Читайте також: Російські шпигуни | Битава за Київ | Порятунок столиці
Президент Байден, Володимир Путін і Володимир Зеленський Емілі Сабенс; Олександр Земляніченко; Деметріус Фрімен; Енді Б’юкенен; iStock
Вони прибули із засекреченим аналізом розвідданих, складеним на основі нещодавно отриманих супутникових знімків, перехоплених повідомлень та інформації з власних джерел, який містив військові плани президента Росії Владіміра Путіна щодо повномасштабного вторгнення на територію України.
Протягом місяців чиновники адміністрації Байдена насторожено спостерігали за тим, як Путін стягував десятки тисяч солдатів і вишиковував танки і ракети вздовж кордонів України. Коли літо пішло на спад, Джейк Салліван, радник з питань національної безпеки, зосередився на зростанні обсягу розвідувальних даних, пов'язаних з Росією та Україною. Він організував зустріч в Овальному кабінеті після того, як його власні думки перейшли від невпевненості щодо намірів Росії до занепокоєння, що він занадто скептично оцінює перспективи військових дій, і до тривоги.
Засідання було однією з кількох зустрічей, які офіційні особи провели щодо України тієї осені - іноді збираючись у менших групах - але воно вирізнялося детальною розвідувальною картиною, яку було представлено. Байден і віце-президент Гарріс зайняли свої місця в кріслах перед каміном, тоді як держсекретар Ентоні Блінкен, міністр оборони Ллойд Остін і генерал Марк А. Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, приєдналися до директорів національної розвідки і ЦРУ на диванах навколо кавового столу.
Отримавши від Саллівана завдання скласти всебічний огляд намірів Росії, вони повідомили Байдену, що розвіддані про оперативні плани Путіна, доповнені поточним розгортанням військ уздовж кордону з Україною, свідчать про те, що все готово для масованого нападу.
За словами американських офіційних осіб, розвідувальне співтовариство США проникло в різні ланки російського політичного керівництва, шпигунського апарату і збройних сил, від вищих рівнів до передової.
Набагато радикальніші, ніж анексія Криму Москвою у 2014 році та підбурювання сепаратистського руху на сході України, військові плани Путіна передбачали захоплення більшої частини країни.
Використовуючи змонтовані карти на мольбертах перед "Рішучим столом", Міллі показав позиції російських військ і українську територію, яку вони мали намір завоювати. Це був план приголомшливої зухвалості, який міг становити пряму загрозу східному флангу НАТО або навіть зруйнувати архітектуру безпеки в Європі, що склалася після Другої світової війни.
Байден, який вступив на посаду з обіцянкою утримати країну від нових воєн, був переконаний, що Путіна треба або стримувати, або протистояти йому, і що Сполучені Штати не повинні діяти поодинці. Проте в НАТО не було єдиної думки щодо того, як поводитися з Москвою, а довіра до США була слабкою. Після катастрофічної окупації Іраку, хаосу, що послідував за виведенням військ США з Афганістану, і чотирьох років правління президента Дональда Трампа, який намагався підірвати альянс, не було впевненості в тому, що Байден зможе ефективно очолити західну відповідь експансіоністській Росії.
Генерал Марк А. Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів Емілі Сабенс; Джабін Ботсфорд; iStock
Україна була неспокійною колишньою радянською республікою з історією корупції, а відповідь США та їхніх союзників на попередню російську агресію була невизначеною і розділеною. Коли прийшло вторгнення, українцям знадобилося б значне нове озброєння, щоб захистити себе. Занадто мало може гарантувати російську перемогу. Але занадто багато може спровокувати прямий конфлікт НАТО з ядерною Росією.
Цей репортаж, в деталях, про які раніше не повідомлялося, проливає нове світло на нелегкий шлях відновлення довіри до США, намагання збалансувати секретність розвідки з необхідністю переконати інших у її правдивості, а також на проблему визначення того, як найпотужніший військовий альянс світу може допомогти не зовсім досконалій демократії на кордоні з Росією відбити напад без жодного пострілу з боку НАТО.
Це перша з серії статей, присвячених шляху до війни і військовій кампанії в Україні, яка базується на глибоких інтерв'ю з більш ніж трьома десятками високопосадовців США, України, Європи і НАТО про глобальну кризу, кінець якої ще не визначений. Деякі з них говорили на умовах анонімності, щоб обговорити чутливі розвідувальні дані і внутрішні дискусії.
Кремль не відповів на неодноразові прохання про коментар.
Коли Міллі виклав розстановку сил того жовтневого ранку, він та інші учасники зустрічі підсумували наміри Путіна. "За нашими оцінками, вони планують здійснити значну стратегічну атаку на Україну з кількох напрямків одночасно", - сказав Міллі президенту. Це їхня версія "шоку і страху". "
За даними розвідки, росіяни прийдуть з півночі, по обидва боки від Києва. Одне угруповання рухатиметься на схід від столиці через українське місто Чернігів, в той час як інше обійде Київ із заходу, просуваючись на південь з Білорусі через природний розрив між "зоною відчуження" покинутої Чорнобильської атомної електростанції і навколишніми болотистими місцевостями. Атака мала відбутися взимку, щоб тверда земля зробила місцевість легко прохідною для танків. Сформувавши кліщі навколо столиці, російські війська планували захопити Київ за три-чотири дні. Спецназ знайшов би та усунув президента Володимира Зеленського, за потреби вбивши його, і встановив би дружній Кремлю маріонетковий уряд.
Окремо російські війська прийшли б зі сходу і просунулися б через центральну Україну до Дніпра, а війська з Криму захопили б південно-східне узбережжя. Згідно з російськими планами, ці дії могли зайняти кілька тижнів.
Після паузи для перегрупування і переозброєння вони рушили б на захід, до лінії північ-південь, що простягається від Молдови до західної Білорусі, залишивши на заході уламок української держави - територію, яка, за розрахунками Путіна, була населена невиправними неонацистськими русофобами.
Як пізніше пояснила директор Національної розвідки США Авріл Хейнс, Сполучені Штати отримали "надзвичайну детальну інформацію" про таємні плани Кремля щодо війни, яку він продовжував заперечувати, що має намір розв'язати. Вони включали не лише розташування військ і озброєнь та оперативну стратегію, але й такі тонкощі, як "незвичне і різке збільшення фінансування Путіним військових операцій у надзвичайних ситуаціях і створення резервних сил, навіть в той час, коли інші нагальні потреби, такі як боротьба з пандемією, були недостатньо забезпечені ресурсами", - сказала вона. Це не було просто вправою для залякування, на відміну від широкомасштабного розгортання російських військ у квітні, коли сили Путіна погрожували кордонам України, але так і не напали.
Декому в Білому домі було важко усвідомити масштаб амбіцій російського лідера.
"Це не схоже на те, на що зважилася б раціональна країна", - сказав пізніше один з учасників зустрічі про заплановану окупацію більшої частини країни площею 232 000 квадратних миль і з населенням майже 45 мільйонів чоловік. Частини України були глибоко антиросійськи налаштовані, піднімаючи привид повстання, навіть якщо Путін повалить уряд у Києві. І все ж розвідка показувала, що все більше і більше військ прибуває і облаштовується для повноцінної кампанії. Боєприпаси, їжа і найважливіші запаси доставлялися до російських таборів.
Байден натиснув на своїх радників. Чи справді вони вважали, що цього разу Путін може завдати удару?
Так, вони стверджували. Це реально. Хоча адміністрація публічно наполягатиме протягом наступних кількох місяців, що не вірить, що Путін прийняв остаточне рішення, єдине, що його команда не могла сказати президенту того осіннього дня - це те, що російський президент точно натисне на курок.
Директор ЦРУ Вільям Бернс, який працював послом США в Москві і мав найбільш прямі контакти з Путіним з усіх представників адміністрації Байдена, описував російського лідера іншим як зацикленого на Україні. Контроль над країною був синонімом путінської концепції російської ідентичності та влади. Точність планування війни в поєднанні з переконанням Путіна в тому, що Україна має бути поглинута батьківщиною, не залишали жодних сумнівів у тому, що Путін готовий до вторгнення.
"Я вважав, що він налаштований цілком серйозно", - сказав Бернс через кілька місяців, згадуючи той брифінг.
РОЗДІЛ II
Розвідка підкреслила багатообіцяючість слів самого Путіна. За три місяці до цього, в липні, він опублікував есе на 7000 слів "Про історичну єдність між росіянами і українцями", пронизане образами і сумнівними твердженнями. Він стверджував, що росіяни та українці були "одним народом" - ідея, що спирається на твердження Путіна про "кровні зв'язки" - і що Москва була "пограбована" підступним Заходом на власній території.
"Переконаний, що справжній суверенітет України можливий лише в партнерстві з Росією", - написав Путін.
Всього за кілька тижнів до появи цього есе Байден і Путін провели 16 червня саміт, який обидва визнали "конструктивним". На той момент Україна викликала занепокоєння, але чиновники Білого дому вважали, що з нею можна впоратися. Коли делегація Білого дому залишала зустріч у Женеві, старший помічник Байдена пізніше згадував: "Ми не сідали в літак і не поверталися додому з думкою, що світ стоїть на порозі великої війни в Європі".
Але наступна публікація Путіна "дуже сильно привернула нашу увагу", - сказав Салліван пізніше. "Ми почали вивчати, що тут відбувається, яка його кінцева мета? Як сильно він збирається тиснути?" Як запобіжний захід, 27 серпня Байден дозволив вилучити з американських запасів і відправити в Україну озброєння на 60 мільйонів доларів, в основному оборонного характеру, і відправити його в Україну.
Наприкінці літа, збираючи воєдино розвідувальні дані з кордону і з Москви, аналітики, які присвятили свою кар'єру вивченню Путіна, все більше переконувалися, що російський лідер - сам колишній офіцер розвідки - бачить, що вікно можливостей закривається. Українці вже двічі піднімалися на боротьбу за демократичне майбутнє, вільне від корупції і втручання Москви, під час Помаранчевої революції 2004-2005 років і протестів на Майдані 2013-2014 років, які передували анексії Криму Росією.
Путін і Байден у Женеві в червні 2021 року Emily Sabens; Brendan Smialowski; iStock
Не будучи членом НАТО чи Європейського Союзу, Україна впевнено рухалася до західної політичної, економічної та культурної орбіти. Цей дрейф підживлював більш широке обурення Путіна з приводу втрати Росією імперії.
У похмурій актуарній оцінці аналітики дійшли висновку, що Путін, якому ось-ось мало виповнитися 69 років, розумів, що у нього закінчується час, щоб закріпити свою спадщину як одного з великих російських лідерів - того, хто відновив російську перевагу на Євразійському континенті.
Аналітики стверджують, що Путін розрахував, що будь-яка реакція Заходу на спробу повернути Україну силою буде сповнена обурення, але обмежена реальним покаранням. Російський лідер, за їхніми словами, вважав, що адміністрація Байдена була покарана принизливим виведенням військ США з Афганістану і хотіла уникнути нових воєн. Сполучені Штати і Європа все ще боролися з пандемією коронавірусу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, фактичний європейський лідер, залишала посаду і передавала владу неперевіреному наступнику. Президент Франції Еммануель Макрон зіткнувся з передвиборчою боротьбою проти відродженого правого крила, а Великобританія страждала від економічного спаду після Брекзиту. Значна частина континенту залежала від російської нафти і природного газу, які Путін думав використати як клин для розколу західного альянсу. Він накопичив сотні мільярдів доларів грошових резервів і був упевнений, що російська економіка зможе витримати неминучі санкції, як це було в минулому.
За словами Саллівана, коли Байдену представили нові розвідувальні дані і аналіз на жовтневому брифінгу, у нього "в основному було дві реакції". По-перше, щоб спробувати стримати Путіна, "потрібно було відправити когось до Москви, щоб він зустрівся з росіянами на вищому рівні і сказав їм: "Якщо ви це зробите, будуть наслідки": "Якщо ви зробите це, то матимете такі наслідки".
По-друге, потрібно було поінформувати союзників про американську розвідку і залучити їх до того, що, на думку адміністрації, має бути єдиною і суворою позицією, яка передбачала б санкції проти Росії, посилення і розширення оборони НАТО і надання допомоги Україні.
Бернса відправили до Москви, а Хейнса - до штаб-квартири НАТО в Брюсселі.
Через місяці Міллі все ще носив у своєму портфелі картки із записами інтересів і стратегічних цілей США, про які йшлося на жовтневому брифінгу. Він міг переказати їх по пам'яті.
Проблема: "Як забезпечити міжнародний порядок, заснований на правилах, проти країни з надзвичайним ядерним потенціалом, "не вдаючись до Третьої світової війни?".
1: "Не допустити кінетичного конфлікту між американськими військовими і НАТО з Росією". 2: "Стримувати війну в географічних межах України". 3: "Зміцнювати і підтримувати єдність НАТО". 4: "Надати Україні повноваження і засоби для боротьби".
Радники Байдена були впевнені, що Україна буде боротися. Сполучені Штати, Великобританія та інші члени НАТО витратили роки на підготовку і оснащення української армії, яка була більш професійною і краще організованою, ніж до нападу Росії на Крим і східний регіон Донбасу сім років тому. Але підготовка була зосереджена майже так само на тому, як організувати внутрішній опір після російської окупації, як і на тому, як її запобігти. Зброя, яку вони постачали, була переважно малокаліберною і оборонною, щоб її не сприймали як західну провокацію.
Адміністрація також мала серйозні побоювання щодо молодого президента України, колишнього телевізійного коміка, який прийшов до влади на величезній хвилі народної підтримки і прагнення до фундаментальних змін, але втратив суспільний авторитет частково через те, що не зміг виконати обіцянку укласти мир з Росією. 44-річний Зеленський виявився не в змозі протистояти безжальному Путіну.
Математика була не на користь України. Росія мала більше військ, більше танків, більше артилерії, більше винищувачів і керованих ракет і продемонструвала в попередніх конфліктах свою готовність примусити слабших супротивників до покори, не зважаючи на втрату життів цивільного населення.
Київ, можливо, не впаде так швидко, як очікували росіяни, дійшли висновку американці, але він впаде.
РОЗДІЛ III
2 листопада Бернса супроводжували до кремлівського офісу Юрія Ушакова, радника Путіна з питань зовнішньої політики і колишнього посла в США. Бос Ушакова був на іншому кінці телефонної лінії і говорив з Бернсом з курортного міста Сочі, куди він утік під час чергової хвилі коронавірусної інфекції в Москві.
Російський лідер висловив свої звичні скарги на розширення НАТО, загрозу російській безпеці і нелегітимне керівництво в Україні.
"Він дуже зневажливо ставився до президента Зеленського як до політичного лідера", - згадує Бернс.
Практикуючись вислуховувати тиради Путіна за роки свого перебування в Москві, Бернс виголосив своє власне потужне послання: Сполучені Штати знають, що ви задумали, і якщо ви вторгнетеся в Україну, то заплатите величезну ціну. Він сказав, що залишає листа від Байдена, який підтверджує, що будь-який російський напад на Україну матиме караючі наслідки.
Директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс Емілі Сабенс; Джабін Ботсфорд; iStock
Путін "був дуже прихильний до фактів", - сказав Бернс. Він не заперечував дані розвідки, які вказували на російське вторгнення в Україну.
Директор ЦРУ також зустрівся з іншим радником Путіна, Миколою Патрушевим, колишнім офіцером КДБ з рідного міста Путіна Санкт-Петербурга, який очолював Раду безпеки Росії.
Патрушев думав, що Бернс прилетів до Москви, щоб обговорити наступну зустріч між Путіним і Байденом, і був здивований тим, що глава ЦРУ приїхав з попередженням про Україну.
У розмовах з Бернсом він майже точно повторював претензії Путіна щодо історії та НАТО. Здавалося, не було місця для змістовної взаємодії, і це змусило директора ЦРУ замислитися над тим, чи не створив Путін і його вузьке коло помічників свою власну ехо-камеру. Путін не прийняв незворотного рішення розпочати війну, але його погляди на Україну стали жорсткішими, його апетит до ризику зріс, і російський лідер вважав, що його момент можливостей скоро мине.
"Мій рівень занепокоєння підвищився, а не знизився", - доповідав Байдену шеф розвідки.
РОЗДІЛ IV
Коли Бернс розмовляв з Путіним, Блінкен сидів із Зеленським у Глазго, Шотландія, в кулуарах міжнародного саміту з питань зміни клімату. Він виклав картину розвідки і описав російський шторм, який прямував на Україну.
"Нас було лише двоє, за два фути один від одного", - згадує Блінкен. Це була "важка розмова".
Блінкен раніше зустрічався з українським президентом і вважав, що знає його досить добре, щоб говорити відверто, хоча йому здавалося сюрреалістичним "говорити комусь, що ти віриш, що в його країну збираються вторгнутися".
Він знайшов Зеленського "серйозним, обдуманим, стоїчним", поєднанням віри і невіри. Він сказав, що поінформує про це своє керівництво. Але Блінкен знав, що українці "бачили багато російських вивертів у минулому", і Зеленський, очевидно, був стурбований економічним колапсом, якщо його країна піддасться паніці.
Презентація Блінкена і скептицизм Зеленського створили шаблон, який буде повторюватися як у приватному, так і в публічному порядку протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі масово відкидати американську розвідку. Але з їхньої точки зору, інформація була спекулятивною.
Кадр з відео інтерв'ю Володимира Зеленського Фото з Архіву
Зеленський чув попередження США, згадував він пізніше, але сказав, що американці не пропонують зброї, необхідної Україні для самозахисту.
"Ви можете мільйон разів сказати: "Слухайте, може бути вторгнення". Гаразд, може бути вторгнення - ви дасте нам літаки?" сказав Зеленський. "Ви дасте нам протиповітряну оборону? "Ну, ви ж не член НАТО." Гаразд, тоді про що ми говоримо?"
За словами Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ Зеленського, американці надали мало конкретних розвідувальних даних на підтримку своїх попереджень "до останніх чотирьох-п'яти днів перед початком вторгнення".
Менш ніж через два тижні після зустрічі в Глазго, коли Кулеба та Андрій Єрмак, керівник апарату Зеленського, відвідали Державний департамент у Вашингтоні, високопоставлений американський чиновник привітав їх чашкою кави та посмішкою. "Хлопці, копайте окопи!" - почав чиновник.
"Коли ми посміхнулися у відповідь, - згадує Кулеба, - чиновник сказав: "Я серйозно. Починайте копати окопи. ... На вас нападуть. Масштабний наступ, і ви повинні до нього підготуватися". Ми запитали про деталі, але їх не було".
Якщо американців розчарував скептицизм України щодо планів Росії, то українці були не менш збентежені все більш публічними попередженнями США про наближення вторгнення.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба Емілі Сабенс/Сергій Моргунов/iStock
"Ми повинні були знайти баланс між реалістичною оцінкою ризиків і підготовкою країни до найгіршого ... і підтримкою країни в економічному та фінансовому плані", - сказав Кулеба. "Кожен коментар, що надходив зі Сполучених Штатів про неминучість війни, негайно відображався на курсі [української] валюти".
Деякі американські чиновники заперечують спогади українців, стверджуючи, що вони надавали київському уряду конкретні розвідувальні дані на ранніх етапах і протягом усього часу, що передував вторгненню.
Проте, коли мова йшла про Україну, американська розвідка навряд чи була відкритою книгою. Офіційні інструкції забороняли спецслужбам ділитися тактичною інформацією, яку Україна могла б використати для наступу на місця дислокації російських військ у Криму або проти підтримуваних Кремлем сепаратистів на сході країни.
Власний розвідувальний апарат України також був пронизаний російськими кротами, а американські чиновники з осторогою ставилися до того, що чутлива інформація потрапить до рук Москви. Після початку війни адміністрація Байдена змінила свою політику і почала ділитися інформацією про пересування російських військ по всій території України, мотивуючи це тим, що країна зараз захищається від вторгнення.
РОЗДІЛ V
На додатковій зустрічі під час конференції "Групи 20" у Римі наприкінці жовтня Байден поділився деякими новими розвідувальними даними і висновками з найближчими союзниками Америки - лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини.
В середині листопада Хейнс скористався раніше запланованою поїздкою до Брюсселя, щоб поінформувати ширше коло союзників: Північноатлантичної ради НАТО, головного керівного органу альянсу, що складається з 30 країн-членів. Виступаючи перед великою аудиторією, вона обмежилась тим, що, на думку розвідувального співтовариства, свідчать докази, і не запропонувала жодних політичних рекомендацій.
"Деякі члени Альянсу ставили питання і скептично ставилися до ідеї про те, що президент Путін серйозно готується до можливості широкомасштабного вторгнення", - згадує Хейнс.
Французькі і німецькі офіційні особи не могли зрозуміти, чому Путін намагатиметься вторгнутися і окупувати велику країну, маючи лише від 80 000 до 90 000 солдатів, які, як вважається, зосереджені на кордоні. Супутникові знімки також показали, що війська рухаються туди і назад від кордону. Інші стверджували, що росіяни проводили навчання, на чому наполягав сам Кремль, або грали в прикриття, щоб приховати мету, яка не була пов'язана з вторгненням.
Директор національної розвідки Авріл Хейнс Емілі Сабенс; Меліна Мара; iStock
Більшість висловили сумніви і зазначили, що Зеленський, схоже, вважає, що Росія ніколи не нападе з тими амбіціями і силою, які прогнозували американці. Чи не найкраще Україна зрозуміла наміри Росії?
Лише Великобританія та країни Балтії були повністю на борту. У якийсь момент чиновник з Лондона підвівся і жестом вказав на Хейнс. "Вона має рацію", - сказав чиновник.
Але Париж і Берлін пам'ятали категоричні заяви США про розвіддані щодо Іраку. Тінь цього глибоко помилкового аналізу висіла над усіма дискусіями перед вторгненням. Дехто також вважав, що за кілька місяців до того Вашингтон значно переоцінив стійкість афганського уряду перед виведенням американських військ. Уряд розвалився, щойно таліби увійшли до Кабула.
"Американська розвідка не вважається природно надійним джерелом, - сказав Франсуа Хейсбур, експерт з питань безпеки і багаторічний радник французьких урядовців. "Вважалося, що вона схильна до політичних маніпуляцій".
Європейці почали розселятися по таборах, які мало змінювалися протягом кількох місяців.
"Я думаю, що в основному було три смаки", - сказав високопоставлений чиновник адміністрації. Для багатьох у Західній Європі те, що робили росіяни, було "виключно дипломатією примусу, [Путін] просто вибудовував ситуацію, щоб побачити, що він може отримати. Він не збирається вторгатись... це божевілля".
Багато нових членів НАТО у Східній і Південно-Східній Європі вважали, що Путін "може щось зробити, але це буде обмежено в масштабах", - сказав чиновник, - "...ще один укус [українського] яблука", подібно до того, як це сталося в 2014 році.
Але Британія і країни Балтії, які завжди були знервовані намірами Росії, вважали, що наближається повномасштабне вторгнення.
Коли скептично налаштовані країни-члени просили більше розвідувальної інформації, американці надавали її, але не ділилися нею повністю.
Історично склалося так, що Сполучені Штати рідко надавали найбільш чутливі розвідувальні дані такій різноманітній організації, як НАТО, передусім через побоювання витоку секретів. Хоча американці і їхні британські партнери ділилися значним обсягом інформації, вони приховували необроблені перехоплені дані або природу людських джерел, які були важливими для визначення планів Путіна. Це особливо розчарувало французьких і німецьких чиновників, які давно підозрювали, що Вашингтон і Лондон іноді приховують основу своєї розвідки, щоб вона виглядала більш достовірною, ніж була насправді.
Деякі країни альянсу надали власні висновки, сказав Хейнс. Сполучені Штати також створили нові механізми для обміну інформацією в режимі реального часу зі своїми іноземними партнерами в Брюсселі. Остін, Блінкен і Міллі розмовляли по телефону зі своїми колегами, ділилися, слухали, вмовляли.
Згодом один високопоставлений європейський чиновник в НАТО згадував: "Розвіддані були викладені неодноразово, послідовно, чітко, переконливо, з великою кількістю деталей, з дуже гарним сценарієм і підтверджуючими доказами. Я не пам'ятаю жодного ключового моменту, коли б спалахнула лампочка" в багатомісячних зусиллях переконати членів Альянсу, сказав чиновник. Зрештою, "це була гучність світла в кімнаті".
РОЗДІЛ VI
Макрон і Меркель мали справу з Путіним протягом багатьох років, і їм було важко повірити, що він настільки ірраціональний, щоб розв'язати катастрофічну війну. Через кілька тижнів після зустрічі Байдена в Женеві вони намагалися організувати саміт ЄС-Росія, але були розбиті скептично налаштованими членами блоку, які вбачали в цьому небезпечну поступку агресивній позиції Росії.
Через кілька місяців, незважаючи на нові дані американської розвідки, французи і німці наполягали на тому, що є шанс для дипломатії. Американці і британці мало сподівалися на те, що будь-які дипломатичні зусилля принесуть результат, але були готові тримати двері відчиненими - якщо європейці дадуть щось взамін.
"Значна частина нашої уваги, - згадував Салліван, - полягала в тому, щоб сказати їм: "Послухайте, ми візьмемо дипломатичний шлях і поставимося до нього серйозно... якщо ви серйозно поставитеся до планування [військової] дислокації і санкцій". "
Кожна сторона була переконана в своїй правоті, але готова була діяти так, ніби це може бути неправильно.
Протягом наступних кількох місяців американці намагалися показати західноєвропейцям та іншим, що вони все ще готові шукати мирне врегулювання, хоча в глибині душі вони були переконані, що будь-які російські зусилля на переговорах були шарадою. "Це в основному спрацювало", - сказав Салліван про стратегію адміністрації.
7 грудня Путін і Байден поговорили по відеозв'язку. Путін заявив, що розширення західного альянсу на схід було головним фактором, який вплинув на його рішення відправити війська до кордонів України. За його словами, Росія просто захищала свої інтереси і територіальну цілісність.
Репортери на брифінгу 7 грудня 2021 року з радником з національної безпеки Джейком Салліваном про відеодзвінок Байдена з Путіним Емілі Сабенс; Деметріус Фріман; iStock
Байден відповів, що Україна навряд чи вступить до НАТО найближчим часом, і що Сполучені Штати і Росія можуть дійти згоди щодо інших занепокоєнь Росії з приводу розміщення американських систем озброєнь в Європі. Теоретично існувала можливість для компромісу.
Певний час, поки Блінкен очолював дипломатичні зусилля США, неодноразово відвідуючи столиці країн НАТО і штаб-квартиру Альянсу в Брюсселі, українці продовжували контакти з європейськими урядами, які, як і раніше, здавалися набагато менш переконаними в намірах Путіна, ніж американці.
Кулеба та інші урядовці вірили, що війна буде, як пізніше сказав український міністр закордонних справ. Але до самого початку вторгнення "я не міг повірити, що ми зіткнемося з війною такого масштабу. Єдиною країною у світі, яка наполегливо говорила нам "з такою впевненістю", що будуть ракетні удари, були Сполучені Штати Америки. ... Всі інші країни не поділяли цього аналізу і [натомість] говорили, що так, війна можлива, але це буде скоріше локальний конфлікт на сході України".
"Поставте себе на наше місце, - сказав Кулеба. "З одного боку, США говорять вам щось абсолютно неймовірне, а всі інші моргають вам і кажуть, що це не те, що ми думаємо, що може статися".
Насправді, британські та деякі балтійські чиновники вважали, що повне вторгнення було ймовірним. Але Кулеба був далеко не самотній у своєму скептицизмі. За словами помічників Зеленського та інших посадовців, які його інформували, його поділяв і президент.
"Ми серйозно ставилися до всієї інформації, яку нам надавали наші західні партнери, - згадував Єрмак, керівник апарату Зеленського. "Але давайте будемо чесними: уявіть собі, якби вся ця паніка, яку так багато людей нагнітають, відбулася. Створення паніки - це метод росіян. ... Уявіть, якби ця паніка почалася на три-чотири місяці раніше. Що було б з економікою? Чи змогли б ми протриматися п'ять місяців, як ми протрималися?"
РОЗДІЛ VII
На початку січня заступник держсекретаря США Венді Шерман на чолі дипломатичної делегації відвідала Женеву і зустрілася з добре знайомим їй російським колегою Сергієм Рябковим. Він повторив позицію Москви щодо України, офіційно викладену в середині грудня у двох запропонованих договорах: НАТО має припинити свої плани розширення і припинити будь-яку діяльність у країнах, що приєдналися до альянсу після 1997 року, до яких належать Польща, Румунія, Болгарія і країни Балтії.
Відкинувши пропозицію закрити двері НАТО і знизити статус існуючих членів, адміністрація натомість запропонувала переговори і заходи з розбудови довіри в низці сфер безпеки, включаючи розгортання військ і розміщення озброєнь на східному фланзі НАТО вздовж кордону з Росією. Пропозиція була обумовлена деескалацією військової загрози для України. Рябков сказав Шерману, що Росія розчарована американською позицією.
Білий дім розглядав зустріч Шермана з Рябковим як "шанс перевірити, чи серйозно росіяни ставляться до суті занепокоєння ... і чи є шлях вперед для будь-якої дипломатії", - сказала Емілі Хорн, тодішній речник Ради національної безпеки. "Я думаю, що досить швидко стало зрозуміло, що [росіяни] грали в дипломатію, а не займалися дипломатією. Вони навіть не робили це з особливою серйозністю".
Заступник держсекретаря Венді Шерман і заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков у Женеві Emily Sabens; Denis Balibouse/AFP/Getty; iStock
"Усі західні союзники хотіли показати, що існує альтернативний шлях, який передбачає діалог і повагу до Росії як до великої держави", - сказав високопоставлений британський урядовець, який брав участь у переговорах. "Ставало дедалі зрозуміліше, що Росія в цьому не зацікавлена".
В той час як Сполучені Штати йшли дипломатичним шляхом, вони також розмістили сили на захист НАТО, і всі вони були помітні як для Москви, так і для європейців і демонстрували американську готовність брати участь у грі. Хоча Байден неодноразово заявляв, що американських військ в Україні не буде, Пентагон збільшив заздалегідь розміщені запаси зброї в Польщі і перекинув туди вертолітний батальйон з Греції. Десантники 173-ї повітряно-десантної дивізії були перекинуті до країн Балтії. Ще більше військ було перекинуто з Італії до східної Румунії, а інші - до Угорщини і Болгарії.
Протягом наступних кількох місяців військова присутність США в Європі зросла з 74 000 до 100 000 військовослужбовців. Чотири ескадрильї винищувачів стали 12, а кількість надводних бойових кораблів в регіоні зросла з п'яти до 26. Бойові літаки повітряного патрулювання і спостереження здійснювали цілодобові польоти над східним флангом Альянсу, з видимістю вглиб України.
"Ми говорили: "Слухайте, ми серйозно ставимося до дипломатії, але ми настільки стурбовані цим, що фактично перекидаємо людей і матеріальні засоби", - згадував Салліван.
З дозволу Агентства національної безпеки США встановили пряму лінію зв'язку від українських військових до Європейського командування США. Ця високозахищена система дозволяла американцям підтримувати прямий контакт з українськими колегами під час розгортання подій.
Адміністрація також надсилала зброю в Україну. У грудні Байден санкціонував виділення додаткових 200 мільйонів доларів на озброєння з американських запасів - навіть незважаючи на те, що київський уряд, багато хто в Конгресі і дехто в самій адміністрації стверджували, що якщо Сполучені Штати дійсно вважають, що наближається повномасштабне вторгнення, то цього недостатньо.
Але кожен крок у передвиборчій кампанії адміністрації ґрунтувався на тому, щоб уникнути прямої участі США у військовому зіткненні. Переважна стурбованість Білого дому щодо провокацій впливала на кожне рішення про те, скільки допомоги і яку зброю надати українцям для самозахисту.
"Я не вибачаюся за те, що однією з наших цілей тут є уникнення прямого конфлікту з Росією", - говорив Салліван про довоєнний період.
Росіяни збиралися робити те, що вони робили, незалежно від того, що робили союзники, сказав високопосадовець, який брав участь у прийнятті рішень, і адміністрація вважала "неймовірною" ідею, як дехто пізніше стверджував, озираючись назад, що "якби ми дали" українцям більше зброї, "нічого б цього не сталося".
Визначення того, чи буде Росія інтерпретувати військові навчання або постачання зброї як провокацію або ескалацію, є "більше мистецтвом, ніж наукою", сказав посадовець. "Не існує чіткої і простої математичної формули. ... Завжди існував баланс між тим, що необхідно для ефективної оборони, і тим, що буде сприйнято Росією як те, що Сполучені Штати, по суті, підтримують вбивство величезної кількості росіян".
Українські урядовці висловили безмежну вдячність Сполученим Штатам за допомогу, яку вони надають від початку війни. "Жодна інша країна в світі не зробила більше для того, щоб Україна отримала необхідну зброю, ніж Сполучені Штати, починаючи з 24 лютого. Жодна інша країна в світі не зробила більше, ніж Сполучені Штати. Жодна інша країна в світі", - заявив нещодавно Кулеба. Але з самого початку, за його словами, він та інші українські посадовці вважали, що стратегія "не провокування" була хибною.
"Куди це нас привело?" запитує Кулеба. "Я думаю, що ця війна - з тисячами вбитих і поранених, втраченими територіями, зруйнованою частиною економіки ... є найкращою відповіддю тим, хто досі виступає за непровокування Росії".
РОЗДІЛ VIII
У рамках своєї постійної кампанії, спрямованої на те, щоб переконати світ у тому, що відбувається, і відрадити росіян, наприкінці 2021 року Білий дім вирішив кинути виклик власному небажанню і небажанню розвідувальних служб оприлюднювати деякі з їхніх найбільш чутливих даних.
Американська розвідка виявила заплановані росіянами операції "під чужим прапором", під час яких вони інсценували б напади на власні війська так, ніби вони походять з України. Публічне викриття цих планів може позбавити Путіна можливості вигадати привід для вторгнення, вважають представники адміністрації.
Як перший крок, Білий дім вирішив розкрити масштаби нарощування військ, яке тривало на кордонах України. На початку грудня адміністрація оприлюднила супутникові фотографії, а також карту, створену американськими аналітиками, на якій показані позиції російських військ, і аналіз розвідувального співтовариства щодо російських планів.
В аналізі йдеться про те, що росіяни планують "широке пересування" 100 батальйонних тактичних груп, що включають до 175 000 військовослужбовців, а також бронетехніку, артилерію і техніку. Картину, яку чиновники адміністрації розробляли тижнями в таємниці, тепер побачив увесь світ.
Радник з національної безпеки Джейк Салліван Емілі Сабенс; Деметріус Фріман; iStock
Передбачаючи більш вибіркове розкриття розвідувальної інформації, Салліван запровадив у Білому домі регулярний процес, в рамках якого команда визначала, чи може певна інформація, у разі її оприлюднення, зашкодити російським планам або пропаганді. Якщо відповідь була позитивною, вона передавалася розвідувальному співтовариству для отримання рекомендацій щодо того, чи варто її оприлюднювати і як саме.
Наприкінці січня британський уряд публічно звинуватив Росію у змові з метою встановлення маріонеткового режиму в Києві. Це звинувачення, засноване на даних американської та британської розвідки, було оприлюднене у вельми незвичній заяві для преси міністра закордонних справ Ліз Трусс, зробленій пізно ввечері в Лондоні, але якраз вчасно для недільних ранкових газет.
А на початку лютого адміністрація Байдена повідомила, що Москва розглядає можливість зйомок фейкового українського нападу на російську територію або російськомовних людей - фальшивий прапор, який виявила розвідка. Пропагандистський фільм був би насичений видовищністю, заявили чиновники, з графічними сценами вибухів, що супроводжувалися б трупами, виданими за жертв, і скорботними, які вдають, що сумують за загиблими.
"Я занадто багато разів спостерігав за тим, як Путін неправдиво формує наратив", - сказав інший американський чиновник. Тепер же "ви могли бачити, як він планував цілком конкретно [на сході України] фальшиві прапори. Це було досить точно".
Самі розвідувальні розкриття мали атмосферу театральності. Початкове оприлюднення супутникових знімків можна було підтвердити комерційними відеоматеріалами, хоча аналіз був унікальним для розвідувальної спільноти. Але те, чи повірить громадськість подальшим розкриттям, залежало від довіри до уряду. І представники адміністрації Байдена знали, що після війни в Іраку і приходу до влади талібів в Афганістані громадськість, як вдома, так і за кордоном, може бути глибоко скептично налаштована щодо "розвідки".
Загалом, американська інформаційна кампанія спрацювала. Світова увага була зосереджена на нарощуванні російських військ. Ідея про те, що Путін фальсифікує причини свого вторгнення, здавалася правдоподібною, можливо, тому, що в 2014 році він повністю заперечував присутність своїх військ у Криму - твердження, яке призвело до описів "зелених чоловічків" у військовій формі без розпізнавальних знаків, що окупували частину України.
Враховуючи скептичне ставлення деяких союзників до розвідданих, найпотужнішим наслідком їх оприлюднення стало те, що вони вплинули на поведінку Росії і позбавили Путіна можливості використовувати дезінформацію, зазначають американські посадовці.
РОЗДІЛ IX
12 січня Бернс зустрівся в Києві із Зеленським і дав відверту оцінку ситуації. Картина розвідки тільки прояснилася: Росія мала намір завдати блискавичного удару по Києву і обезголовити центральний уряд. Сполучені Штати також виявили ключовий елемент планування бойових дій: Росія спробує висадити свої війська спочатку в аеропорту в Гостомелі, передмісті столиці, де злітно-посадочні смуги можуть вмістити масивні російські транспортні засоби з військами і зброєю. Звідти розпочнеться штурм Києва.
У якийсь момент їхньої розмови Зеленський запитав, чи загрожує особисто йому або його родині небезпека. Бернс відповів, що Зеленському потрібно серйозно поставитися до своєї особистої безпеки.
Ризики для президента зростали. Розвіддані на той час вказували на те, що російські команди вбивць могли вже перебувати в Києві, чекаючи на активацію.
Кадр з відео інтерв'ю Володимира Зеленського Фото з Архіву
Але Зеленський опирався закликам передислокувати уряд і був непохитним у тому, щоб не панікувати громадськість. Він вважав, що на цьому шляху лежить поразка.
"Ви не можете просто сказати мені: "Послухайте, ви повинні почати готувати людей зараз і сказати їм, що їм потрібно відкласти гроші, їм потрібно запастися продуктами", - нагадав Зеленський. "Якби ми це донесли - а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, - то я б втрачав 7 мільярдів доларів щомісяця з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни таки напали, вони б нас взяли за три дні... Взагалі, наше внутрішнє відчуття було правильним: якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають з країни".
Для Зеленського рішення утримати людей в країні, де вони могли б воювати, захищаючи свої домівки, стало ключем до відбиття будь-якого вторгнення.
"Як би цинічно це не звучало, але саме ці люди все зупинили", - сказав він.
Українські урядовці були роздратовані тим, що американці не ділилися більше інформацією про свої джерела розвідки. "Інформація, яку ми отримали, була, я б сказав, констатацією фактів без розкриття походження цих фактів або підґрунтя, яке стоїть за цими фактами", - нагадав Кулеба.
Але західна розвідка не була єдиною, хто вважав, що Зеленський повинен готуватися до повномасштабного вторгнення. Деякі представники української розвідки, все ще скептично ставлячись до того, що Путін завдасть удару, готувалися до найгіршого. Кирило Буданов, керівник військової розвідки України, сказав, що за три місяці до війни вивіз архіви зі своєї штаб-квартири і підготував запаси пального та боєприпасів.
 pid chas zustrichi 21 sichnya v Zhenevi.png)
Державний секретар Ентоні Блінкен (ліворуч) під час зустрічі 21 січня в Женеві з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим (не показано) Емілі Сабенс; Anadolu Agency/Getty; iStock
Американські застереження повторилися 19 січня, коли Блінкен здійснив короткий візит до Києва для особистої зустрічі із Зеленським та Кулебою. На превеликий жаль, Зеленський продовжував стверджувати, що будь-який публічний заклик до мобілізації призведе до паніки, а також до відтоку капіталу, що підштовхне і без того хитку економіку України до краю прірви.
Хоча Блінкен наголосив, як і в попередніх розмовах, на важливості забезпечення безпеки та недоторканності Зеленського та його уряду, він був одним з кількох високопосадовців США, які спростували повідомлення про те, що адміністрація закликала їх евакуюватися зі столиці. "Ми сказали Україні дві речі, - згадував пізніше Блінкен. "Ми підтримаємо вас у всьому, що ви захочете зробити. Ми рекомендуємо вам подумати ... про те, як ви можете забезпечити безперервність роботи уряду в залежності від того, що станеться". Це може означати відсидку в Києві, переїзд на Західну Україну або перенесення уряду до сусідньої Польщі.
Зеленський сказав Блінкену, що залишається.
Він почав підозрювати, що деякі західні чиновники хотіли, щоб він втік, щоб Росія могла встановити маріонетковий уряд, який прийшов би до врегулювання шляхом переговорів з державами НАТО. "Західні партнери хотіли цього - я впевнений, що хтось дуже хвилювався про те, що станеться зі мною і моєю сім'єю, - сказав Зеленський. "Але хтось, напевно, хотів просто швидше покінчити з цим. Я думаю, що більшість людей, які мені дзвонили - ну, майже всі - не вірили в те, що Україна може вистояти і вистояти".
Так само, за його словами, застереження українців готуватися до війни, як того хотіли деякі партнери, послабило б країну економічно і полегшило б росіянам її захоплення. "Нехай люди дискутують в майбутньому, правильно це було чи не правильно, - нагадав український лідер, - але я точно знаю і інтуїтивно - ми обговорювали це кожного дня на Раді національної безпеки і оборони і так далі - у мене було відчуття, що [росіяни] хотіли підготувати нас до м'якої здачі країни. І це страшно".
РОЗДІЛ X
На прес-конференції 19 січня Байден заявив, що вважає, що Росія здійснить вторгнення. Путін зайшов занадто далеко, щоб відступити. "Він повинен щось зробити", - сказав президент.
Байден пообіцяв, що Захід відповість на напад Росії. "Наші союзники і партнери готові понести серйозні витрати і завдати значної шкоди Росії і російській економіці", - сказав він, передбачивши, що якщо Путін віддасть наказ про вторгнення, це стане "катастрофою" для Росії.
На той момент це було одне з найсильніших попереджень Байдена. Але президент також замутив воду, припустивши, що "незначне вторгнення" російських військ, на відміну від повномасштабного вторгнення, може не викликати тієї жорсткої відповіді, якою він і союзники погрожували.
"Одна справа, якщо це незначне вторгнення, і тоді нам доводиться сперечатися про те, що робити, а чого не робити і так далі", - сказав Байден, сигналізуючи про те, що НАТО не є єдиною у своїй протидії будь-якому застосуванню сили Росією. "Якщо є щось, де російські війська перетинають кордон, вбивають українських бійців і так далі, я думаю, що це все змінює", - сказав Байден, коли пізніше на прес-конференції журналіст попросив його пояснити, що він має на увазі під "незначним вторгненням".
"Але це залежить від того, що він [Путін] зробить, наскільки ми зможемо досягти повної єдності на фронті НАТО".
Байден на прес-конференції 19 січня, де він сказав, що думає, що Росія вторгнеться Емілі Сабенс; Деметріус Фріман; iStock
Коментарі Байдена виявили тріщини в планах його власної адміністрації, а також НАТО. Блінкен перебував у Києві, запевняючи, що Сполучені Штати підтримають Україну всіма можливими способами, аж до введення власних військ, якщо на країну буде здійснено напад. Але в приватному порядку чиновники адміністрації тижнями обмірковували, як вони будуть реагувати на "гібридну" атаку, в якій Росія може завдати руйнівних кібернетичних ударів по Україні і провести обмежений наступ на східну частину країни.
Зеленський і його помічники, які все ще не були переконані, що Путін піде на війну, відповіли на коментарі Байдена про "незначне вторгнення" їдким твітом.
"Ми хочемо нагадати великим державам, що не буває незначних вторгнень і малих країн. Так само, як не буває малих жертв і малого горя від втрати близьких. Я кажу це як президент великої держави".
Наступного дня Байден уточнив, що якщо "будь-які зібрані російські підрозділи перейдуть український кордон, це буде вторгненням", за яке Путін заплатить. Але чиновники Білого дому тихо обурювалися, що в той час, як адміністрація намагалася згуртувати підтримку України, Зеленський був більш зацікавлений у тому, щоб тицьнути президенту в очі через незручний коментар.
"Це розчаровувало, - сказав колишній посадовець Білого дому. "Ми робили кроки, намагаючись допомогти йому, але було відчуття, що він захищає свій політичний бренд, або заперечуючи, або демонструючи впевненість, бо саме це було для нього важливим на той момент".
Помічник Зеленського, який допомагав створювати твіт, сказав, що він мав на меті спростувати Байдена, але також бути легким і гумористичним, щоб розрядити напругу, що зростала. В оточенні Зеленського побоювалися, що прогнози Вашингтона про те, що війна не за горами, матимуть непередбачувані наслідки.
Як пояснив Байден, команда Зеленського намагалася заспокоїти Вашингтон примирливим посланням.
"Дякую @POTUS за безпрецедентну дипломатичну та військову допомогу [США] для [України]", - написав Зеленський у твіттері з емодзі американського та українського прапорів.
РОЗДІЛ XI
21 січня в Женеві був холодний, похмурий день, поривчастий вітер шмагав поверхню зазвичай спокійного озера, яке носить ім'я швейцарського міста. Коли Блінкен і його помічники сиділи навпроти своїх російських колег за столом, накритим у бальному залі розкішного готелю на узбережжі, секретар запропонував метафору про білі капелюхи. Можливо, сказав Блінкен міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову, вони могли б заспокоїти бурхливі води у відносинах між двома країнами.
Вони обмінялися напруженими люб'язностями і обговорили інші питання - суперечку про розмір і діяльність посольств у столицях один одного, ядерну угоду з Іраном - перш ніж перейти до України. Блінкен знову виклав позицію США. Якби у Путіна були законні побоювання з приводу безпеки, Сполучені Штати та їхні союзники були б готові говорити про них. Але як тільки почнеться вторгнення в Україну, західні санкції будуть швидкими і нещадними, ізолюють Росію і підірвуть її економіку, а альянс надасть Україні масовану військову допомогу. Якби один російський солдат або ракета торкнулися хоча б одного дюйма території НАТО, Сполучені Штати стали б на захист своїх союзників.
Блінкен вважає, що відповідь Лаврова була різкою і непохитною. Після півтори години безрезультатних перемовин здавалося, що більше не було що сказати. Але коли їхні помічники почали виходити із зали, Блінкен стримався і попросив російського міністра поговорити з ним наодинці. Двоє чоловіків увійшли до невеликої сусідньої конференц-зали і зачинили двері, поки американська і російська команди незручно стояли разом на вулиці.
Блінкен і Лавров перед зустріччю 21 січня в Женеві Емілі Сабенс; Алекс Брендон/AFP/Getty; iStock
Протягом майже 18 років перебування Лаврова на посаді міністра закордонних справ Росії, низка американських дипломатів вважали, що він був прямолінійним і доктринерським, але іноді відвертим і реалістичним щодо відносин між їхніми країнами. Після чергового обговорення ситуації в Україні Блінкен зупинився і запитав: "Сергію, скажіть мені, що ви насправді намагаєтеся зробити?" Чи справді все це стосувалося проблем безпеки, які Росія піднімала знову і знову - про "зазіхання" НАТО на Росію і уявну військову загрозу? Чи це було пов'язано з майже теологічною вірою Путіна в те, що Україна була і завжди була невід'ємною частиною матінки-Росії?
Не відповівши, Лавров відчинив двері і пішов геть, а його співробітники пішли слідом за ним.
Це була остання особиста зустріч вищих посадових осіб національної безпеки Росії та США перед вторгненням.
Байден ще раз поговорив з Путіним по телефону. За повідомленням Білого дому, 12 лютого він сказав російському президенту, що "хоча Сполучені Штати залишаються готовими до дипломатичних дій у повній координації з нашими союзниками і партнерами, ми так само готові до інших сценаріїв".
РОЗДІЛ XII
A day earlier, British Defense Minister Ben Wallace had flown to Moscow to meet with his Russian counterpart, Sergei Shoigu, a longtime Kremlin survivor who helped sculpt Putin’s tough-guy persona.
Wallace wanted to ask one more time if there was room for negotiation on Putin’s demands about NATO expansion and alliance activities in Eastern Europe. The Russians, he said, showed no interest in engaging.
Wallace warned Shoigu that Russia would face fierce resistance if it invaded Ukraine. “I know the Ukrainians — I visited Ukraine five times — and they will fight.”
“My mother’s Ukrainian,” Wallace said Shoigu replied, implying that he knew the people better. “It’s all part of our same country.”
Wallace then raised the prospect of sanctions. Shoigu responded: “ ‘We can suffer like no one else.’ And I said, ‘I don’t want anyone to suffer.’ ”
Shoigu aired a long and by now familiar list of complaints and said Russia couldn’t tolerate Ukraine’s Western trajectory. “It was in some respects incomprehensible,” said a British official who attended the meeting. “Everyone wanted to keep negotiations going — we were throwing off-ramps, but they weren’t taking them.”
As the British officials were about to leave, Shoigu spoke directly to Wallace. “He looked me in the eye and said, ‘We have no plans to invade Ukraine’ ” Wallace recalled. “That shows you how much of a lie it was.”
 z rosiyskim kolegoyu Sergiiem Shoygu.png)
Міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес (праворуч) з російським колегою Сергієм Шойгу Емілі Сабенс; Тім Хаммонд/Getty; iStock
Тижнем пізніше, 18 лютого, Байден зателефонував лідерам кількох союзників по НАТО і розповів їм про останній аналіз США. Пізніше того ж дня Байден сказав журналістам у кімнаті Рузвельта в Білому домі: "З цього моменту я переконаний, що він прийняв рішення" про вторгнення. "У нас є підстави так вважати".
Французи, однак, продовжували шукати вихід з кризи.
20 лютого Макрон зателефонував Путіну і попросив його погодитися на зустріч у Женеві з Байденом. Розмова навела французького президента на думку, що Путін нарешті готовий шукати шляхи врегулювання.
"Це пропозиція, яка заслуговує на увагу", - сказав Путін, згідно із записом розмови, показаним через кілька місяців у документальному фільмі французького телебачення "Президент, Європа і війна".
Макрон натиснув на російського лідера. "Але чи можемо ми сьогодні, в кінці цієї розмови, сказати, що ми згодні в принципі? Я хотів би отримати від вас чітку відповідь на це питання. Я розумію ваш опір встановленню дати. Але чи готові ви піти назустріч і сказати сьогодні: "Я хотів би провести зустріч [віч-на-віч] з американцями, а потім розширити її на європейців"? Чи ні?"
Путін не взяв на себе зобов'язань і, схоже, мав більш нагальні справи. "Буду з вами абсолютно відвертим, я хотів піти [пограти] в хокей, тому що зараз я перебуваю в тренажерному залі. Але перед тим, як почати тренування, запевняю вас, я спочатку зателефоную своїм радникам".
"Je vous remercie, Monsieur le President", - завершив Путін, подякувавши йому французькою мовою.
Чути, як Макрон захоплено сміється, коли кладе слухавку. Французький президент і його радники вважали, що вони зробили прорив. Дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонн навіть затанцював.
Але наступного дня у телевізійному зверненні Путін офіційно визнав дві сепаратистські українські провінції на Донбасі, включно з територією, контрольованою Києвом, незалежними державами. Це був яскравий знак того, що Путін - незважаючи на його франкомовні люб'язності - має намір розчленувати Україну.
РОЗДІЛ XIII
У той час як Британія і Франція робили останні дипломатичні кроки, світові лідери зібралися в Мюнхені на щорічну конференцію з питань безпеки. Зеленський був присутній, що викликало занепокоєння серед деяких американських чиновників, що його відсутність може дати Росії ідеальний момент для удару. Інші задавалися питанням, чи вірив український лідер, що Росія нападе, і чи скористався можливістю покинути країну до того, як почнуть падати бомби.
У своїй промові Зеленський нагадав аудиторії, що його країна вже перебуває у стані війни з Росією, а українські війська воюють проти східних сепаратистів з 2014 року.
"Щоб дійсно допомогти Україні, не потрібно постійно говорити лише про дати ймовірного вторгнення", - сказав Зеленський. Натомість Європейський Союз і НАТО повинні вітати Україну у своїх організаціях.
Деякі європейські чиновники все ще не були переконані в тому, що напад буде. Один з них сказав журналісту: "Ми самі не маємо чітких доказів того, що Путін прийняв рішення, і ми не бачили нічого, що могло б свідчити про протилежне".
"Це було щось потойбічне", - сказав британський чиновник. У кулуарних розмовах американські і британські чиновники були переконані в неминучості вторгнення, але "в залі просто не було такого настрою".
Дехто в Лондоні почав сумніватися в собі, сказав британський чиновник. "Люди говорили, що [ми] помилилися щодо Афганістану. Ми повернулися і знову перевірили розвіддані [про Україну]".
Зеленський в інтерв’ю The Post у своєму офісі в Києві 8 серпня Емілі Сабенс; Хайді Левін; iStock
Вони дійшли однакового висновку - Росія вторгнеться. Але, незважаючи на американську дипломатичну кампанію та обмін розвідданими, цю думку було важко переконати.
"Якщо ви дізнаєтесь про плани когось напасти на країну, і ці плани здаються вам абсолютно божевільними, швидше за все, ви відреагуєте раціонально і вирішите, що це настільки безглуздо, що цього не станеться", - сказав Хейсбур, французький експерт з питань безпеки.
"Європейці переоцінили своє розуміння Путіна, - сказав він. "Американці, я припускаю... замість того, щоб намагатися влізти в голову Путіна, вирішили, що вони будуть діяти на основі даних і не турбуватися про те, чи є в них сенс чи ні".
Було багато причин для містифікації. Американська розвідка показала, що військові плани Кремля не доходили до польових командирів, які мали б їх виконувати. Офіцери не знали своїх наказів. Війська з'являлися на кордоні, не розуміючи, що вони йдуть на війну. Деякі американські урядові аналітики були спантеличені відсутністю комунікації в російській армії. На думку аналітиків, все було настільки заплутано, що плани Росії могли фактично провалитися. Але така думка залишалася в меншості.
Для Кулеби переломним моментом стали дні після Мюнхенської конференції 18-20 лютого, коли він знову поїхав до Вашингтона. "У ці дні я отримав більш конкретну інформацію, - згадує він. Йому сказали, що в конкретному аеропорту А в Росії п'ять транспортних літаків вже перебувають у повній бойовій готовності, готові будь-якої миті прийняти десантників і доставити їх у напрямку конкретного аеропорту Б в Україні.
"Ось тут ви бачите послідовність подій і логіку того, що відбувається", - сказав він.
Представники західних розвідок, озираючись на те, що виявилося шаленим російським нападом на Київ, визнають, що вони переоцінили ефективність російських військових.
"Ми припускали, що вони вторгнуться в країну так само, як ми б вторглися в країну", - сказав один британський чиновник.
РОЗДІЛ XIV
Пізно ввечері 23 лютого Білий дім отримав термінове повідомлення від розвідки. Існувала "висока ймовірність" того, що вторгнення почалося. Війська були в русі, а росіяни випустили ракети по цілях в Україні. Зібралися головні радники президента; деякі з них зустрілися в Ситуаційній кімнаті, а інші приєдналися до них по захищеній лінії зв'язку.
Салліван розмовляв з Єрмаком, керівником штабу Зеленського. За словами людини, знайомої з дзвінком, у Києві був "надзвичайно високий рівень агітації". "Вони не вийшли з-під контролю. Просто надзвичайно емоційно, але так, як і слід було очікувати".
Єрмак сказав Саллівану зачекати - він хотів, щоб Зеленський підійшов до телефону і поговорив безпосередньо з Байденом. Салліван перевів дзвінок у Кімнату переговорів, частину резиденції на другому поверсі Білого дому, яка використовується як робочий кабінет, і з'єднав президента з лінією.
Зеленський попросив Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю інших світових лідерів і дипломатів. Він повинен попросити їх висловитися публічно, зателефонувати безпосередньо Путіну і сказати йому, щоб він "вимкнув це".
"Зеленський був стривожений", - згадує співрозмовник. Він попросив Байдена: "Дайте нам всі розвідувальні дані, які ви можете зараз отримати. Ми будемо боротися, ми будемо захищатися, ми можемо втриматися, але нам потрібна ваша допомога".
