Стратегія війни на виснаження, яку на початку повномасштабного вторгнення багато експертів вважали вигідною для Росії, поступово починає працювати на користь України. Такого висновку дійшли американський військовий історик Джан Джентіле та політолог Ендрю Радін у колонці для The Hill.
На їхню думку, ключова перевага України полягає не у швидких наступальних операціях, а в системному послабленні військового, економічного та промислового потенціалу Росії.
Чому тривала війна більше не є перевагою Росії
Після початку повномасштабної війни багато західних аналітиків припускали, що саме Росія матиме більше шансів у затяжному конфлікті.
Причиною цього називали значно більші людські ресурси, розвиненішу військову промисловість, масштабні природні багатства та можливість тривалий час фінансувати бойові дії.
Крім того, вважалося, що російське суспільство готове миритися з великими втратами, а тому Кремль зможе довше підтримувати високу інтенсивність війни.
Однак, як зазначають автори матеріалу, розвиток подій виявився значно складнішим.
Україна змінила характер війни
Аналітики вважають, що Україна зробила ставку на поступове виснаження ресурсів противника.
Йдеться не лише про втрати особового складу, а й про систематичні удари по військовій логістиці, промисловості та об'єктах паливно-енергетичного комплексу.
На думку експертів, саме така стратегія поступово збільшує економічну ціну війни для Росії.
Особливу увагу вони звертають на кампанію далекобійних ударів по нафтовій та газовій інфраструктурі.
Удари по енергетиці створюють фінансовий тиск
Як зазначають автори, атаки на нафтопереробні заводи, паливні бази та інші об'єкти енергетичної інфраструктури впливають не лише на військову логістику.
Вони також скорочують експорт енергоносіїв, який залишається одним із головних джерел доходів російського бюджету.
Саме ці кошти використовуються для фінансування війни, підтримки оборонної промисловості та виконання державних зобов'язань.
Аналітики також згадують повідомлення про невдоволення окремих представників великого російського бізнесу економічними наслідками затяжної війни.
Війни часто виграють не швидкими наступами
Автори наголошують, що у військовій теорії швидка перемога традиційно вважається найкращим сценарієм.
Проте історичний досвід свідчить, що багато великих воєн завершувалися перемогою сторони, яка змогла поступово виснажити ресурси противника.
Саме тому стратегія систематичного послаблення військового потенціалу може виявитися ефективнішою за спроби досягти швидкого прориву.
На думку експертів, Україна вже протягом останніх двох років послідовно реалізує саме такий підхід.
Чи змусить це Кремль змінити позицію
Водночас автори визнають, що питання про те, чи змусить така стратегія російське керівництво піти на компроміс, поки залишається відкритим.
Попри значні втрати та економічний тиск, ознак внутрішнього спротиву військово-політичному керівництву Росії поки не спостерігається.
Однак, на думку аналітиків, накопичення військових і фінансових проблем із часом може суттєво вплинути на можливості країни продовжувати війну з нинішньою інтенсивністю.
Україні радять продовжувати обрану стратегію
Посилаючись на історичний досвід, зокрема події Першої світової війни, автори зазначають, що стратегія виснаження здатна приносити результат, якщо застосовується послідовно й упродовж тривалого часу.
На їхню думку, Україні варто й надалі розвивати можливості для далекобійних ударів по військових та економічно важливих об'єктах Росії.
Не менш важливою вони вважають і подальшу підтримку України з боку міжнародних партнерів, яка дозволяє зберігати військовий потенціал та реалізовувати довгострокову стратегію.
Нова концепція ведення війни
Останнім часом дедалі більше військових оглядачів звертають увагу на зміну українського підходу до ведення війни.
Якщо раніше основний акцент робився на масштабних наступальних операціях, то нині дедалі більше уваги приділяється системному ослабленню військових і економічних можливостей Росії.
Концепція, яку окремі експерти називають стратегією «стратегічної нейтралізації», передбачає поступове скорочення ресурсів противника без необхідності масштабного вторгнення на його територію.
На думку американських аналітиків, саме така модель може стати одним із ключових факторів, що визначатимуть подальший перебіг війни, адже в сучасних конфліктах дедалі більшу роль відіграють не лише бої на передовій, а й здатність сторін витримувати довготривалий економічний і військовий тиск.
