Україна воює не лише за територіальну цілісність, а й за власне майбутнє. Окрім збройного протистояння з Росією, країна стикається з загрозливою демографічною кризою. Десятки тисяч загиблих, мільйони біженців, ще мільйони під російською окупацією – це лише частина проблеми. Народжуваність у країні різко скоротилася, смертність перевищує народження майже втричі, а молоде покоління не поспішає повертатися додому.
Згідно з останніми оцінками, населення України (включно з окупованими територіями) скоротилося до 36 мільйонів, тоді як на початку війни у 2022 році воно становило близько 41 мільйона. Якщо тенденція збережеться, до середини століття чисельність українців може зменшитися до 25 мільйонів, а до 2100 року – до 15 мільйонів.
Що означає демографічний спад для України?
Зменшення кількості населення має серйозні наслідки для майбутнього країни:
- Економічне ослаблення – менше працездатного населення означає спад виробництва, нестачу робочої сили та уповільнення економічного зростання.
- Політична нестабільність – зменшення кількості виборців та зміни у складі населення можуть вплинути на внутрішню політику та динаміку державного управління.
- Втрата військового потенціалу – без достатньої кількості молодих людей країна може втратити здатність формувати боєздатну армію.
- Зміна етнічного складу – імміграція, необхідна для підтримки економіки, може призвести до змін в ідентичності країни.
Опозиційний депутат Микола Княжицький порівняв цю проблему з необхідністю перемоги у війні та вступу до ЄС і НАТО: «Перемога на демографічному фронті настільки ж важлива, як і відновлення країни після війни».
Низька народжуваність: чи можливо зупинити кризу?
Ще до війни Україна мала один із найнижчих рівнів народжуваності у світі. У 2001 році на одну жінку припадало 1,1 дитини – значно нижче рівня заміщення поколінь (2,1). Після початку війни показники впали нижче 1.0.
Серед основних причин низької народжуваності:
- Війна – мільйони жінок дітородного віку перебувають за кордоном, а чоловіки воюють, поранені або загинули.
- Економічна нестабільність – багато сімей відкладають народження дітей через невпевненість у майбутньому.
- Психологічний фактор – стрес, невизначеність, страх перед майбутнім.
Українська влада намагається стимулювати народжуваність. Наприклад, парламент ухвалив закон, що передбачає фінансування процедур збереження сперми для військовослужбовців, аби вони могли мати дітей навіть у разі загибелі.
Клініка «Мати і дитина» у Києві надає такі послуги безкоштовно для військових. «Якщо я загину, моя родина не повинна зникнути. Це мій внесок у майбутнє України», – каже один із військових, що скористався цією програмою.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль ще у 2023 році заявив, що кожна українська сім'я має мати «не менше трьох дітей», аби забезпечити демографічне зростання.
Чи повернуться біженці?
Ще одна критична проблема – повернення українців, які виїхали через війну. За офіційними даними, за кордоном перебуває понад 5 мільйонів громадян, здебільшого жінки та діти. Багато з них уже інтегрувалися в європейські суспільства, отримали освіту та роботу.
Опитування Центру економічних стратегій показує, що менше половини українських біженців планують повернутися додому.
Дана Павличко, яка переїхала до Німеччини разом із сім’єю, пояснює свою позицію: «Ми не збираємося виривати дітей із німецької школи та міняти їхнє життя. Серед моїх знайомих лише половина серйозно розглядає повернення».
Схожу думку має Борис, розробник програмного забезпечення, який зараз живе в Західній Європі: «Я повернуся, тільки якщо буде 100% гарантія, що Росія не нападе знову».
Що робить український уряд?
Уряд намагається зберегти зв’язок із діаспорою, аби спростити повернення українців у майбутньому. Створюються так звані «Хаби єдності» у країнах, де перебуває багато українських біженців. Вони надають мовні курси, допомагають знайти роботу в Україні та адаптуватися після повернення.
Заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак зазначає: «Ми не зможемо повернути 100% українців, але прагнемо повернути максимум».
Також уряд планує залучати мігрантів з інших країн, аби компенсувати дефіцит робочої сили. Проте ця ініціатива може викликати внутрішні суперечки щодо культурної та етнічної ідентичності країни.
Яким буде майбутнє України?
Країна має дві ключові опції для подолання демографічної кризи:
- Стимулювання народжуваності – підтримка сімей, розширення соціальних програм, створення економічних умов для зростання населення.
- Заохочення імміграції – прийняття працівників із-за кордону для розвитку економіки та забезпечення зростання населення.
За словами Тимофія Милованова, президента Київської школи економіки, Україна має розвивати технології, оборонну промисловість та агросектор. Але без робочої сили це буде неможливо.
«Ми маємо сусіда, який хоче нас знищити. Нам потрібна армія, а для цього потрібні люди», – резюмує Милованов.
Демографічна криза – це виклик, який визначатиме майбутнє України. Від того, як країна впорається з ним, залежить не лише її економічний розвиток, а й здатність вистояти у довгостроковій боротьбі з Росією.
