Питання миру знову повернулося у центр міжнародного порядку денного, однак разом із ним постало значно складніше питання: яким саме має бути шлях до завершення війни. У Києві спеціальний посланник президента США Стів Віткофф дав зрозуміти, що Вашингтон не розглядає дипломатію як процес, у якому можна говорити лише з однією стороною. На його переконання, навіть найважчі переговори потребують постійного каналу зв'язку з усіма учасниками.
Під час спільної пресконференції з Володимиром Зеленським Віткофф наголосив, що адміністрація Дональда Трампа прагне саме політичного, а не військового завершення конфлікту. Саме цим він пояснив активність американської команди, яка останнім часом проводить зустрічі як у Києві, так і в Москві.
Ця позиція може викликати суперечливі реакції, особливо в Україні, де будь-який контакт із російською стороною сприймається крізь призму багаторічної агресії та величезної ціни війни. Проте логіка Вашингтона, яку озвучив Віткофф, полягає в іншому: якщо метою є домовленість, то необхідно знати позицію кожної сторони безпосередньо, а не через посередників.
Вашингтон хоче посадити сторони за один стіл
Одне з головних питань, яке пролунало на пресконференції, стосувалося потенційної тристоронньої зустрічі Володимира Зеленського, Дональда Трампа та Володимира Путіна. Віткофф не став робити остаточних заяв щодо готовності російського керівництва до такого формату, однак повідомив про прогрес у дипломатичних контактах.
За його словами, під час поїздки до Москви американська делегація отримала нові ідеї та почула позицію російської сторони. Після цього відповідні напрацювання були представлені українському керівництву. Таким чином, Вашингтон намагається не просто обмінюватися заявами, а поступово сформувати переговорний майданчик, на якому можна буде переходити від загальних декларацій до конкретних питань.
Особливе значення має те, що до процесу залучаються представники Великої Британії, Франції та Німеччини. Це свідчить про прагнення США розширити дипломатичний формат і не залишати європейських партнерів осторонь рішень, які безпосередньо впливатимуть на безпеку континенту.
Втім, сама наявність переговорів ще не означає близького миру. Віткофф визнав, що сторонам доведеться пройти надзвичайно складний шлях, адже між Україною та Росією залишаються принципові розбіжності. Йдеться не лише про території чи припинення вогню, а й про гарантії безпеки, майбутню архітектуру європейської безпеки та здатність домовленостей реально працювати після їх підписання.
Чому Віткофф продовжує зустрічатися з Путіним
Окремо Віткофф пояснив свою готовність регулярно проводити переговори з російським керівництвом. За його словами, він близько восьми разів відвідував Москву для зустрічей із Путіним та його командою. Ще кілька таких візитів відбулися за участю Джареда Кушнера.
Американський представник фактично сформулював головний принцип своєї роботи: дипломат не може ефективно переконувати сторону, якщо між ними взагалі немає робочого контакту. Саме тому він вважає особисті зустрічі необхідними навіть тоді, коли позиції сторін залишаються дуже далекими.
Для України тут є очевидна складність. Будь-які переговори з Москвою несуть ризик того, що дипломатичний процес може бути використаний для затягування часу, створення ілюзії прогресу або нав'язування Києву рішень, які суперечать його інтересам. Тому сам факт діалогу не може бути головним критерієм успіху. Вирішальним залишається зміст можливих домовленостей та механізми, які гарантуватимуть їх виконання.
Водночас повна відсутність комунікації також створює проблему. Якщо Вашингтон прагне зрозуміти реальні наміри Москви, йому необхідно отримувати інформацію безпосередньо. Саме це Віткофф і назвав своєю відповідальністю разом із Кушнером — звузити коло суперечностей, налагодити канали зв'язку та спробувати наблизити сторони до переговорного рішення.
Мирний процес тільки починається
Найважливіше у заяві Віткоффа — не обіцянка швидкого завершення війни, а визнання складності майбутньої роботи. Американський представник фактично дав зрозуміти: дипломатичний прорив не виникне після однієї зустрічі.
Попереду — переговори про питання, які роками залишалися предметом гострого протистояння. Кожна поступка матиме політичну ціну, а будь-яка домовленість вимагатиме не лише підписів, а й чітких гарантій.
Для Києва принципово важливо, щоб прагнення Вашингтона до діалогу не перетворилося на тиск заради швидкого результату. Мир, який не усуває загрозу нової війни, не може вважатися повноцінним вирішенням проблеми.
Водночас слова Віткоффа показують: дипломатичний трек набирає обертів. США намагаються одночасно чути Київ і Москву, залучати європейських партнерів та створювати умови для потенційної зустрічі лідерів. Чи приведе це до реального прориву — поки що невідомо.
Але вже зараз очевидно інше: наступний етап війни дедалі більше визначатиметься не тільки подіями на полі бою, а й боротьбою за умови майбутньої мирної угоди. І саме тут для України критично важливо не просто бути присутньою за столом переговорів, а мати достатньо важелів, щоб її голос і безпекові інтереси залишалися визначальними.
