Росія послідовно нарощує військову та інфраструктурну присутність в Арктиці, і за цим стоять не лише питання оборони власних північних територій. Москва прагне отримати значно більший контроль над величезними ресурсами регіону, а також закріпити свої позиції на Північному морському шляху. Для цього Кремль одночасно розбудовує військову інфраструктуру, посилює протиповітряну оборону, розвиває засоби радіоелектронної боротьби та створює потужний флот арктичних криголамів.
Про це в ефірі телемарафону розповів капітан 1 рангу запасу ВМС ЗСУ, колишній заступник начальника штабу ВМС Андрій Риженко.
За його словами, кілька років тому Росія сформувала окремий військовий арктичний округ. Відтоді присутність її сил у регіоні поступово зростає. Частину кораблів Північного флоту було передислоковано ближче до арктичної зони, а на віддалених островах створено та модернізовано військові об'єкти.
Серед ключових точок російської присутності експерт назвав базу на архіпелазі Земля Франца-Йосифа та військовий об'єкт «Північний Клевер» на острові Котельний.
На перший погляд, масштабне військове будівництво в одному з найбільш суворих регіонів планети може здаватися надмірним. Арктика не має великого населення, а клімат робить постійне перебування там людей надзвичайно складним і дорогим. Проте саме ця віддаленість і важкодоступність перетворюють регіон на стратегічно важливу територію.
Риженко звертає увагу на суттєву зміну демографічної ситуації. Якщо за радянських часів у північних районах проживали десятки тисяч людей, то нині йдеться лише про сотні або, у кращому разі, тисячі мешканців.
Отже, пояснювати масштабне військове розгортання необхідністю захисту цивільного населення складно. Значно важливішим фактором є контроль над територією, транспортними маршрутами та природними ресурсами.
Арктика як величезне сховище ресурсів
Головний інтерес Москви, за словами експерта, пов'язаний із надрами. Арктика має величезні запаси нафти, газу, кольорових металів та інших корисних копалин. Потенційний доступ до цих ресурсів у майбутньому може мати колосальне економічне значення.
Саме тому Росія прагне не просто підтримувати присутність у регіоні, а створити умови для довгострокового освоєння його ресурсної бази.
Особливе місце в цих планах займає Північний морський шлях. Цей маршрут проходить уздовж російського арктичного узбережжя та має потенціал стати важливим транспортним коридором між Європою та Азією.
Глобальне потепління поступово збільшує періоди навігації в Арктиці, хоча льодові умови все одно залишаються надзвичайно складними. Для Росії це створює можливість перетворити Північний морський шлях на один із ключових елементів власної економічної та геополітичної стратегії.
Але для постійної роботи такого маршруту потрібна відповідна інфраструктура. Саме тут особливого значення набувають криголами.
Росія створює унікальний флот криголамів
Риженко зазначив, що Росія розвиває великий флот арктичних криголамів. За його словами, йдеться про судна водотоннажністю приблизно від 20 до 70 тисяч тонн.
Криголами необхідні не лише для забезпечення цивільного судноплавства. Вони дозволяють підтримувати транспортну активність у районах, де звичайні кораблі протягом значної частини року не здатні самостійно пересуватися.
У стратегічному сенсі це означає набагато більше. Країна, яка має достатню кількість потужних криголамів, отримує можливість довше та активніше використовувати арктичні маршрути, забезпечувати експедиції, супроводжувати великі судна та підтримувати роботу віддалених об'єктів.
Тому російська програма розвитку криголамного флоту є частиною значно ширшої стратегії освоєння Півночі.
Військова складова стає дедалі помітнішою
Паралельно Москва посилює військову інфраструктуру. За словами Риженка, у російській Арктиці активно розвиваються системи ППО та засоби радіоелектронної боротьби.
Це дозволяє створювати своєрідний військовий щит навколо стратегічних об'єктів, портів, військових баз та районів видобутку ресурсів.
Таке поєднання економічної та військової інфраструктури є принциповим. Росія фактично будує систему, у якій освоєння ресурсів, контроль морських маршрутів та військова присутність доповнюють одне одного.
І це може мати наслідки далеко за межами самої Арктики.
Москва прагне розширити морську економічну зону
Ще один важливий аспект російської стратегії — спроба домогтися розширення своєї виключної економічної зони в Північному Льодовитому океані.
За словами Риженка, Росія проводила дослідження морського дна та подавала заявку до ООН щодо розширення своїх претензій на континентальний шельф.
Для цього Москва використовувала спеціалізовані глибоководні апарати. Зокрема, експерт згадав атомний підводний човен спеціального призначення АС-12, відомий як «Лошарик».
Цей апарат створювався для виконання складних операцій на великих глибинах. Саме з таких підводних платформ можуть проводитися дослідження морського дна та відбір зразків ґрунту, які використовуються для обґрунтування територіальних претензій.
Таким чином, боротьба за Арктику відбувається не лише на поверхні океану. Вона охоплює також морське дно, шельф та підземні ресурси.
Арктична рада: Росія проти семи країн НАТО
Особливу напругу ситуації додає те, що Росія не є єдиною державою, яка має інтереси в Арктиці.
Важливу роль у регіоні відіграє Арктична рада — міжурядовий форум, до складу якого входять вісім арктичних держав. Окрім Росії, це Канада, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція та США.
Таким чином, Москва опинилася в одному стратегічному просторі із сімома державами НАТО.
Це суттєво підвищує геополітичну ціну будь-яких спроб змінити баланс сил у регіоні. Адже йдеться не просто про суперечку за окремі родовища чи морські маршрути. Арктика поступово перетворюється на простір конкуренції між великими державами.
Особливо важливим є те, що після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО альянс отримав ще більш значну присутність безпосередньо в арктичному регіоні.
У центрі уваги — Шпіцберген
Російські претензії та заяви щодо Арктики вже неодноразово викликали занепокоєння Норвегії.
Окрему увагу привертає Шпіцберген — архіпелаг, суверенітет над яким належить Норвегії, але режим якого має специфічні міжнародно-правові особливості.
Російські представники раніше ставили під сумнів окремі аспекти норвезької політики щодо архіпелагу, а деякі російські політики відкрито закликали до посилення присутності Москви в цьому районі.
Для Норвегії це створює додатковий фактор безпеки. Шпіцберген має важливе географічне розташування, а його контроль може мати значення для спостереження за морськими маршрутами та військовою активністю в північній Атлантиці.
Чому Арктика стає новим полем глобального протистояння
Ще кілька десятиліть тому Арктику часто сприймали як віддалений і практично недоступний регіон, де головними проблемами були наука, екологія та життя корінних народів.
Сьогодні ситуація змінюється.
Танення льодів поступово відкриває нові можливості для судноплавства та видобутку ресурсів. Одночасно зростає інтерес до величезних запасів нафти, газу та мінералів. А географічне положення Арктики робить її важливою для військової інфраструктури та систем раннього попередження.
Саме тому Росія намагається діяти на випередження.
Будівництво баз, розгортання ППО, розвиток радіоелектронної боротьби, створення флоту криголамів та проведення досліджень морського дна виглядають не як окремі проєкти, а як елементи єдиної довгострокової стратегії.
Її суть проста: закріпити максимальний контроль над тією частиною Арктики, яку Москва вважає сферою своїх інтересів, забезпечити доступ до ресурсів та отримати перевагу на Північному морському шляху.
І саме тут виникає головна проблема.
Якщо економічні інтереси Росії в Арктиці починають супроводжуватися масштабним військовим будівництвом, питання ресурсів і судноплавства поступово перетворюється на питання безпеки всього регіону.
Арктика залишається холодною, малонаселеною та важкодоступною. Але її стратегічна температура стрімко зростає. І чим активніше Москва намагається перетворити Північ на укріплений економічно-військовий простір, тим більше уваги до цього регіону приділятимуть США, Канади, Норвегії та інші країни НАТО.
У підсумку Арктика може стати одним із головних напрямків глобального суперництва найближчих десятиліть — не через кількість людей, які там живуть, а через те, що знаходиться під льодом, що проходить уздовж узбережжя і хто матиме можливість контролювати ці простори.
