Україна і Росія знову звинувачують одна одну в жорстокому воєнному злочині. Внаслідок ракетного удару по школі-інтернату в окупованій Суджі загинули щонайменше чотири особи, десятки поранені. Обидві сторони заявляють, що удар був здійснений супротивником, але правду встановити важко.
Смертельний удар: чий слід?
У ніч на суботу ракета влучила в будівлю школи-інтернату в місті Суджа, що розташоване в Курській області, за 12 кілометрів від кордону з Україною. Це місто, як і частина Курської області, з серпня 2023 року перебуває під контролем українських військ після їхнього неочікуваного прориву на територію РФ.
Українська армія заявила, що удар здійснила російська авіація, скинувши плануючу бомбу з території Росії. За їхніми словами, школа-інтернат використовувалася як тимчасовий прихисток для людей, які готувалися до евакуації.
«Росіяни знищили будівлю, знаючи, що там перебували десятки цивільних», — заявив президент України Володимир Зеленський.
Він порівняв дії Кремля з методами, які Росія використовувала у Чечні та Сирії, коли мирні міста руйнувалися авіаударами, а цивільне населення масово гинуло під уламками.
З іншого боку, Міноборони Росії заявило, що це українські війська здійснили «цілеспрямований ракетний удар» по інтернату. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова назвала подію «терактом» і пообіцяла притягнути Київ до відповідальності.
Реальність поля бою наразі не підтверджена незалежними джерелами. Агентство Reuters наголосило, що не може перевірити заяви обох сторін.
Жертви серед цивільних: зведені дані
За офіційними українськими даними, унаслідок удару загинули щонайменше чотири людини, ще 84 постраждалих отримали медичну допомогу. Четверо з них перебувають у критичному стані.
Представник українського командування в Курську Олексій Дмитрашківський заявив, що під завалами могло залишатися майже 100 осіб. Переважна більшість із них — літні люди та люди з інвалідністю, які чекали на евакуацію.
Російська влада також повідомила про загиблих, але не назвала точного числа.
Курськ – новий фронт війни
Курська область стала однією з найгарячіших точок війни. З серпня 2023 року українські війська контролюють значні території в цьому регіоні, а бої за його повернення тривають щодня.
Значна частина місцевого населення, яке залишилося в окупованих районах, не має зв’язку із зовнішнім світом. Українські військові є їхнім єдиним джерелом інформації та допомоги, що робить ситуацію ще більш напруженою.
Росія продовжує завдавати ударів по районах, контрольованих Україною, намагаючись повернути втрачені позиції. Однак, як показує ситуація в Суджі, ці атаки призводять до загибелі не лише військових, а й цивільних.
Інформаційна війна: пропаганда з обох боків
Цей інцидент вкотре підкреслює, як важко отримати об’єктивну інформацію у війні, що супроводжується масовою пропагандою з обох сторін.
Росія систематично звинувачує Україну у «терактах» проти цивільного населення, але сама регулярно завдає ударів по українських містах. За даними ООН, з початку повномасштабного вторгнення в Україні загинули тисячі цивільних.
Водночас Україна прагне показати себе як гуманітарну силу, яка допомагає навіть тим, хто десятиліттями жив у російському інформаційному полі. Однак деякі методи впливу на місцеве населення, зокрема зйомки документальних фільмів, викликають етичні питання.
«Люди в Росії десятиліттями отримували лише спотворену версію подій. Їм потрібна правда», — зазначає американська політологиня Сара Енн Оутс.
Чого чекати далі?
Загибель мирних мешканців Суджі ще більше розпалює ненависть і розширює прірву між Україною та Росією.
Росія використає цей інцидент як черговий привід для обвинувачень Києва у «військових злочинах» та спробує виправдати свої подальші удари по українських містах.
Для України ж цей випадок — чергове підтвердження того, що навіть на території Росії українські війська стикаються з безжальними атаками Кремля, який не зупиняється перед нищенням цивільного населення.
Чи буде ця трагедія розслідувана міжнародними організаціями? Поки що це малоймовірно, адже Курська область залишається закритою територією для незалежних спостерігачів.
А поки тривають бої, цивільні жертви, на жаль, продовжують ставати лише інструментом політичної боротьби між двома сторонами війни.
