Майбутнє України залежатиме не лише від результату війни, міжнародних домовленостей чи економічного відновлення. Одним із найважливіших факторів стане здатність українського суспільства зберегти державну єдність у період, коли країна повернеться до повноцінного політичного життя.
Саме на цьому акцентував увагу керівник Офісу президента Кирило Буданов у своїй авторській колонці для The Ukrainians Media. Він назвав людей, які готові брати на себе відповідальність і робити більше, ніж від них формально вимагається, головною гарантією майбутнього України.
За словами Буданова, українська історія вже неодноразово доводила, що у критичні моменти майбутнє держави визначають конкретні люди та їхня готовність діяти. Не обставини самі по собі, а рішення, які приймаються у найскладніші моменти, можуть змінювати подальший хід подій.
"Майбутнє не гарантоване нікому з нас особисто – війна нагадує про це щодня. Але саме тому можна впевнено сказати: майбутнє гарантоване Україні. Його гарантія – люди, які вже сьогодні щодня роблять більше, ніж від них можна вимагати", – наголосив керівник ОП.
Люди як головний ресурс держави
У цій тезі Буданова йдеться не лише про військових чи державних службовців. Значно ширше поняття відповідальності стосується всього суспільства.
Війна продемонструвала, наскільки сильно держава може залежати від готовності звичайних людей діяти у надзвичайних умовах. Хтось став до лав Сил оборони, хтось почав працювати на критично важливих підприємствах, хтось волонтерив, евакуював людей, допомагав армії або підтримував тих, хто опинився у складних обставинах.
У багатьох випадках люди робили значно більше, ніж передбачали їхні посадові обов'язки чи особисті плани. Саме так, на думку Буданова, і формується фундамент майбутньої держави.
Це особливо важливо в умовах, коли війна змушує суспільство постійно платити високу ціну за право самостійно визначати власне майбутнє.
Україна сьогодні – це не тільки територія, державні інституції та кордони. Це насамперед люди, які продовжують підтримувати функціонування країни попри величезний тиск.
Саме їхня готовність брати відповідальність стає фактором стійкості держави.
Найскладніше може початися після завершення війни
Водночас Буданов звернув увагу на проблему, про яку в умовах війни говорять значно менше. Йдеться про період після завершення бойових дій.
На перший погляд, припинення війни має стати моментом величезного полегшення для українського суспільства. Однак разом із поверненням мирного життя неминуче повернуться й політичні конфлікти, гострі дискусії та боротьба різних поглядів.
І саме це Буданов називає одним із найбільших майбутніх випробувань.
"Найважче випробування чекатиме нас після завершення бойових дій. Суперечки повернуться – це нормально для вільних людей. Але є межа, якої не можна переходити: суперечка не має руйнувати державу", – підкреслив він.
Ця думка має особливе значення, оскільки демократія сама по собі передбачає наявність різних позицій. У суспільстві не може бути абсолютної згоди з усіх питань, особливо після пережитої війни.
Люди матимуть різні погляди на те, як відновлювати країну, хто повинен відповідати за ухвалені рішення, якою має бути економічна політика, як реформувати державні інституції та яким має бути подальший зовнішньополітичний курс.
Політична конкуренція неминуче повернеться. Але проблема виникне тоді, якщо боротьба між різними таборами перетвориться на боротьбу проти самої держави.
Після війни суспільство буде іншим
Україна вийде з війни іншою країною. Зміняться не лише її економіка та інфраструктура. Зміниться саме суспільство.
Мільйони людей матимуть власний досвід війни. Частина громадян повернеться з фронту, частина – з-за кордону. Сім'ї житимуть із наслідками втрат, поранень та тривалого розлучення. Величезна кількість людей матиме власне бачення того, якою повинна бути держава після перемоги.
У таких умовах неможливо очікувати повної політичної або суспільної одностайності.
Навпаки, суперечки будуть природною частиною відновлення країни. І в цьому немає нічого небезпечного, якщо вони залишатимуться в рамках демократичного процесу.
Небезпека починається тоді, коли політична боротьба стає важливішою за державний інтерес.
Саме цю межу і проводить Буданов, наголошуючи, що суперечка не повинна руйнувати державу.
Це питання може стати особливо гострим у перші роки після війни. Адже суспільство захоче отримати відповіді на безліч складних питань: хто припустився помилок, чому певні рішення ухвалювалися саме так, як використовувалися державні ресурси, хто має відповідати за прорахунки та як не допустити їх повторення.
Усі ці дискусії необхідні. Але вони повинні вести до зміцнення держави, а не до її ослаблення.
Єдність не означає однаковість
Окремої уваги заслуговує поняття єдності, про яке говорить Буданов.
Єдність не означає, що всі громадяни повинні мати однакову думку. Вільне суспільство не може існувати без дискусій, критики та політичної конкуренції.
Єдність – це насамперед згода щодо фундаментальних речей: Україна є незалежною державою, її майбутнє визначають самі українці, а внутрішні суперечки не повинні ставити під загрозу існування країни.
Саме таке розуміння єдності може стати одним із головних уроків війни.
До початку повномасштабного вторгнення українське суспільство часто було розділене численними політичними та світоглядними суперечками. Після початку великої війни багато другорядних відмінностей відійшли на другий план перед спільною загрозою.
Але після завершення бойових дій ці відмінності знову стануть помітними.
Це природний процес. Проблема не в тому, що українці сперечатимуться. Проблема виникне лише в тому випадку, якщо політична конкуренція стане настільки руйнівною, що поставить під удар те, заради чого країна вистояла.
Ціна свободи стане частиною відповідальності
Буданов також наголосив, що відповідальність за збереження єдності лежить на кожному, хто пережив війну і розуміє її ціну.
"Єдність – відповідальність кожного, хто пережив цю війну і пам’ятає, якою ціною ми втрималися", – резюмував керівник ОП.
Ця теза фактично переносить питання майбутнього держави з рівня політичних еліт на рівень кожного громадянина.
Після війни українське суспільство матиме спокусу шукати винних, вимагати швидких змін і максимально жорстко оцінювати рішення влади. Частково це буде природною реакцією на пережиті події.
Проте демократія потребує не лише права вимагати відповідальності від інших, а й особистої відповідальності за власні дії.
Країну після війни доведеться не просто відновити фізично. Її потрібно буде відновити політично, економічно та морально.
Це означає створення умов, за яких люди зможуть сперечатися, критикувати владу, створювати нові політичні сили та вимагати реформ, але водночас залишатися в межах спільного державного простору.
Головне випробування – не втратити те, за що боролися
Війна перевіряє державу на здатність вистояти під зовнішнім тиском. Мир перевірятиме її на здатність відновлюватися без внутрішнього саморуйнування.
Саме тому слова Буданова про майбутнє випробування після завершення бойових дій мають значно ширший сенс, ніж звичайне політичне попередження.
Україні доведеться одночасно вирішувати величезну кількість проблем: відбудовувати зруйновані міста, повертати людей, інтегрувати ветеранів, відновлювати економіку, реформувати інституції та продовжувати боротьбу з корупцією.
На цьому тлі неминучі політичні конфлікти можуть стати як двигуном змін, так і фактором дестабілізації.
Від суспільства залежатиме, який із цих сценаріїв реалізується.
Якщо критика буде спрямована на виправлення помилок, вона посилюватиме державу. Якщо політична боротьба перетвориться на спробу знищити будь-яку спільну основу, наслідки можуть бути набагато небезпечнішими.
Саме тому головна думка Буданова полягає не в заклику відмовитися від суперечок. Навпаки – він визнає, що вони неминучі для вільного суспільства.
Йдеться про інше: Україна повинна навчитися сперечатися так, щоб після найгострішої політичної боротьби залишалася міцна держава.
І, можливо, саме це стане одним із головних завдань покоління, яке пройшло через війну.
Адже перемога – це не лише момент завершення бойових дій. Справжній виклик полягатиме в тому, щоб після всіх втрат, випробувань і виснаження побудувати державу, заради якої все це було вистраждано.
Головною гарантією такого майбутнього, за словами Буданова, залишаються люди. Люди, які готові не чекати, поки хтось інший зробить необхідне, а брати відповідальність на себе.
Саме від них залежатиме, чи зможе Україна не лише вистояти у війні, а й пройти не менш складний шлях після неї – шлях від перемоги до сильної, стійкої та самостійної держави.
