У Вашингтоні розгорнулася бюджетна драма: Сенат США почав дебати над 940-сторінковим законопроєктом, що є флагманом внутрішньої політики адміністрації Трампа й водночас найбільшим податковим пакетом останнього десятиліття.
За оцінкою неупередженого Бюджетного управління Конгресу (CBO), його ухвалення збільшить держборг США на 3,3 трлн доларів упродовж наступних десяти років, тобто перевершить попередню версію, яка ледь пройшла Палату представників. Основна причина стрибка—продовження масштабних податкових пільг, термін дії яких спливає наприкінці року.
Республіканці в законодавчому тексті вирішили вважати їх «нульовою» статтею витрат, оскільки пільги вже діють,—таку схему демократи назвали бюджетним фокусом, що порушує правила підрахунку дефіциту.
Опоненти апелюють до того, що податкові пільги в поєднанні з новими витратами на соціальні програми і субсидії бізнесу створюють діру, аналогічну третині всього річного бюджету оборони.
Фіскальні яструби у самій Республіканській партії вказують: при ставці держборгу понад 34 трлн доларів додаткові трильйони можуть підвищити дохідність облігацій і здорожчати обслуговування боргу, що вже зараз сягає рекордних рівнів. Голова бюджетного комітету Бернард Сміт визнав, що без зростання надходжень чи скорочення видатків уряд опиниться у пастці, де для фінансування нових програм доведеться ще активніше позичати.
Ключове протиріччя дебатів—правило «pay-go», за яким будь-яке скорочення податків або збільшення видатків треба компенсувати. Республіканці фактично переписали прецедент: вони вважають, ніби продовження податкового кодексу не потребує компенсації, адже це, мовляв, «поточна політика».
Така логіка дозволила оминути застереження парламентарія Сенату й уникнути ризику, що ряд положень визнають непридатними для процедури спрощеного ухвалення, яка потребує лише простої більшості. Демократи порівняли цей хід зі «своєрідним знищенням філібастера», адже встановлюється небезпечний прецедент: більшість може штучно занижувати вартість заходів, аби проштовхнути їх без двопартійної підтримки.
Політичний вимір кризи зріс після несподіваної заяви сенатора Тома Тілліса, який відмовився балотуватися на третій термін—наступного дня після того, як Дональд Трамп пригрозив підтримати проти нього праймеріз за критику законопроєкту. Тілліс назвав документ «албатросом», що повісить на республіканців відповідальність за урізання Medicaid і втрату фінансування для ключових програм штатів.
Його відхід підсилив страх серед поміркованих сенаторів-республіканців: будь-яка спроба поставити під сумнів курс президента може завершитися політичною кар’єрою. У результаті більшість гравців воліє не ризикувати й публічно підтримувати білль, навіть якщо приватно сумнівається у його фіскальній сталості.
Сенатські демократи використали рідкісну процедуру—повне зачитування тексту законопроєкту, що затягнуло початок реальних дебатів майже на добу. Вони сподіваються, що громадськість уважніше придивиться до цифр CBO: згідно з аналізом, найбідніші 30 % домогосподарств недоотримають частину соціальної допомоги, тоді як топ-10 % зекономлять у середньому по 12 000 доларів на рік.
Сенатор Кріс Мерфі назвав це «найбільшим зрушенням багатства від низів до верхів в історії країни». Представники адміністрації Трампа відповідають, що скорочення регулювання та вимога працювати для отримання деяких виплат знизять «фактичний» дефіцит, адже прибуткові податки зростуть разом із зайнятістю—однак CBO поки не підтвердило ці розрахунки.
На тлі суперечки з’являється ще одна лінія конфлікту—ринкова реакція. Інвестори уважно стежать, чи не викличе перспектива додаткового боргу стрибок прибутковості десятирічних облігацій, яка вже сягнула 5 % у травні. У разі ухвалення без компенсацій Федеральна резервна система може прискорити скорочення балансу або залишити ставки високими довше, аби стримати інфляційний тиск, що, у свою чергу, вдарить по іпотечному ринку й корпоративних запозиченнях.
Попри критику, лідер більшості Джон Тун упевнений у фінальному голосуванні: адміністрація Трампа, Конгрес і лояльні медіа ведуть скоординовану кампанію, аби переконати скептиків. Спікер Палати представників Майк Джонсон одночасно працює над тим, щоб примирити різні фракції й уникнути повторного голосування в нижній палаті, яке ризикує зірвати президентський дедлайн 4 липня. Тим часом у кулуарах обговорюють потенціал змін через поправки: якщо сенатори внесуть бодай одну суттєву зміну, ухвалений документ доведеться повернути до Палати, де він пройшов мінімальною більшістю—і це знову відкриє вікно для торгу.
Таким чином, майбутнє законопроєкту визначатимуть не лише цифри, а політика: рейтинги Трампа серед базового електорату, страх республіканців перед праймеріз, готовність демократів блокувати ухвалення, використовуючи процедурні затримки, і тиск фінансових ринків, які можуть «проголосувати» раніше, ніж сенатори. Підсумок дебатів стане індикатором того, наскільки Сенат США готовий жертвувати фіскальною дисципліною заради короткострокових податкових перемог та чи лишилися в Конгресі голоси, здатні поставити інтереси держборгу вище за партійну лояльність.
