Зовнішньополітична стратегія адміністрації Дональда Трампа дедалі очевидніше виходить за рамки класичної трансатлантичної координації. Під час чергових консультацій щодо завершення війни проти України США фактично змістили роль посередника у бік «незалежного арбітра», а не провідного учасника НАТО, що спричинило глибоку занепокоєність європейських союзників. Європейські уряди переконані, що нова логіка переговорів загрожує стратегічній безпеці всього регіону.
Ключовим моментом стала відсутність держсекретаря Марко Рубіо на засіданні НАТО у Брюсселі, у той час як спеціальний представник Трампа Стів Віткофф вів власні перемовини у Москві за участю найближчого оточення президента США. Для багатьох країн це стало сигналом, що Вашингтон готовий діяти самостійно, ставлячи інтереси Європи у другий ряд навіть у питанні війни проти Росії.
У документальних заявах члени альянсу дедалі частіше описують США як посередника, що більше не виступає голосом Західної коаліції, а намагається вибудувати двосторонній діалог із Кремлем. Для Євросоюзу це означає ризик втрати впливу в темі, яка безпосередньо визначає військові, енергетичні та політичні перспективи на десятиліття. Саме тому у Брюсселі говорять про «поворот Вашингтона до індивідуального курсу».
Показовою стала фраза одного з європейських чиновників, який у бесіді з медіа назвав новий підхід «катастрофою», що створює розрив між позиціями США і союзників у Європі. Особливо значущим виглядає занепокоєння Франції та Німеччини, які вважають, що Трамп може домовитися з Путіним за рахунок України, а сама переговорна рамка фактично встановлює модель, де долю менших країн вирішують великі держави.
У ході перемовин США пропонують формат, у якому Вашингтон «не належить до жодного табору», а позиціонується «над конфліктом». Для Європейського Союзу така позиція є загрозливою, оскільки ставить під сумнів зміст існування НАТО, де американська військова присутність була ключовою гарантією безпеки від часів Холодної війни. Тепер союзники стикаються із ситуацією, коли США самі відсувають себе з центру коаліції.
Проте офіційні представники США наполягають, що консультації з європейськими партнерами продовжуються, хоча й у зміненому форматі. Держдеп заявляє, що Америка залишається прихильником безпеки Європи, але факти свідчать про протилежне: паралельні переговори у Москві без прямої участі більшості союзників фактично нівелюють колективну дипломатію.
Ще більш тривожним став той факт, що саме офіс Трампа спочатку запропонував ідеї, які вимагали від України значних уступок, зокрема обмеження інтеграції до ЄС та НАТО. Такі тези відверто суперечать офіційній позиції більшості країн Європи. А згадка про «заморожені російські активи» лише додала недовіри, оскільки зачіпає суверенне регулювання фінансової безпеки в країнах-членах.
Публікація розмови європейських лідерів у німецьких медіа лише підтвердила глибину тривоги. Канцлер Німеччини заявив, що США «грають у власну гру», а президент Франції припустив можливість «зради України», що прозвучало у різкому контрасті з традиційними заявами про трансатлантичну єдність.
Кремль, зі свого боку, активно використовує інформаційний вимір. Заяви Володимира Путіна про готовність до війни з Європою лише посилюють внутрішній тиск на європейські уряди у питаннях фінансування оборони та допомоги Україні. Москва відкрито намагається посіяти розбіжності між Вашингтоном та союзниками, що може мати довгострокові наслідки для міжнародного порядку.
Європейські аналітики вже говорять про «нову реальність», у якій інтереси США не збігаються з інтересами Європи, і цей процес може виявитися не тимчасовим явищем, а доктринальною зміною зовнішньої політики. Особливо небезпечно виглядає ризик втрати США домінуючої ролі в НАТО, оскільки це потенційно відкриває простір для посилення Росії у Східній Європі.
Для України наслідки можуть бути критичними. Якщо переговори продовжаться у форматі, де Вашингтон і Москва є головними сторонами, Київ ризикує втратити предмет впливу на власні перспективи щодо війни та миру. В умовах, коли європейські партнери не мають повної інформації, стратегічна позиція України опиняється під подвоєним тиском.
Важливо розуміти, що у внутрішньополітичній логіці Трампа успішне «розв’язання війни» може стати ключовим елементом його президентського іміджу. Але для Європейського Союзу та НАТО це означає ризик реалізації сценарію, де територіальна цілісність України може стати предметом торгу між великими державами, як це було у ХХ столітті.
Європейські дипломати попереджають, що «найважливіші переговори щодо європейської безпеки століття» проходять поза очима самих європейців. І саме тому в Брюсселі дедалі частіше звучать заклики до створення нових оборонних механізмів, які зможуть компенсувати зменшення впливу Вашингтона.
