Понад пів трильйона гривень — саме стільки український бізнес залучив через програму «Доступні кредити 5-7-9%» від моменту її запуску у 2020 році. Ця сума розподілена між більш ніж 143 тисячами кредитних угод і фактично відображає масштаб державного втручання у фінансову екосистему підприємництва.
Програма від початку задумувалася як антикризовий інструмент, але з часом стала структурною частиною економічної політики. Вона не лише підтримала ліквідність бізнесу в періоди турбулентності, а й поступово змінила логіку інвестиційних рішень — від обережного виживання до планування розвитку.
Її вплив уже вимірюється не тільки кількістю виданих кредитів, а й макроекономічними показниками. Внесок у валовий внутрішній продукт досяг 2,7%, що перетворює програму на один із вагомих драйверів економічного зростання. Як показує попередній аналіз «Дейком», це рідкісний випадок, коли інструмент підтримки малого і середнього бізнесу переходить у категорію системоутворюючих факторів.
Окрема увага — адаптивності програми. Уряд поступово розширює її параметри, підлаштовуючи під виклики воєнної економіки. У 2026 році 35% нових кредитів спрямовані у прифронтові регіони — зони підвищеного ризику, де доступ до капіталу традиційно обмежений. Для таких підприємств діє пільгова ставка на рівні 1% для інвестиційних проєктів, що фактично нівелює вартість грошей як бар’єр.
Це рішення має подвійний ефект. З одного боку, воно підтримує локальний бізнес у складних умовах, з іншого — стимулює економічну активність у регіонах, які інакше могли б втратити виробничий потенціал. Таким чином кредитна політика стає інструментом не лише економічного, а й територіального балансування.
Ще один важливий напрям — енергетична автономія бізнесу. Після масованих атак на інфраструктуру питання власної генерації стало критичним. Максимальний обсяг кредиту на будівництво енергогенеруючих потужностей збільшено до 250 млн грн, а на закупівлю генераторів і когенераційних установок можна отримати до 10 млн грн під 0%. Це фактично субсидована модернізація енергетичного контуру підприємств.
Такі зміни демонструють, як фінансові інструменти інтегруються у ширшу стратегію економічної стійкості. Кредит перестає бути лише ресурсом для оборотного капіталу — він стає механізмом технологічного оновлення та зниження системних ризиків.
На 2026 рік бюджет програми передбачає 18 млрд грн фінансування, що дозволить банкам видати приблизно 90 млрд грн нових кредитів. Це співвідношення вказує на мультиплікативний ефект: кожна бюджетна гривня генерує у кілька разів більший обсяг фінансування для економіки.
У підсумку «5-7-9%» еволюціонувала з антикризової ініціативи у довгостроковий інструмент економічної політики. Її ефективність визначається не лише обсягами виданих коштів, а здатністю змінювати поведінку бізнесу, стимулювати інвестиції та утримувати економічну активність у найскладніших умовах. Саме в цій трансформації — її головна цінність для української економіки.
