Сирія на роздоріжжі: як забезпечити справедливість та уникнути помсти?
Громадянська війна в Сирії, яка тривала понад десятиліття, залишила країну в стані глибокої соціальної та політичної роздробленості. Більше ніж пів мільйона загиблих, мільйони переміщених осіб і незліченні випадки злочинів проти людяності створили ситуацію, в якій прагнення до справедливості часто затьмарюється бажанням помсти.
Ризик беззаконня та самосуду
У країні, де колишній режим Асада використовував терор як інструмент управління, нова влада стикається з викликом створення системи правосуддя. Проте, у багатьох випадках суспільство вдається до самосуду.
Історія Башара Абдо стала лише одним із багатьох прикладів. Його жахлива смерть від рук сусідів, які звинувачували його у співпраці з режимом, відображає загальну напруженість у сирійських громадах. Люди, які пережили роки насильства, втрат і приниження, часто не готові чекати офіційного розгляду своїх скарг.
«Вони не довіряють судам, які ще не довели свою ефективність», — каже Ахмад Хіляль, головний суддя в Алеппо. «Це величезний виклик, бо кожен випадок самосуду лише посилює напруженість».
Спроба побудови нових інституцій
Новий уряд, очолюваний коаліцією «Хайят Тахрір аш-Шам» (HTS), намагається створити систему правосуддя, яка могла б запобігти хаосу. Пріоритетом є переслідування високопосадовців режиму, відповідальних за масові вбивства, тортури та використання хімічної зброї. Проте звичайні солдати, як заявив лідер HTS Ахмед аль-Шара, повинні отримати амністію.
Марва Абдо, у центрі, описує, як її брата Башара було вбито за кілька днів до цього в Ідлібі, Сирія. Айвор Прікетт
Але проблема в тому, що для багатьох сирійців навіть нижчі рівні військових сил Асада асоціюються з репресіями. Суспільство ще не готове розділити злочини режиму від індивідуальних дій солдатів.
Чому помста небезпечна для майбутнього Сирії?
Помста, яка виправдовується особистими втратами чи травмами, може легко перетворити Сирію на арену нескінченного насильства. Кожен акт самосуду стає новим витком у ланцюзі кровної помсти.
«Якщо ми дозволимо людям діяти на основі емоцій, ми не побудуємо нову Сирію», — зазначає Ахмед аль-Шара. «Справедливість повинна бути системною та незалежною».
Проте на місцях інші реалії. Наприклад, Алаа Хатіб, який повернувся до рідного села після дезертирства з армії Асада, стикається з підозрами навіть з боку родичів. «Люди шукають винних, навіть якщо вони не причетні», — каже він.
Пошук шляхів до національного примирення
Для запобігання подальшому насильству уряд пропонує кілька ініціатив, зокрема створення реєстрів скарг. Такі ініціативи можуть допомогти врегулювати конфлікти без кровопролиття, але вони потребують довіри суспільства, яка ще не відновлена.
Важливу роль у цьому процесі можуть відіграти релігійні та громадські лідери. У мечетях Ідліба вже почалися проповіді, які закликають до стриманості та прощення. Проте лише закликів недостатньо.
Наслідки для майбутнього Сирії
Загострення протиріч у сирійському суспільстві ставить під загрозу будь-які спроби побудувати нову державу. Без систематичного підходу до правосуддя та реальних механізмів примирення країна ризикує зануритися в новий виток насильства.
Національне примирення — це довгий і болючий процес, який потребує часу, ресурсів і, головне, бажання з боку всіх учасників. Але для Сирії це не просто виклик, а питання виживання.
