Понад сім місяців тому Україна здивувала світ: 6 серпня минулого року її військам вдалося несподіваною атакою перетнути державний кордон та захопити частину Курської області, уже безпосередньо на території Росії. Цей крок спочатку сприймався як сміливий і, можливо, авантюрний. Утім, на тлі тривалої війни, що палає з 2022-го, успіх «курського прориву» подарував українцям відчуття переможного духу та потенційний козир у переговорах.
Найчастіше український плацдарм у Курській області називають «кишенею» чи «курським містком». Його географічний розмір — непорівнянний із масштабами лінії фронту в Україні, однак суто психологічно захоплення цих російських селищ стало важливим фактором. Російське керівництво було приголомшене: уперше після початку війни 2022 року Київ зумів перейти у настільки ризикований контрнаступ і сформувати опорну точку на ворожій землі. Були очікування, що Україна зможе довго утримувати цю ділянку і навіть тиснути на Кремль.
Від серпня до початку осені 2024 року ця «курська кишеня» допомагала підтримувати бойовий дух Збройних сил України. Водночас, російські військові систематично намагалися вибити українців із прикордонних селищ, зосереджуючи там дедалі більше резервів. Згодом підрозділи армії РФ почали поступово стискати кільце, завдаючи артилерійських ударів, блокуючи дороги та створюючи загрозу оточення.
Упродовж зими українські бійці намагалися втриматися, використовуючи географічні особливості, але втратили кілька важливих опорних пунктів. Станом на перші місяці 2025 року ситуація лишалася неоднозначною: офіційний Київ визнавав, що росіяни беруть «курський виступ» у щільні кліщі, однак заперечував повну втрату контролю.
Українські військові сховалися в гаражі в селі біля російського кордону через кілька годин після повернення з Курської області. Фінбар О'Райлі
Погіршення ситуації останнього тижня
У середині березня російське міноборони почало говорити про серію нових успіхів: щонайменше п’ять селищ перейшли під їхній контроль. Зокрема, в інформаційному полі прозвучало взяття Суджі — містечка біля кордону, що довгий час служило ключовим маршрутом постачань для українців. Незалежна українська платформа «Deep State», яка відстежує лінію фронту, підтвердила втрату контролю над центром Суджі, але зауважила, що бої тривають на околицях.
Це різке просування РФ загострилося саме за кілька днів до потенційного 30-денного перемир’я, яке знову обговорюють Київ і Вашингтон. Якщо Україна справді погодиться на тимчасову «тишу», аби отримати відновлену підтримку США (включно з розвідданими та зброєю), то доля «курської кишені» могла б стати однією з «розмінних монет» на переговорах. Утім, станом на сьогодні, російські війська стискають кільце з такою швидкістю, що Києву може не залишитися чого «продавати» чи «розмінювати».
Реакція сторін
Офіційний Київ коментарів не дає: речники Генштабу ЗСУ ухилилися від підтвердження, що українська армія залишає Курську область. Утім, низка блогерів, близьких до сил оборони, відверто пишуть про «вимушений відступ» з останніх позицій: мовляв, уже до кінця тижня жодного «живого українського солдата» в цій зоні може не лишитися.
Тим часом, російська сторона з ентузіазмом звітує про «добрі динаміки», як висловився прессекретар Кремля Дмитро Пєсков. На російських Telegram-каналах ширяться відео, як їхні військові встановлюють триколори в центрі Суджі, тоді як цивільні мешканці російських населених пунктів згадують «страхітливі» обстріли, з яких нібито нещодавно вибили українців.
Аналітики, в тому числі незалежні російські експерти на кшталт Руслана Левієва, вважають, що «курський місток» добігає кінця. «Якщо Україна зараз не здійснить чудо, історія з їхнім плацдармом ось-ось завершиться: вони вже втратили ключові опори й не мають логістики для оборони», — зазначив він в ефірі телеканалу «Дождь».
Російські солдати на артилерійській позиції минулого місяця в Курській області на заході Росії. Нанна Хайтманн
Можливість перемир’я і роль США
Одним із паралельних чинників стала несподівана угода між Києвом та Вашингтоном, оголошена 12 березня: після конфліктної зустрічі в Овальному кабінеті, де Дональд Трамп різко звинуватив українську владу в «небажанні миру», США вирішили знову надавати Україні збройну й розвідувальну допомогу. Натомість Зеленський погодився на 30-денне припинення вогню з Росією, якщо Москва підтвердить свою згоду. Тим часом Кремль заявив, що «вивчатиме умови» угоди, чекаючи на офіційне пояснення від американської сторони.
Для України втрата «курської кишені» майже водночас із укладенням короткострокового перемир’я виглядає прикрою поразкою: утримання плацдарму могло б бути сильним аргументом на будь-яких переговорах. Проте військова доцільність, схоже, виявилася важливішою. Українські воїни, які майже в оточенні, ризикують потрапити в полон чи зазнати масованого удару. Окрім того, з військового погляду, стримувати переважаючі російські сили в глибокому тилу РФ дуже непросто.
Що далі?
Якщо російська армія за найближчі дні повністю витіснить українські підрозділи, «курська операція» увійде в історію як наймасштабніший перехід кордону з часів початку великої війни. Спочатку вона виявилася блискучим сюрпризом, але, схоже, залишилася швидше символічним епізодом. Для Києва залишається питання: чи можна ще якось зберегти хоч частину цієї «карти» у переговорах? Адже Росія тепер говорить із позиції сили: «ми повернули собі контроль і більше не налаштовані на поступки».
Експерти попереджають: якщо перемир’я таки набуде чинності, а «курський виступ» уже не існуватиме, то Україна втратить можливість тиснути на росіян у цьому регіоні. Залишається інший фронт, зокрема в Донецькій і Луганській областях, а також загроза українських контрнаступів у південному напрямку. В кожному разі, загальна картина війни залежить від того, чи справді сторони припинять вогонь, як вимагають США, і чи не використає Москва таку паузу для нових наступальних планів.
Український військовий стоїть біля пошкодженої будівлі в центрі міста Суджа, Курська область Росії, у серпні. EPA, через Shutterstock
Підсумок
Втрата «курської кишені» — болючий, проте не вирішальний епізод у війні. Вона довела, що Україна здатна на несподівані кроки й глибокі рейди. Водночас відсутність достатніх ресурсів та ізольованість плацдарму призвели до поступового відступу. Усе це відбувається на тлі потенційного 30-денного перемир’я, що потребує ще й згоди Москви. Якщо ж Росія не пристане на умови припинення вогню, ситуація на фронті може лише загостритися.
Для українського суспільства важливо зрозуміти, що військова сфера лишається вкрай динамічною: один день може принести символічний прорив, другий — втрату плацдарму. У підсумку ж питання стабільного миру лишається невирішеним. Чи зможуть Київ і Москва знайти компроміс, до якого схиляє Вашингтон, — покаже найближчий місяць. Але Курщина, схоже, знову повертається під контроль Росії, і це демонструє, наскільки хиткими можуть бути будь-які успіхи в затяжному, виснажливому конфлікті.
