Україна стоїть на порозі нового етапу економічних випробувань, пов’язаних із запровадженням механізму транскордонного вуглецевого коригування, відомого як CBAM. Попри те, що ця європейська ініціатива спрямована на глобальне зменшення викидів та вирівнювання умов конкуренції на ринку ЄС, у нашої країни виникає кілька ризиків, які можуть обернутися не лише зменшенням експорту, а й істотними загрозами для внутрішнього ринку цементу. Президент Спілки виробників будівельних матеріалів Костянтин Салій наголошує, що наслідки здатні проявитися вже найближчим часом, і масштаб можливого впливу може стати критичним. Український бізнес закликає уряд до швидких і продуманих дій, аби уникнути втрати позицій у стратегічній галузі.
Механізм CBAM змінює правила глобальної конкуренції, фактично створюючи нову систему економічних координат для країн, що експортують до ЄС продукцію з високим вуглецевим слідом. Якщо певні держави не готові відповідати суворим екологічним вимогам, їхню продукцію буде витіснено з європейського ринку. Саме цей процес, за прогнозами експертів, здатен створити додатковий тиск на Україну. Йдеться не лише про економічні розрахунки, а й про майбутнє стратегічних секторів національної промисловості, зокрема цементного виробництва, яке зараз переживає непростий період.
Костянтин Салій звертає увагу на те, що окрім прямих викликів, пов’язаних із CBAM, виникає серйозна опосередкована загроза: можливий масовий приплив імпортного цементу з третіх країн, які втратять можливість постачати свою продукцію до Європейського Союзу. Очевидно, що виробники шукатимуть нові ринки збуту, і серед цих напрямків потенційно опиняється Україна. Це може спричинити руйнування внутрішнього балансу, який роками вибудовувала національна промисловість.
Нові виклики та глобальний перерозподіл потоків
Європейський ринок цементу є одним із найбільших у світі, тому будь-які зміни в його регуляції породжують широкі наслідки. Згідно з оцінками аналітиків, країни, що не здатні швидко адаптуватися до нових норм щодо вуглецевого сліду, шукатимуть альтернативні шляхи реалізації своєї продукції. Україна, яка має відкрите торговельне середовище та водночас потребує значних обсягів будівельних матеріалів для відновлення інфраструктури, може стати одним із найпривабливіших напрямків для імпорту з третіх країн.
Салій наводить промовистий приклад: до початку повномасштабної війни Україна виробляла 10–11 мільйонів тонн цементу на рік. Натомість Туреччина – що є одним із найбільших гравців — випускала близько 100 мільйонів тонн. Сьогодні турецькі виробники переживають економічні труднощі й намагаються продавати свою продукцію будь-де, де є можливість закріпитися. Український ринок із його відновлювальним потенціалом та залученням значних міжнародних фінансових ресурсів може стати надто спокусливим.
Ця перспектива створює серйозний дисбаланс, адже місцеві виробники і так перебувають у складних умовах. Відновлення інфраструктури, руйнування виробничих потужностей та підвищення собівартості виробництва ускладнюють конкуренцію з масовим імпортом, який часто пропонується за суттєво нижчими цінами. У цих умовах навіть невеликий надлишок іноземної продукції може мати руйнівний вплив на внутрішній ринок.
Ще однією проблемою є те, що українські виробники перебувають у процесі адаптації до нових екологічних вимог. Для повноцінного переходу потрібні інвестиції, державна підтримка та доступ до сучасних технологій. Натомість імпортна продукція, яка не відповідатиме вимогам ЄС, може безперешкодно потрапляти в Україну, тим самим ставлячи вітчизняні заводи у нерівні конкурентні умови. Цей аспект стає надзвичайно важливим, коли мова йде про забезпечення довгострокової економічної безпеки.
Глобальний перерозподіл товарних потоків може змінити структуру українського ринку будівельних матеріалів на роки вперед. Якщо ситуація розвиватиметься без оперативного втручання держави, наслідки можуть бути незворотними: втрата робочих місць, скорочення виробництва та зниження інвестиційної привабливості галузі.
Ризики для відновлення інфраструктури та національної економіки
Цемент є ключовим матеріалом для відбудови доріг, мостів, житлових будинків та промислових об’єктів. Україна потребує значних обсягів будматеріалів, і ця потреба зростатиме з кожним роком. Проте парадокс полягає в тому, що навіть за умов збільшення попиту на внутрішньому ринку українські виробники можуть не отримати можливості працювати на повну потужність, якщо ринок буде заповнений дешевим імпортом.
Низка експертів наголошує, що така ситуація становить загрозу не лише для економіки, а й для стійкості процесу відновлення держави. Надмірна залежність від імпортних поставок створює ризик перебоїв, особливо у світі, де логістичні ланцюги залишаються нестабільними. Україна вже стикалася з подібними проблемами, і повторення такого сценарію у сфері будівельних матеріалів є неприпустимим.
Важливо й те, що національна цементна галузь має стратегічне значення, оскільки забезпечує робочі місця у різних регіонах країни. Зниження виробництва через конкуренцію з дешевим імпортом може означати втрату тисяч робочих місць і скорочення надходжень до місцевих бюджетів. Це особливо критично у період, коли кожна громада потребує ресурсів для відновлення та підтримки економічної активності.
Крім того, українські підприємства інвестують у модернізацію технологій, підвищення енергоефективності та зниження вуглецевих викидів. Ці інвестиції мають довгостроковий ефект, але вони стають нерентабельними, якщо ринок захлинається від імпортної продукції за демпінговими цінами. Таким чином, ризик полягає не лише у втраті ринку, а й у втраті мотивації підприємств до технологічного оновлення.
Надто швидкий та неконтрольований приплив імпорту здатен порушити фундаментальні основи української промисловості. У цих умовах державі необхідно вибудувати збалансовану політику, яка одночасно враховуватиме міжнародні зобов’язання та інтереси національних виробників.
Що може зробити держава та чому час грає проти України
Експерти зазначають, що Україна потенційно може отримати певну відстрочку щодо впровадження CBAM. На це звертав увагу директор GMK Center Станіслав Зінченко, наголошуючи, що такі можливості відкриваються лише у разі швидкої та проактивної роботи уряду. Проте навіть відстрочка не вирішує головної проблеми — загрози масового імпорту з інших країн, який не буде обмежуватися європейськими екологічними нормами.
Першим кроком має стати формування чіткої стратегії, яка забезпечить захист внутрішнього ринку та водночас сприятиме модернізації виробництва. Йдеться про комплексні заходи, що включають митну політику, технічне регулювання, екологічні стандарти та фінансові інструменти підтримки підприємств. Не менш важливим є посилення контролю за якістю імпортної продукції, щоб уникнути потрапляння на ринок матеріалів, які не відповідають українським або міжнародним нормам.
Важливо також активізувати міжнародний діалог задля реалістичного графіка впровадження екологічних вимог. Українським підприємствам потрібно більше часу та ресурсів, щоб модернізувати обладнання та знизити вуглецевий слід. Без таких умов CBAM може стати фактором не розвитку, а гальмування промисловості.
Держава має врахувати, що цементна галузь є ключовою для відбудови інфраструктури, а отже, її стабільність є питанням національної безпеки. Захист внутрішнього ринку не означає ізоляцію, а передбачає створення рівних конкурентних умов для всіх гравців. У протилежному випадку Україна ризикує втратити власний ринок у момент, коли країні найбільше потрібна сильна промислова база.
Швидкість і рішучість урядових дій стануть визначальними для майбутнього українського цементного ринку. Час працює проти України, і затримка в ухваленні рішень може відкрити дорогу для неконтрольованого потоку імпорту, наслідки якого будуть надзвичайно складними для подолання.
