Віктор Орбан 25 березня заявив, що Угорщина «поступово» зупинятиме постачання природного газу в Україну, доки не відновиться прокачка російської нафти трубопроводом «Дружба». Водночас уранці того ж дня фізичні газові поставки ще тривали, а Україна очікувала імпорт із угорського напрямку на рівні 8,3 млн кубометрів.
Формально Будапешт і Братислава пояснюють кризу зупинкою нафтопроводу, який із кінця січня не подає російську нафту на їхні НПЗ через територію України. Київ наполягає, що інфраструктуру пошкодила російська атака 27 січня, а відновлення є складним технічним процесом, що потребує часу, обладнання й роботи під загрозою нових ударів.
Для України проблема не символічна. За даними Reuters, у березні було законтрактовано 180 млн кубометрів газу з Угорщини — близько 28% усіх місячних імпортних обсягів, а в лютому — 200 млн кубометрів, або 31%. AP оцінює частку угорського маршруту в окремі моменти ще вище — приблизно на рівні 38–45% поточних поставок.
За оцінкою Дейком, це вже не суперечка про ремонт труби, а спроба прив’язати енергетичну безпеку України до збереження транзиту російської нафти. Логіка Орбана проста: якщо Київ не забезпечує комфорт для постачання сировини з Росії, Будапешт скорочуватиме ресурс, потрібний самій Україні для проходження наступних місяців.
У ширшому контексті це продовження тієї самої лінії тиску, яку Угорщина вже використовує на рівні ЄС. Минулого тижня Орбан заблокував погодження 90-мільярдної позики для України, а раніше сигналізував і про готовність обмежити експорт електроенергії. Тобто газ став ще однією картою в переговорах не лише з Києвом, а й із Брюсселем.
Цей крок важко відділити від внутрішньої політики Угорщини. AP і The Guardian прямо пов’язують жорсткішу антиукраїнську риторику Орбана з виборами 12 квітня, де він намагається мобілізувати електорат на темах «енергетичної безпеки», «миру» та опору Брюсселю. Для такої кампанії конфлікт навколо «Дружби» майже ідеальний: він дозволяє одночасно звинувачувати Київ, ЄС і санкційну політику Заходу.
Парадокс ситуації в тому, що Україну фактично підштовхують якнайшвидше відновити маршрут російської нафти, хоча сама українська сторона стверджує: саме Росія й пошкодила цей маршрут ударами. Naftogaz офіційно повідомив дипломатам 31 країни, що лише у 2026 році зафіксовано понад 30 атак на об’єкти групи, а січневий удар по «Дружбі» завдав значної шкоди.
Поки що важливо не перебільшувати негайний ефект. Орбан говорить про «поступове» згортання, а не про одномоментне перекриття, і ранкові потоки 25 березня це підтверджували. Це означає, що перед нами радше енергетичний шантаж із поетапним підвищенням ставок, ніж уже реалізований розрив поставок. Але ринки і трейдери читають саме сигнал, а не лише поточну фізику прокачки.
Для України угорський маршрут особливо чутливий ще й тому, що він є одним із найзручніших напрямків імпорту. У презентації Оператора ГТС України для європейського форуму прямо сказано, що HU-UA interconnection останніми роками був найбільш ліквідним маршрутом постачання в Україну через нижчу ціну газу на угорському хабі та відносно низькі тарифи FGSZ. Це робить навіть часткове обмеження відчутним для собівартості ресурсу.
Водночас Єврокомісія вже заявила, що запропонувала Україні технічну підтримку й фінансування для ремонту «Дружби», а Київ цю пропозицію прийняв. Брюссель також окремо говорить про роботу над альтернативними маршрутами постачання неросійської нафти до країн Центральної та Східної Європи. Тобто в ЄС розуміють: проблема вже давно не технічна, а геополітична.
Саме тому крок Орбана небезпечний не тільки для України. Він закріплює прецедент, за якого держава-член ЄС використовує інфраструктурну взаємозалежність під час війни як інструмент примусу на користь збереження російських енергетичних потоків. Якщо така модель спрацює, завтра подібний торг можна буде застосовувати не лише до газу чи нафти, а й до кредитів, електрики, транзиту чи санкційних рішень.
Найімовірніший сценарій зараз — не миттєва енергетична криза, а затяжне стискання простору для маневру. Україна ще має інші європейські маршрути імпорту, але втрата угорського плеча зробить систему дорожчою й менш гнучкою. А для Орбана саме це і є політично вигідним: не обвалити постачання за один день, а перетворити кожен кубометр на інструмент переговорів.
