Україна може отримати можливість самостійно виробляти ракети для американських зенітно-ракетних комплексів Patriot. Переговори між Києвом і Вашингтоном щодо цього питання тривають, однак Сполучені Штати прямо попереджають: навіть якщо домовленість буде досягнута, перші результати з’являться не скоро.
Про це 2 вересня заявив державний секретар США Марко Рубіо в ефірі The Brian Kilmeade Show. За його словами, питання передачі Україні відповідних ліцензій зараз перебуває на стадії активного обговорення.
Втім, американський дипломат фактично дав зрозуміти, що потенційна угода не стане способом швидко закрити нинішній дефіцит ракет для української протиповітряної оборони.
«Це якраз зараз обговорюється, але це не є негайним рішенням», — пояснив Рубіо, наголосивши, що виробництво настільки складної високотехнологічної зброї потребує значних промислових потужностей.
Ліцензія — ще не ракета
Саме цей момент є одним із найважливіших у всій історії з можливим виробництвом Patriot в Україні.
На перший погляд може здатися, що отримання від США необхідної ліцензії автоматично дозволить українським підприємствам почати випуск ракет. Насправді між політичним рішенням і появою готових боєприпасів може лежати величезний промисловий шлях.
Йдеться не просто про передачу креслень або технічної документації. Виробництво ракет-перехоплювачів передбачає створення складної системи постачання, спеціалізованого обладнання, контроль якості, підготовку персоналу та налагодження виробничих процесів.
Окремим питанням є компоненти. Навіть якщо частина операцій виконуватиметься безпосередньо в Україні, це не означає, що всі елементи ракети вироблятимуться всередині країни. Частина критично важливих деталей може залишатися залежною від американських або інших іноземних постачальників.
Тому слова Рубіо про кілька років мають принципове значення. Вашингтон фактично попереджає Київ і партнерів: потенційне виробництво Patriot в Україні слід розглядати не як екстрене рішення для нинішньої війни, а як масштабний оборонно-промисловий проєкт на перспективу.
Чому для України це настільки важливо
Українська ППО постійно перебуває під величезним навантаженням через регулярні ракетні та дронові атаки. Patriot є одним із ключових елементів системи захисту українського неба, особливо коли йдеться про протидію найбільш складним повітряним цілям.
Проблема полягає в тому, що такі комплекси потребують не лише самих пускових установок і радарів. Для їхньої ефективної роботи необхідний постійний запас ракет-перехоплювачів.
Кожна інтенсивна атака створює додаткове навантаження на цей ресурс. Відповідно, питання виробництва ракет стає для України не просто питанням закупівель, а частиною довгострокової стратегії виживання власної системи ППО.
Якщо Україна зможе отримати ліцензію та поступово розгорнути власне виробництво, це потенційно змінить саму логіку забезпечення протиповітряної оборони.
Київ у такому випадку менше залежатиме від готовності партнерів передавати нові партії ракет, графіків виробництва американської промисловості та конкуренції за обмежені запаси.
Але до цього моменту ще потрібно пройти дуже довгий шлях.
США вже змінювали позицію щодо Patriot
Історія переговорів щодо українського виробництва ракет для Patriot показує, наскільки складним є це питання для Вашингтона.
Ще в середині липня з’являлася інформація про те, що Сполучені Штати розпочали процес, який міг привести до надання Україні відповідних виробничих ліцензій. Тоді також повідомлялося про підтримку такого підходу з боку американської оборонної компанії Lockheed Martin.
Здавалося, що технічне питання може бути вирішене відносно швидко. Однак наприкінці липня ситуація змінилася.
Президент США Дональд Трамп не погодив відповідне рішення, посилаючись на ризики, пов’язані з передачею чутливих американських військових технологій. Для Вашингтона це принципове питання: ракетні системи Patriot містять технології, які США розглядають як стратегічно важливі.
Трамп також висловлював побоювання щодо можливого копіювання американських розробок і витоку технологій. Окремим аргументом залишалася необхідність самих Сполучених Штатів нарощувати виробництво ракет, оскільки американські запаси озброєнь за останні роки зазнали значного навантаження.
Таким чином, проблема полягає не лише в тому, чи хочуть США допомогти Україні. Вашингтон одночасно змушений балансувати між підтримкою Києва, власною оборонною промисловістю та необхідністю захистити технологічні переваги американської армії.
Чи можуть переговори знову зупинитися
Така ймовірність повністю не зникла.
Заява Рубіо свідчить про те, що питання залишається на порядку денному, однак говорити про остаточне рішення поки зарано. Переговори можуть стосуватися не лише самого факту передачі ліцензії, а й умов її використання, контролю за технологіями, переліку дозволених виробничих операцій та захисту інтелектуальної власності.
Раніше колишній спеціальний представник президента США Кіт Келлог пов’язував затримку з інтересами американського оборонно-промислового сектору. Йшлося передусім про побоювання компаній щодо захисту власної інтелектуальної власності.
Для американських виробників передача технологій іншій державі означає потенційні ризики, які виходять далеко за межі конкретного контракту. Водночас для України це питання має значно ширший вимір — здатність самостійно підтримувати один із найважливіших компонентів своєї ППО.
Саме тому переговори можуть тривати довше, ніж хотілося б Києву.
Російські удари — окремий виклик
Навіть якщо політичне рішення буде позитивним, Україна зіткнеться з проблемою, якої не мають більшість західних країн, — необхідністю будувати оборонне виробництво в умовах постійної загрози ракетних і дронових ударів.
Виробничі потужності для такого складного озброєння неможливо розглядати як звичайний завод. Це об’єкт стратегічного значення, а отже, він потенційно може стати ціллю для російських атак.
Українській стороні доведеться думати не лише про технології, обладнання та кадри, а й про фізичну живучість виробничого ланцюга.
Одним із можливих підходів може бути максимальне розосередження окремих виробничих процесів. Це дозволило б зменшити ризик того, що один удар паралізує весь цикл.
Проте така модель значно ускладнює логістику. Чим більше підприємств і майданчиків залучено до виробництва, тим складніше координувати їхню роботу, контролювати якість і забезпечувати стабільні поставки компонентів.
І тут Україна фактично опиняється перед парадоксом: їй необхідно створити виробництво зброї, яка потрібна просто зараз, але саме виробництво може бути одним із найскладніших об’єктів для захисту.
Власне виробництво не означатиме повної незалежності
Ще одна важлива деталь часто залишається за межами публічних дискусій.
Навіть запуск українського виробництва ракет Patriot не обов’язково означатиме повну незалежність від США.
Сучасна ракета-перехоплювач — це складна система, що складається з великої кількості високотехнологічних компонентів. Виробництво частини деталей може залишатися за межами України.
Крім того, можуть існувати обмеження щодо модернізації, експорту, використання окремих технологій та подальшого розвитку виробничої лінії.
Тому правильніше говорити про поступове формування української спроможності виробляти критично важливі боєприпаси, а не про миттєвий перехід до повної автономності.
Дрони можуть стати частиною великої угоди
Під час розмови Рубіо також торкнувся потенційного обміну українськими технологіями безпілотників зі Сполученими Штатами.
Україна за роки повномасштабної війни накопичила величезний практичний досвід використання безпілотних систем. Йдеться не лише про кількість вироблених дронів, а й про швидкість їхнього вдосконалення, адаптацію до умов фронту та створення нових типів безпілотних платформ.
Для США український досвід може становити значний інтерес. Водночас Вашингтон має власні технології та виробничі можливості, які можуть бути корисними Києву.
Рубіо дав зрозуміти, що Сполучені Штати відкриті до взаємовигідного партнерства у сфері оборонних технологій. Але й тут йдеться саме про довгострокову перспективу.
Фактично може формуватися нова модель співпраці, у якій Україна перестає бути лише отримувачем готового озброєння і дедалі більше виступає партнером, здатним запропонувати власні технології, виробничі рішення та бойовий досвід.
Головне питання — не чи буде завод, а коли він запрацює
Заява Марко Рубіо не означає, що Україна вже отримала ліцензію на виробництво ракет Patriot. Вона свідчить про інше: питання залишається предметом переговорів на високому рівні, а можливість такого партнерства не знята з порядку денного.
Для Києва це важливий сигнал, але водночас привід не створювати завищених очікувань.
Навіть позитивне рішення США не дозволить наступного місяця наповнити українські склади новими ракетами. Будівництво виробничої інфраструктури, підготовка підприємств, отримання обладнання, організація ланцюгів постачання та проходження всіх необхідних процедур можуть зайняти роки.
Тому в короткостроковій перспективі Україна все одно залишатиметься залежною від міжнародних поставок ракет для Patriot.
А от у стратегічній перспективі ситуація може змінитися кардинально.
Якщо переговори завершаться позитивно, Україна отримає шанс перейти від постійного очікування нових поставок до створення власної виробничої бази для одного з найважливіших компонентів протиповітряної оборони.
Це не швидка перемога і не рішення, яке здатне миттєво змінити ситуацію над українськими містами. Але це потенційно один із тих кроків, які можуть визначити, наскільки стійкою буде українська оборона через кілька років.
І саме тому нинішні переговори мають значення далеко за межами питання про одну конкретну ракету. Фактично йдеться про те, чи зможе Україна поступово побудувати оборонну промисловість, здатну самостійно забезпечувати хоча б частину найкритичніших потреб країни.
Поки що відповідь Вашингтона залишається обережною: переговори тривають, але швидкого результату чекати не варто. Для України це означає одне — паралельно з дипломатичними домовленостями необхідно вже сьогодні готувати промислову базу, кадри, захист виробництва та систему постачання.
Бо коли йдеться про Patriot, рахунок іде не лише на ракети. Йдеться про здатність України захищати своє небо завтра, післязавтра і через роки.
