У глобальній економіці лежить доля трильйонів доларів на лінії зв’язку, який ще навіть не був встановлений. Президент США Дональд Трамп не раз заявляв, що чекає дзвінка від китайського лідера Сі Цзіньпіна. Однак замість того, щоб відповісти за телефонами Вашингтона, Сі цього тижня вирушив до країн Південно-Східної Азії, намагаючись мобілізувати підтримку регіональних партнерів у відповідь на американські мита.
Трамп уже ввів проти Китаю екстраординарні 125 % тарифу на імпортні товари, натомість тимчасово призупинив мита для інших регіонів. Офіційне пояснення — «принести Сі Цзіньпіну» вигоди від безпосередньої розмови «лицем до лиця». За досвідом першої адміністрації, Трамп вірить, що особисті телефонні дзвінки й високопоказове саміти здатні зняти напругу. Але замість очікуваної відповіді він отримує лише мовчання.
Для Пекіна така гучна телефонна дипломатія виглядає радше як ультиматум, ніж як жест дружби. Сі Цзіньпін уже неодноразово демонстрував готовність стояти на націоналістичних засадах та протистояти зовнішньому тиску. Біля витоків китайської пропаганди стоїть культ «оборони честі нації», і відео з цитатами Мао Цзедуна про готовність «боротися до повної перемоги» лише підкреслює, що Китай не збирається поступатися в торгівельному протистоянні.
Натомість американські індекси пережили найгостріше падіння із початку року. S&P 500 та Dow Jones обвалилися на кілька відсотків одразу після введення останньої хвилі тарифів. Інвестори вже побоюються, що подальше загострення перетягне США в рецесію, а світова торгівля втратить динаміку. Без оперативного взяття переговорів на вищий рівень ефект «дзвінка дружби» може так і не проявитися.
У Білому домі послідовно точиться внутрішній конфлікт із приводу курсу щодо Китаю. Пітер Наварро, один із головних «яструбів», вважає, що замороження перемовин — це оптимальна стратегія для поступового економічного роз’єднання двох країн. Наварро й раніше не раз виступав за «декуплінг» американської й китайської економік, і нині він готовий розглядати навіть розрив усталених торговельних ланцюгів.
Натомість казначей США Скотт Бессент, наближений до фінансових кіл, бачить нестабільність в обвалі ринків і наполягає на активізації переговорів. Його позицію підтримує Джеймі Даймон із JPMorgan Chase — на думку обох, до лідерів може дійти «дзвінок уже завтра». Але головне слово за Дональдом Трампом, який досі практикує приватні, безпосередні розмови з лідерами, не довіряючи складній комунікаційній фронтальній дипломатії.
Водночас у Пекіні дають зрозуміти, що перед розмовою на найвищому рівні мають відбутися ретельні консультації й технічні узгодження. Поки що роль неофіційних посередників виконують китайські дипломати: колишній посол у США Цуй Тянькай та новопризначений очільник торговельної місії Лі Ченґган у Вашингтоні мають донести до адміністрації Трампа низку пропозицій щодо зниження напруги, але результати їхніх зусиль поки що невідомі.
Історичний прецедент не вселяє оптимізму: так само американський президент домігся зустрічі з лідером КНДР Кім Чен Ином у 2018 році після загроз «вогнем і люттю», але переговори в Ганої завершилися без угоди, а Кім продовжив нарощувати ядерний потенціал. Історія навчає: персоналізовані «дзвінки дружби» дають видимий короткостроковий хайп, але не забезпечують довгострокових домовленостей, якщо інтереси сторін фундаментально розходяться.
Нині на горизонті з’являються пропозиції залучити третю країну-медіатора. Серед кандидатів називають європейські держави, які зберігають тісні економічні зв’язки як із Китаєм, так і зі США, або держави АСЕАН, зокрема Сингапур та В’єтнам, які вже приймали саміти за участю американських і північнокорейських лідерів. Успіх такого формату вимагатиме готовності кожного з учасників запропонувати обом сторонам «лицьове збереження обличчя» та чіткий порядок денний.
Втім ризики залишаються високими: без прямої домовленості торговельні розбіжності можуть перерости в нові дипломатичні й військові протистояння. Для світової економіки це означає подорожчання товарів та логістичні збої по всьому ланцюжку постачання, а для глобальної безпеки — зростання напруги в регіоні Тайванської протоки та Південно-Китайського моря.
Підсумовуючи, слід визнати: Дональд Трамп прагне відновити «броманс» із Сі Цзіньпіним через чарівність прямого діалогу, але Сі вибудовує свою зовнішню політику на принципах національної гідності та стратегічної терплячості. Без взаємної готовності до справжньої розмови, а не піару на телекамерах, тарифи залишаться інструментом протистояння, а очікуваний дзвінок може так і не пролунати. Водночас доля торгівельної війни визначатиме не лише короткострокові прибутки чи втрати на біржах, а й здатність двох наддержав знайти компроміс вперед, щоб уникнути нової фази геополітичної конфронтації.
