Українська кампанія із завдання ударів по російській нафтовій інфраструктурі поступово змінює ситуацію не лише на полі бою, а й усередині самої Росії. Якщо раніше наслідки війни для більшості росіян залишалися малопомітними, то тепер дедалі більше громадян стикаються з дефіцитом пального, перебоями в його постачанні та зростанням цін.
Саме таку оцінку подіям дає американський телеканал Fox News, аналізуючи ефективність української стратегії ударів по нафтопереробних заводах та інших об'єктах паливно-енергетичного комплексу Росії.
За інформацією видання, атаки на російські НПЗ дедалі відчутніше впливають на внутрішню ситуацію в країні. Пошкодження виробничих потужностей призводять до скорочення обсягів переробки нафти, що, своєю чергою, створює труднощі із забезпеченням внутрішнього ринку паливом.
Колишній російський опозиційний політик Максим Кац в інтерв'ю Fox News зазначив, що нинішня ситуація стала першою, коли звичайні росіяни по-справжньому відчули наслідки війни у своєму повсякденному житті.
За його словами, проблема полягає не лише у зростанні вартості бензину чи дизельного пального. У багатьох регіонах його стає дедалі важче придбати.
«Це вперше, коли росіяни справді бачать, як війна впливає на їхнє повсякденне життя – не тільки на вартість пального, а й на його доступність. Його неможливо купити. І це дуже важливо для Росії», – заявив Кац.
На його думку, саме паливна криза може стати одним із факторів, які підірвуть головний політичний принцип, на якому Кремль будував свою внутрішню політику останні роки.
Від початку повномасштабної війни російська влада намагалася створити враження, що бойові дії практично не впливають на життя пересічних громадян. Кремль прагнув переконати населення, що війна залишається десь далеко, тоді як життя всередині країни триває у звичному ритмі.
Однак, як зазначає Кац, нині ця концепція починає руйнуватися.
«Путін намагався переконати всіх, що Москва продовжуватиме жити своїм звичним життям і ніхто не відчує війни. Це була його війна, а не війна простих росіян. Але коли війна приходить додому, це зовсім інша історія», – наголосив він.
Особливо чутливою ця проблема може стати напередодні виборів до Державної думи Росії, коли соціальне невдоволення здатне набувати політичного значення.
Попри це експерт переконаний, що російська влада насамперед забезпечуватиме паливом армію, навіть якщо цивільне населення відчуватиме дедалі більший дефіцит.
За словами Каца, знайти паливо для військової техніки Кремль зможе, однак набагато складніше буде втримати контроль над громадськими настроями.
Подібну оцінку ситуації дає і колишній Верховний головнокомандувач Об'єднаних сил НАТО в Європі генерал Філіп М. Брідлав.
Він заявив, що кампанія України вже має цілком відчутний ефект.
За його словами, скорочення виробництва пального в Росії за окремими оцінками вже може наближатися майже до третини від попередніх обсягів.
Генерал також звернув увагу на ще один важливий аспект. Росія має надзвичайно велику територію, а тому фізично не здатна однаково ефективно захистити всі нафтопереробні заводи, бази зберігання пального та інші об'єкти енергетичної інфраструктури.
Кожен додатковий підрозділ протиповітряної оборони, який перекидають для охорони стратегічних підприємств, уже не може виконувати бойові завдання безпосередньо поблизу лінії фронту.
Таким чином удари по тиловій інфраструктурі змушують російське військове командування постійно перерозподіляти сили між захистом території та забезпеченням бойових дій.
Водночас експерти наголошують, що ця стратегія має і свої обмеження.
Попри пошкодження окремих підприємств, Росія продовжує отримувати значні доходи від експорту енергоносіїв, насамперед скрапленого природного газу.
Зокрема, за даними німецької екологічної організації Urgewald, із січня по травень 2026 року країни Європейського Союзу отримали 114 із 118 партій продукції, відвантажених із російського проєкту «Ямал СПГ». Це становить приблизно 97% усього експорту підприємства.
Загальний обсяг поставок оцінюється у 8,37 мільйона метричних тонн, а їхня орієнтовна вартість сягнула близько 5,7 мільярда доларів.
За оцінкою представника Urgewald Олександра Кірка, лише за перше півріччя 2026 року платежі країн ЄС за продукцію проєкту «Ямал СПГ» можуть досягти майже 7 мільярдів доларів.
Саме ці доходи поки що дозволяють Росії частково компенсувати економічні втрати від атак на нафтову інфраструктуру та підтримувати стабільність державного бюджету.
Попри це аналітики зазначають, що українська стратегія вже досягла важливого психологічного ефекту. Війна перестає бути для багатьох росіян лише телевізійною картинкою чи новинним сюжетом. Вона дедалі частіше проявляється у вигляді дефіциту пального, перебоїв у роботі інфраструктури та інших проблем, які безпосередньо впливають на повсякденне життя.
Як підсумовує Fox News, головне питання сьогодні полягає вже не в тому, чи здатна Україна завдавати відчутних ударів по економічній основі Росії. Значно важливішим стає інше — наскільки довго російська економіка та політична система Кремля зможуть витримувати дедалі сильніший внутрішній тиск, який поступово накопичується внаслідок війни.
