Президент України Володимир Зеленський після кадрових змін у військовому керівництві запропонував колишньому міністру оборони Михайлу Федорову кілька варіантів продовження роботи в органах влади. Однак, за інформацією джерел у політичних колах, Федоров відмовився від усіх запропонованих посад, оскільки не погоджується зі своїм звільненням із Міністерства оборони та переконаний, що реалізувати започатковані реформи без відповідних повноважень буде неможливо.
Як повідомляють співрозмовники, знайомі з перебігом переговорів, під час особистої розмови президент запропонував Федорову залишитися у владній команді та перейти на посаду, пов’язану з технологічним напрямом. Одним із варіантів, за даними джерел, була посада віцепрем’єр-міністра з питань технологічного розвитку.
Втім, сам Федоров, за словами співрозмовників, не підтримав таку ідею. Він пояснив, що його стратегія розвитку оборонних технологій та модернізації сектору безпеки може бути ефективною лише за наявності реальних управлінських повноважень, які зосереджені саме в Міністерстві оборони. На його думку, без можливості безпосередньо впливати на ухвалення рішень реалізувати заплановані зміни буде практично неможливо.
Джерела також стверджують, що ексміністр не розуміє причин свого звільнення з оборонного відомства. Саме це, за їхніми словами, стало однією з ключових причин, через яку він не погодився на іншу державну посаду.
Інший співрозмовник, який знайомий із ситуацією у військовому середовищі, зазначає, що Федоров під час обговорення кадрових рішень звертав увагу на зміну керівництва Збройних сил України. Після призначення новим головнокомандувачем Михайла Драпатого, на його переконання, команда Міністерства оборони могла б без затримок розпочати спільну роботу з новим військовим керівництвом над трансформацією Сил оборони.
На думку Федорова, призначення нового керівника Міністерства оборони означатиме необхідність формування нової команди, адаптації до складних процесів та вивчення поточного стану справ. За оцінками джерел, на це можуть піти місяці, що в умовах війни є надзвичайно цінним часом.
Співрозмовники також звертають увагу на ще один важливий аспект. Після звільнення Олександра Сирського з посади головнокомандувача ЗСУ фактично зникла одна з головних причин, на яку раніше посилався президент, пояснюючи небажання призначати Федорова міністром оборони. Раніше Володимир Зеленський визнавав, що між Федоровим і Сирським існували серйозні розбіжності, які негативно впливали на взаємодію між військовим командуванням і Міністерством оборони.
Перед кадровими змінами ситуація навколо Міністерства оборони стала предметом активного суспільного обговорення. Із 16 по 21 липня у Києві та низці інших міст України відбувалися акції, учасники яких вимагали повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнення тодішнього головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
Згодом президент України публічно підтвердив наявність проблем у взаємодії між керівництвом Міністерства оборони та Генерального штабу. Він зазначав, що міністр і головнокомандувач не змогли налагодити ефективну співпрацю, а низка важливих питань, зокрема ситуація на фронті, проблеми в окремих бригадах та питання мобілізації, залишалися невирішеними.
18 липня Володимир Зеленський повідомив, що провів окремі зустрічі з Михайлом Федоровим та Олександром Сирським. Тоді глава держави пообіцяв, що найближчим часом будуть напрацьовані нові рішення щодо розвитку української армії.
Через два дні Олександр Сирський публічно попросив вибачення у Михайла Федорова та заявив, що не знав про існування конфлікту між ними. Незабаром після цього президент оголосив про звільнення Сирського з посади головнокомандувача та повідомив, що його наступником стане Михайло Драпатий.
Одночасно Зеленський підтвердив, що запропонував Федорову «достойну позицію у владі». За інформацією джерел, одним із варіантів справді була посада віцепрем’єр-міністра, який би відповідав за технологічний розвиток держави.
Наразі офіційної інформації про те, чи триватимуть переговори щодо подальшої роботи Михайла Федорова в органах державної влади, немає. Водночас ситуація свідчить про те, що кадрові зміни у військово-політичному керівництві країни ще не завершені, а пошук оптимальної моделі управління оборонною сферою триває.
