Пропозиція США обіцяє припинення вогню ціною територій, нейтралітету та виборів, відкриваючи Росії шлях до зняття санкцій і реваншу
Ніч у Дніпропетровській області була тихою лише на мить: батарея змовкла, і в цій паузі бійці вперше спокійно дочитали про 28-пунктний план, який Білий дім нав’язує Києву. У бліндажі лунало одне слово — «капітуляція України», і воно різало слух. Усі розуміли, що це не просто папір.
Так називають мирний план Трампа не через упертість, а через зміст. Документ, підготовлений наприкінці жовтня спецпосланцем США Стівом Віткоффом разом із кремлівським переговорником Кирилом Дмитрієвим, майже дзеркалить старі ультиматуми Москви.
Суть плану проста: війна Росії проти України має зупинитися, але ціною відмови від ключових червоних ліній. Україна повинна погодитися на територіальні поступки, скорочення армії та фактичний нейтралітет України, тоді як від Москви не вимагають симетричних кроків.
Росії пропонують юридично закріпити те, чого вона не здобула повністю на полі бою. Крим, Донецьк і Луганськ мають бути визнані де-факто російськими, а лінія фронту в Херсоні й Запоріжжі зафіксована «як є» незалежно від міжнародного права.
Це означає, що Київ відводить війська з частини контрольованого Донбасу і приймає нові кордони без референдумів та міжнародного мандата. Для Путіна це не компроміс, а конвертація сили у легітимність, підкріплена підписом Вашингтона та тиском дедлайнів.
Паралельно 28-пунктний план ставить стелю на чисельність і озброєння ЗСУ. Ідея «обмеженої армії» подається як запоріжник, але на практиці лишає Україну без інструментів стримування у разі нового наступу чи тривалого ракетного терору.
Найгучніший політичний пункт — відмова від НАТО. План закриває двері до Альянсу й забороняє розміщення натівських військ на українській території. Москва отримує те, заради чого починала війну, не припиняючи її ракетами й дронами.
Щоб зафіксувати «нову нормальність», документ вводить амністію воєнних злочинів для всіх сторін. Для українців це виглядає як спроба стерти Бучу та Маріуполь, а для Кремля — як сигнал, що масові злочини можна обміняти на дипломатичний результат і час на реванш.
У пакеті для Москви є й економічний бонус: поступове послаблення санкції проти Росії, повернення до глобальної торгівлі та навіть перспективи відновити формат G8. На тлі виснаженої російської економіки це виглядає як стратегічний подарунок.
Українська частина виглядає набагато скромніше. Формально обіцяють безпекові гарантії, але вони «розмиті»: у разі повторного вторгнення союзники лише мають визначити «необхідні заходи», без автоматичної допомоги чи чітких строків.
Європейський трек залишають відкритим: інтеграція до ЄС не забороняється. Пропонують і відновлення України через 100 мільярдів доларів заморожені російські активи під керівництвом США, які Європа має подвоїти. Але це гроші після поразки, а не запорука миру.
Українська артилерійська частина у Дніпропетровській області минулого місяця. Ситуація на полі бою дедалі погіршується для українців, які втрачають території на сході — Тайлер Хікс
Ще один пункт — вибори за 100 днів після підписання. На папері це «повернення демократії», у реальності — політична турбулентність під час зимової кризи, причому з шансом усунути чинну владу, що збігається з давньою метою Кремля.
Трамп задав дедлайн до четверга, погрожуючи скороченням допомоги та розвідданих, якщо Київ не погодиться. Така тактика робить з переговорів шантаж і перетворює мир на товар, за який Україна платить суверенітетом і майбутньою безпекою.
позиція Зеленського у відповідь — балансування на межі. Він визнав, що країна виснажена і зима буде жорсткою, але заявив, що вибір між «гідністю і підтримкою США» не може бути ультиматумом. Київ готує власні альтернативні рамки.
Для українського суспільства ключовий урок — Будапештський меморандум. У 1994-му відмова від ядерної зброї в обмін на гарантії завершилася анексією і вторгненням. Тому нові обіцянки без механізмів виконання сприймаються як повтор старої пастки, тільки з більшою ціною.
На фронті цей страх читається ще чіткіше. Солдати, які тримають рубежі під Лиманом і Куп’янськом, кажуть: якщо зараз узаконити поступки Путіну, пауза триватиме рівно стільки, скільки Росії потрібно на перегрупування й накопичення техніки, а потім ударить знову.
Вашингтону план дає швидкий політичний результат: Трамп може заявити про «обіцяний мир» перед виборцями. Але стратегічні наслідки для США й Європи протилежні: перемога агресії зніме табу на силову зміну кордонів і підштовхне інші режими до шантажу та війни.
Європейські союзники тому й наполягають на місці за столом. Вони бачать, що угода, написана без Києва, ослаблює не лише Україну, а й архітектуру європейської безпеки, роблячи східний фланг НАТО вразливішим і дорожчим у захисті.
Кремль публічно грає в стриманість: Путін каже, що план «може стати основою миру», але водночас погрожує йти далі і брати міста силою, якщо Україна відмовиться. Тут переговори подаються як бонус до наступу, а не як його заміна чи зупинка.
У цьому й головний ризик. Описана «зупинка війни» не робить Росію безпечнішою сусідкою, не знімає ідеології реваншу і не гарантує, що наступний удар не буде сильнішим, коли Україна ослабне політично й військово та втратить темп модернізації армії навіть у разі підпису.
Україна зараз справді вразлива: корупційні скандали, втрати, удари по енергетиці, виснаження мобілізаційного резерву. Автори плану роблять ставку на втому. Але суспільна реакція показує: мир можливий лише тоді, коли він не пише історію поразки і не відбирає майбутнє.
Українці, з якими говорили репортери, повторюють одну логіку: зняття санкцій і легалізація окупації не зупиняють війну, а переносять її в майбутнє. Якщо агресія стає вигідною, вона повертається через кілька років у новій формі й на нові міста без надійних запобіжників.
Тому відповідь на мирний план Трампа — це не відмова від дипломатії, а вимога її дорослого формату: з реальними гарантіями, без примусу до поступок, із чіткою відповідальністю агресора. Інакше «мир» стане першим актом нової війни та розплатою для Європи.
Президент України Володимир Зеленський та його дружина Олена відвідали церемонію вшанування в Києві, Україна, 21 листопада 2025 року — Прес-служба Президента України
