Три роки великої війни змінили українське суспільство не лише психологічно, а й політично. Якщо на початку вторгнення головною й безальтернативною загрозою для країни залишалася російська агресія, то тепер дедалі більше громадян дивляться на безпеку держави ширше — через призму ефективності влади, справедливості та довіри до інституцій.
Нове опитування Київського міжнародного інституту соціології показало показову зміну суспільних акцентів. У прямому виборі між двома загрозами — корупцією у владі та війною з Росією — більшість респондентів обрали саме корупцію. Так відповіли 54% опитаних. Воєнну агресію як більшу небезпеку назвали 39%. Ще 7% не змогли визначитися.
Фактично йдеться не про применшення загрози війни, а про зміну способу мислення українців щодо причин вразливості держави. За попереднім аналізом «Дейком», суспільство дедалі частіше сприймає корупцію не як окрему внутрішню проблему, а як фактор, який прямо послаблює оборону, економіку, міжнародну підтримку та довіру до країни під час війни.
Соціологи навмисно поставили питання у жорсткій формі — респонденти мали обрати лише один із двох викликів. Саме тому результат виявився політично чутливим. У суспільстві, яке живе під постійними обстрілами та мобілізаційним тиском, першість корупції у рейтингу загроз означає глибоке накопичення внутрішнього роздратування.
Особливо важливо, що порівняно з травнем 2024 року стало менше тих, хто не міг визначитися з відповіддю. Це означає поступову кристалізацію суспільної позиції. Українці формують більш чіткі оцінки роботи державної системи й дедалі менш охоче сприймають корупцію як другорядну проблему, яку можна відкласти до завершення війни.
Водночас інше дослідження КМІС демонструє не менш важливу деталь. У лютому 2026 року соціологи поставили громадянам відкрите запитання про найбільші виклики для України — без готових варіантів відповіді. У такому форматі 65% респондентів насамперед називали саме війну. Корупцію згадували 29%.
Ця різниця між «спонтанною» та «примусовою» відповіддю багато говорить про нинішній стан суспільства. Війна залишається головною щоденною реальністю — через втрати, фронт, мобілізацію, обстріли та економічний тиск. Але коли громадян змушують оцінити фундаментальні причини ризиків для держави, значна частина бачить корупцію більш небезпечним явищем у довгостроковій перспективі.
Такий результат став наслідком не одного гучного скандалу, а накопиченого ефекту. За останні два роки українське суспільство пережило хвилю резонансних історій — від закупівель для армії та відбудови до справ навколо державних підприємств, митниці й енергетичного сектору. Кожен подібний епізод підсилював відчуття, що внутрішня слабкість державного апарату може бути не менш руйнівною, ніж зовнішній ворог.
Для влади ці цифри є значно серйознішим сигналом, ніж просто рейтинг громадської думки. В умовах війни корупція перестала бути темою лише антикорупційної політики. Вона напряму пов’язується із виживанням країни, стабільністю міжнародної допомоги, довірою західних партнерів, мобілізаційною дисципліною та моральним станом суспільства.
Політичний ефект таких настроїв може виявитися довгостроковим. Українці дедалі менше готові розділяти поняття «оборона держави» і «якість держави». Саме тому будь-які корупційні історії тепер сприймаються не як звичайна політична хроніка, а як питання національної безпеки.
І це, можливо, головна зміна, яку зафіксувало нинішнє опитування. Суспільство, виснажене війною, починає вимагати не лише перемоги на фронті, а й внутрішньої чесності як умови самого виживання країни.
