Як Рютте влаштовує Трампа та готує НАТО до війни: нова епоха без ілюзій
Нове керівництво НАТО адаптує Альянс до вимог Дональда Трампа, водночас зберігаючи єдність в умовах російської загрози та послабленої довіри до США
НАТО переживає найглибші зміни за останні десятиліття, і ключову роль у цьому процесі відіграє Дональд Трамп. Після Другої світової війни Організація Північноатлантичного договору створювалася як щит проти радянської експансії.
Сьогодні до її складу входять 32 країни, серед яких більшість європейських держав, Канада, Туреччина та США. Формально всі члени Альянсу зобов’язані до спільної оборони за принципом, закріпленим у Статті 5: напад на одного — відповідь усіх.
Проте фактично саме Сполучені Штати забезпечують більшість військової сили, розвідки, логістики та ядерного потенціалу, які утримують Альянс життєздатним. Дональд Трамп, однак, давно ставить під сумнів доцільність участі США в НАТО.
Він називав Альянс фінансовим тягарем і неодноразово погрожував вийти з нього. Особливо різко Трамп висловлюється щодо небажання європейських країн витрачати більше на оборону.
Сьогодні на фоні війни в Україні та непевності щодо гарантій з боку Америки НАТО опинилося на роздоріжжі. Саме в цей момент кермо організації перейшло до Марка Рютте — колишнього прем’єра Нідерландів, який отримав прізвисько "Тефлоновий Марк" за свою політичну стійкість.
Він обійняв посаду генерального секретаря НАТО у період, коли Європа слабо підготовлена до можливої війни, а Росія демонструє агресивні амбіції. На нещодавньому саміті Рютте оголосив про зобов’язання країн НАТО витрачати 5% ВВП на оборону до 2035 року — саме таку вимогу висував Трамп.
Але заголовки ЗМІ присвячені не лише цим цифрам, а й особистим стосункам Рютте з Трампом. Останній публікує компліментарні повідомлення Рютте у соцмережах і захоплюється його підтримкою американських військових дій.
Під час саміту Рютте навіть пожартував, назвавши Трампа "татком" для близькосхідних країн, що одразу стало інтернет-мемом і комерційною продукцією для кампанії Трампа.
Для багатьох така поведінка Рютте — це ознака того, що він готовий піти на все, аби зберегти лояльність США, навіть якщо Америка скорочує свою військову присутність у Європі та припиняє постачання зброї Україні.
Та, як з’ясувалося в особистій розмові, Рютте не має наміру конфліктувати з Трампом — навпаки, він бачить своє завдання в тому, щоби адаптувати НАТО до нової геополітичної реальності, де США залишаються центральним гравцем, але все більше діють за власними правилами.
У цій ситуації головна мета Рютте — зберегти НАТО як дієвий альянс у світі, де довіра, стримування та незалежність стали новими полями битви.
— Пане Рютте, чому, на вашу думку, НАТО все ще критично важливе для Сполучених Штатів у 2025-му?
— Якщо Америка хоче залишатися у безпеці, вона мусить тримати під контролем три простори: Арктику, Атлантику й саму Європу. Арктичний регіон відкривається для судноплавства, там уже працюють флотилії Китаю й Росії; Атлантика — це «власне море» США, а безпека Європи означає, що російська агресія не зможе безпосередньо загрожувати американській території. От тому трансатлантичний союз і колективна оборона залишаються життєво необхідними.
— Критики в Америці називають європейців «безбілетниками», які фінансують соціальні держави коштом американського платника податків…
— Я згоден лише з другою частиною тези: довгі роки Європа справді вкладала замало в оборонний бюджет. Проте президент Трамп примусив нас переглянути підходи, і тепер ми переходимо від 2 % до 5 % від ВВП, з яких щонайменше 3,5 % — це власне військові інвестиції, а ще 1,5 % підуть на кіберзахист, інфраструктуру та оборонну промисловість. Без твердої позиції Білого дому цього б не сталося.
Марк Рютте та президент Трамп на нещодавньому саміті НАТО в Нідерландах. Сіпа, через Associated Press
— Після саміту у Гаазі дехто назвав вашу поведінку «підлабузництвом» до Трампа, а НАТО — «North Atlantic Trump Organization».
— Коли хтось заслуговує на похвалу, її слід висловлювати. Трамп зміг зрушити з місця дискусію про 5 % ВВП. Вперше за 65 років європейці й американці зрівняють реальний фінансовий внесок у спільну безпеку Європи. Це не «фан-клуб», а жорстка політична економія: більше грошей — потужніше стримування.
— Чому саме цифра 5 %?
— Росія виробляє удвічі більше артилерійських снарядів, ніж уся НАТО разом — і робить це в три місяці, а ми — за рік. Щоб стримування працювало, нам потрібні нові ППО, ракети дальньої дії, безпілотники, логістика й резерви. Три з половиною відсотка йдуть на статтю 5, тобто на колективну оборону; ще півтора — на підготовку суспільств, кіберрезерв і оборонну промисловість.
— Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров вже заявив, що така гонка озброєнь «розорить Європу».
— Лавров обіймає посаду майже стільки, скільки існує НАТО, і рідко говорить правду. Його ремарки — найкраще підтвердження, що стримування працює.
— Ви не боїтеся, що 5 % ВВП витратять, але не зможуть перетворити на реальну військову готовність?
— Канцлер Німеччини має рацію: одних грошей недостатньо. Потрібна оборонна промисловість, що випускає снаряди й системи ППО, та люди, готові служити. Деякі країни повертають або розширюють строкову службу, інші підвищують зарплати військовим. Та найбільший виклик — саме виробництво. Нам бракує потужностей, і ми швидко нарощуємо їх через спільні проєкти європейських і американських корпорацій.
— У статті «The New Yorker» описували навчання в Естонії, де російські сили «перемололи» оборону. Чи стало це для вас тривожним сигналом?
— Це не сюрприз, а доказ, що наші плани мають бути підкріплені людьми й технікою. Якщо Естонію атакують, НАТО відповість нищівно. Але через п’ять-сім років, без заявлених інвестицій, Кремль може вирішити, що ризик виправданий. Тому оборонний бюджет — це гарантія, що Путін не натисне спусковий гачок.
Марк Рютте. Девід Вінтінер
— Частина американських військ уже переорієнтовується на Індо-Тихоокеанський регіон. Чи не залишить це прогалин у Європі?
— Усі плани розраховані так, щоб «прогалин» не було. США очікують, що ми — європейці — візьмемо на себе більше, і це справедливо. Чим сильніша Європа, тим вільніше Вашингтон може діяти у Тихому океані, утримуючи Китай від спокуси силового сценарію щодо Тайваню.
— Повернімося до України. Ваші слова: «Без успіху Києва не буде безпеки НАТО». Але ж Вашингтон фактично згортає великі пакети допомоги, а союзники лише «латкають діри».
— По-перше, Сполучені Штати не йдуть, а перекладають більшу частину фінансового навантаження на Європу. Це логічно: війна точиться безпосередньо біля наших кордонів. По-друге, саме завдяки тиску Трампа ми маємо 35 млрд € нової військової допомоги для України цьогоріч. Російська агресія проти України — це лакмусовий папір для статті 5; якщо не втримати лінію нині, завтра доведеться захищати Варшаву чи Бухарест реальними американськими й німецькими дивізіями.
— Президент Трамп говорить про мирні переговори, тоді як високопосадовці НАТО сумніваються у щирості Кремля. Ваш погляд?
— Лише прямий діалог між Трампом і Путіним зрушив ситуацію з мертвої точки. В Істамбулі відбулися дві зустрічі, де Україна представила серйозну делегацію. На жаль, Росія поки що шле «істориків», а не реальних переговорників. Тому потрібна зброя й військова готовність, доки Москва не усвідомить безперспективність подальшої ескалації.
Рютте з президентом України Володимиром Зеленським під час саміту Європейського політичного співтовариства в Албанії у травні. Аднан Бечі
— У НАТО є держави, які називають себе «неліберальними демократіями». Чи не ризикує Альянс втратити «душу»?
— У тридцяти двох демократіях завжди будуть суперечки. Ми дискутуємо кулуарно, а назовні виходимо єдиним фронтом. Саме тому НАТО сильне: різні культури, різні уряди, але спільна цінність — свобода.
— Востаннє. Чи може існувати НАТО без США, якщо трапиться політичний розворот у Вашингтоні?
— Я переконаний на сто відсотків, що цього не станеться. Американське суспільство знає: безпека Атлантики, Арктики та Європи — це власна безпека США. Трамп, можливо, говорить жорстко, але його дія – результат: вісім країн уже виконують 2 %, усі погодили 5 %. Це й означає життєстійкість трансатлантичного союзу.
Так завершується наша розмова з людиною, яку в Нідерландах називали «Тефлон-Марк», а в Брюсселі вже кличуть «архітектором п’яти відсотків».
У час, коли російська агресія поширює тривогу, а Китай тестує межі терпіння Заходу, НАТО демонструє, що готове платити за безпеку і в доларах, і в політичній волі.Оборонний бюджет росте, оборонна промисловість оживає, а головне — підтверджується просте правило: трансатлантична єдність є найкращим щепленням від імперських амбіцій будь-якої автократії.
