Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск різко розкритикував Німеччину через переслідування українців, яких підозрюють у причетності до вибухів на газопроводах «Північний потік» та «Північний потік 2».
На думку польського прем’єра, Берлін не повинен карати людей, які, за версією слідства, могли бути причетними до знищення інфраструктури, що свого часу стала одним із найбільш суперечливих енергетичних проєктів Європи.
Заява Туска пролунала на тлі затримання в Хорватії другого українця, якого німецькі правоохоронці пов’язують із підривом газопроводів. Польський прем’єр наголосив, що його позиція щодо цієї справи не змінилася.
«Німеччина точно не повинна переслідувати тих, хто в ситуації, коли на їхню країну напали, вживає тих чи інших заходів», — заявив Туск.
Його слова стали черговим сигналом того, наскільки гострою залишається тема «Північних потоків» для Європи навіть через кілька років після вибухів.
Туск нагадав Німеччині про минуле
Польський прем’єр окремо наголосив, що Варшава протягом тривалого часу виступала категорично проти будівництва «Північного потоку 2».
Причина польської критики була стратегічною. У Варшаві попереджали, що посилення прямих поставок російського газу до Німеччини збільшить залежність Європи від російських енергоносіїв і створить додатковий інструмент політичного впливу Москви.
Туск зазначив, що Польща робила все можливе, аби не допустити реалізації цього проєкту.
На цьому тлі нинішня ситуація, коли німецькі правоохоронці переслідують громадян України за підозрою в організації вибухів, виглядає для польської влади особливо суперечливою.
«У Німеччини на той час була інша думка. Вони змінили свою думку, але було вже надто пізно», — сказав Туск.
Фактично польський прем’єр поставив питання про те, чи справедливо сьогодні карати людей за знищення інфраструктури, проти якої сама Варшава роками виступала через потенційну загрозу європейській безпеці.
«Соромно має бути тим, хто побудував цей трубопровід»
Найбільш емоційною частиною заяви Туска стала його оцінка самого проєкту «Північний потік».
Польський прем’єр заявив, що не збирається змінювати своєї позиції, і фактично переніс моральний акцент із людей, яких підозрюють у підриві газопроводів, на тих, хто свого часу підтримував їхнє будівництво.
«Соромно має бути тим, хто побудував цей трубопровід, а не тим, хто його відключив», — заявив Туск.
Ця фраза особливо важлива з огляду на те, що «Північний потік 2» роками залишався предметом гострих суперечок між європейськими державами.
Для Польщі та низки країн Центральної та Східної Європи газопровід був не просто комерційним проєктом. Його розглядали як частину ширшої стратегії Росії щодо зміцнення енергетичного впливу на Європу.
Польська влада неодноразово попереджала: якщо значна частина європейського газового ринку буде залежати від російського постачання, Москва отримає додаткові можливості для політичного тиску.
Що сталося з «Північними потоками»
Вибухи на газопроводах «Північний потік» та «Північний потік 2» сталися у вересні 2022 року в районі Балтійського моря.
Пошкодження були настільки масштабними, що трубопроводи фактично перестали бути звичайним каналом транспортування газу. Подія одразу спричинила міжнародний резонанс і стала предметом розслідувань у кількох європейських країнах.
Протягом тривалого часу навколо вибухів існувала величезна кількість версій, припущень та взаємних звинувачень. Однак із розвитком розслідування німецькі правоохоронці почали концентруватися на конкретних підозрюваних.
Одним із ключових напрямків стала версія про участь групи українців, які могли використовувати водолазне обладнання для проведення операції.
Водночас важливо наголосити: підозра правоохоронців не є доказом вини, а остаточні висновки щодо ролі конкретних людей має встановити суд.
Другого українця затримали в Хорватії
Останній виток цієї історії пов’язаний із затриманням у Хорватії другого громадянина України, якого підозрюють у причетності до вибухів.
За наявною інформацією, підозрюваним є водолаз на ім’я Володимир. Раніше він уже перебував у Польщі, однак тоді польський суд відмовився екстрадувати його до Німеччини.
Згодом українця затримали в Хорватії.
Деталі його затримання додали справі ще більш незвичайного характеру. За повідомленнями, підозрюваного знайшли під час зйомок фільму про вибухи на газопроводах «Північний потік».
При цьому сам чоловік раніше публічно заперечував будь-яку причетність до операції.
Тепер його справа знову опинилася в центрі уваги, а питання про можливу екстрадицію до Німеччини набуло не лише юридичного, а й політичного виміру.
Чому Польща стала на захист українців
Позиція Туска має кілька рівнів.
Перший — політичний. Польща багато років виступала проти «Північного потоку 2» і вважала його загрозою для європейської безпеки.
Другий — безпековий. Після початку повномасштабної війни Росії проти України польська влада ще сильніше наголошує на тому, що європейські держави повинні оцінювати енергетичні проєкти Москви не лише з економічної, а й зі стратегічної точки зору.
Третій — моральний. Туск фактично стверджує, що не можна розглядати знищення «Північних потоків» виключно через призму кримінального переслідування, не враховуючи попередню політичну історію цього проєкту.
Саме тому його заява стала набагато ширшою, ніж просто коментар щодо одного кримінального розслідування.
Німеччина опинилася у складній ситуації
Для Берліна справа має зовсім інший вигляд.
Якщо німецькі правоохоронці вважають, що конкретні особи причетні до диверсії на критично важливій інфраструктурі, вони зобов’язані розслідувати ці обставини незалежно від політичних симпатій чи історії самого газопроводу.
Саме тут виникає головна суперечність.
З одного боку — право держави встановити винних у масштабному підриві міжнародної інфраструктури.
З іншого — політична реальність, у якій «Північний потік 2» роками був предметом критики через його зв’язок із російським газом та енергетичною залежністю Європи.
Туск фактично вимагає не змішувати ці два питання на користь кримінального переслідування українців.
Справа «Північних потоків» далека від завершення
Незалежно від політичних заяв, остаточну картину подій навколо вибухів ще належить встановити. Затримання підозрюваних може стати важливим етапом розслідування, але саме по собі не відповідає на всі питання.
Хто організував операцію? Хто її фінансував? Хто ухвалював рішення? Якою була справжня мета? І чи були залучені до неї державні структури?
Ці питання залишаються надзвичайно чутливими для всієї Європи.
Саме тому кожне нове затримання супроводжується не лише юридичними процедурами, а й гучними політичними заявами.
Позиція Дональда Туска демонструє, наскільки глибоким залишається розкол у поглядах на цю історію. Для одних «Північні потоки» — об’єкт диверсії, винні в якій мають постати перед судом. Для інших — символ небезпечної енергетичної залежності Європи від Росії, від якої континент зрештою намагався позбутися.
Польський прем’єр фактично поставив питання руба: якщо Європа роками попереджала про небезпеку цього газопроводу, то чи справді сьогодні саме українців потрібно робити головними винуватцями цієї історії?
Відповідь на це питання має дати не політика, а незалежне розслідування та суд. Але очевидно одне: справа «Північних потоків» перетворилася на значно більше, ніж кримінальне провадження. Вона стала дзеркалом європейської політики, старих енергетичних помилок і нової реальності, яку принесла війна Росії проти України.
