Російський проєкт Arctic LNG 2, що перебуває під санкціями Заходу через війну проти України, продовжує працювати, демонструючи здатність Москви знаходити лазівки для експорту енергоресурсів. За даними аналітичних компаній Kpler та Vortexa, минулого тижня відбулося вже шосте відвантаження скрапленого природного газу (СПГ) цього року.
Останнім вантаж отримав танкер La Perouse, який прибув на завод 27 серпня, завантажив СПГ і залишив порт 30–31 серпня. Варто зазначити, що La Perouse належить до числа суден, які у вересні 2024 року потрапили під санкції Великої Британії за участь у проєктах, важливих для майбутнього енергетики Росії.
Особливу увагу привертає той факт, що Китай став першим кінцевим покупцем СПГ із Arctic LNG 2 від моменту запуску підприємства торік. Це свідчить про готовність Пекіна ігнорувати західні обмеження, адже енергетична співпраця з Москвою відповідає стратегічним інтересам КНР.
Аналітики також фіксують активність іншого судна під санкціями — Arctic Vostok, яке перебуває біля плавучої установки для зберігання СПГ "Коряк" на Камчатці. Саме через цю установку було здійснено постачання газу до Китаю. Це означає, що Росія активно використовує проміжні схеми перевалки, щоб ускладнити відстеження маршрутів.
Ситуація підкреслює ключову проблему для Заходу: попри санкції США, Великої Британії та ЄС, Москва продовжує отримувати доходи від продажу енергоресурсів, використовуючи компанії з Дубаю та Мумбаї як номінальних власників і менеджерів танкерів. За даними бази Equasis, власниками La Perouse є Enson Shipping Inc та Dreamer Shipmanagement LLC-FZ із ОАЕ, а Arctic Vostok належить Lule One Services Inc з Індії.
Вашингтон минулого року запровадив обмеження проти цих компаній, але на практиці російський газ продовжує рухатися світовими ринками, що ставить під сумнів ефективність санкційного тиску.
Таким чином, Arctic LNG 2 стає прикладом того, як Росія адаптується до нових реалій, використовуючи геополітичну підтримку Китаю та Індії, а також "сіру" інфраструктуру у третіх країнах. Це створює виклик для Заходу, адже обмеження, які не підкріплені глобальним консенсусом, втрачають силу, дозволяючи Москві і далі фінансувати війну в Україні за рахунок експорту енергоносіїв.
