисом Капустіним: розвідка інсценувала його загибель і, за повідомленнями, виманила у російських спецслужб винагороду близько $500 тис. Це додає образу «майстра хитрощів», але політика — інша гра. Вона жорсткіша.
На Банковій хитрощів замало: потрібні правила, інституції та дисципліна. Буданову доведеться довести, що він здатен працювати не лише через спецоперації, а й через процедури, компроміси та відповідальність за помилки — і свої, і чужі. Це вимагає витримки, якої не навчить жоден штабний трюк.
Україна входить у 2026 рік під зростаючим тиском на фронті та у тилу. На передовій відчутний дефіцит людських ресурсів, а Росія нарощує масовані удари по містах і логістиці. Це формує втому й вимогу чесних рішень без самообману. Для держави це критично.
Окрема лінія — удари по енергетиці та нестача ППО для перехоплення ракет і дронів. Коли світло і тепло стають нестабільними, політичні рейтинги падають швидше, ніж доходять пояснення. Тут керівник ОП має бути менеджером виживання, а не коментатором.
Символом ризику стала Одеса, яка регулярно переживає хвилі атак, що б’ють по експорту та економіці. Якщо ворог перекриває порти й ламає інфраструктуру, це вдаряє по бюджету, мобілізації та соціальній підтримці. Буданову доведеться зшивати ці контури.
Паралельно Київ веде мирні переговори, але їхня рамка токсична: будь-які поступки Росії можуть підірвати внутрішню стабільність. Після епохи Єрмака питання прозорості й підзвітності переговорів стало гострішим, а фраза «домовилися десь там» більше не працює.
Додатковий виклик — Дональд Трамп і його нетерплячість до затяжної війни. Вашингтону потрібен результат, але для України неприйнятні формули, які залишають країну вразливою. Буданов має уникати конфлікту зі США і не здавати червоні лінії. Публічно. Без шантажу.
Найскладніше — баланс між зовнішньою дипломатією і внутрішньою політикою України. Парламент стає незалежнішим, фракції нервують, а критика влади зростає. Завдання керівника ОП — мостити міст між Банковою і Радою, а не поглиблювати розрив. Швидко. Важливо.
У 2025 році ситуацію загострила спроба звузити автономію антикорупційних інституцій, що спровокувало спротив. Це нагадало суспільству, що війна не скасовує контроль влади. Буданов отримує країну, де корупційні підозри перетворилися на політичний пальник.
Його потенційна перевага — репутація «не з системи Єрмака» і відсутність явних шлейфів у великих схемах. Саме тому його складніше атакувати як «професійного апаратника». Але високі очікування небезпечні: розчарування буде жорстким і швидким. Уже нині.
Всередині влади Буданову доведеться прибирати мікроменеджмент і повернути відповідальність міністрам. За часів Єрмака президентська вертикаль часто монополізувала рішення. Якщо новий керівник ОП справді дасть уряду дихати, це може підвищити ефективність.
Однак автономія міністрів працює лише тоді, коли є стратегія і чіткі KPI у воєнному управлінні. Інакше виникне хаос, де кожен відомчий керівник тягне ковдру. Буданов має налаштувати координацію без «павутини контролю», але й без анархії. Без пауз. Публічно.
Політична криза може спалахнути, якщо суспільству нав’яжуть «мир будь-якою ціною». У такому сценарії саме керівник ОП муситиме продавати рішення людям, пояснювати ризики та гарантії, інакше вулиця й парламент зійдуться проти Банкової одночасно. Усе швидко. Це і є політична криза в умовах війни.
Ресурс Буданова — публічна довіра до силового блоку, створена на тлі успішних операцій. Але довіра до героя не автоматично стає довірою до управлінця. В Офісі президента цінується здатність домовлятися, слухати й визнавати помилки, а не лише «перемагати».
Окремо стоїть питання його власних політичних амбіцій. Для частини Ради це виглядає як «угода на майбутнє»: прем’єрство або роль наступника. Така підозра отруюватиме кожен крок, якщо Буданов не покаже прозорі мотиви і жорстку дисципліну. Це ризик. Для всіх.
На практиці перші 100 днів визначать, чи стане він антикризовим менеджером, чи перетвориться на ще одну фігуру внутрішніх інтриг. Критично важливо швидко знизити градус конфлікту з парламентом, інакше бюджет, мобілізація та оборонні закупівлі загрузнуть.
Також він матиме справу з інформаційними атаками РФ, які підсилюватимуть будь-яку помилку як «розкол еліт». Дезінформація працює на недовіру, а недовіра — на параліч. Тому комунікації мають бути не пропагандою, а чесним поясненням рішень. Щодня. Постійно.
Буданову знадобиться новий стиль: менше таємничості, більше інституційності. Сильна команда в Офісі президента, чіткі процедури та контроль конфлікту інтересів — це те, що може повернути суспільну довіру, навіть якщо фронтова ситуація лишається важкою.
Якщо ж зміни зведуться до заміни прізвищ, країна отримає лише короткий ефект «перестановки». Війна не пробачає імітації реформ: кожен провал у закупівлях, енергетиці чи мобілізації відразу конвертується у втрати. Тут потрібне реальне перезавантаження.
У підсумку призначення Кирила Буданова — ставка Зеленського на сильну фігуру з високим кредитом довіри. Але цей кредит швидко тане без результатів у управлінні, антикорупційній дисципліні та взаємодії з партнерами. Його робота тепер — політика, а не рейд.
