Після триденних інтенсивних переговорів, посередництво США дозволило досягти угоди про часткове перемир’я між Росією та Україною, однак деталі домовленостей викликають суперечки та залишають багато питань відкритими. Основна увага переговорів була зосереджена на забезпеченні безпечного судноплавства в Чорному морі та призупиненні довгострокових ударів по енергетичній інфраструктурі – два питання, що вже раніше обговорювалися сторонами в контексті припинення вогню. Проте те, що було досягнуто, є лише тимчасовою зупинкою бойових дій, а повноцінний мирний договір видається ще далеким та оточеним численними умовами.
Одним із ключових пунктів домовленості є забезпечення безпеки судноплавства в Чорному морі. США повідомили, що в окремих переговорних сесіях було досягнуто попередньої згоди з Росією та Україною щодо зупинки бойових дій у морських районах, що дозволить забезпечити безпечну навігацію. Це рішення є спробою повернути контроль над морськими шляхами, оскільки попередня угода, яку в 2022 році уклали за посередництва ООН та Туреччини, була відмінена Росією у липні 2023 року. За умов нової домовленості Росія заявила, що вона може розпочати виконання пунктів щодо Чорноморського судноплавства лише після того, як будуть скасовані санкції проти Російського аграрного банку та інших фінансових установ, що беруть участь у торгівлі продуктами харчування та добривами, а також забезпечено їх доступ до міжнародної платіжної системи SWIFT.
Незважаючи на оптимістичні заяви російської сторони, українські офіційці не зовсім впевнені, що нова домовленість принесе користь Україні. Деякі українські законодавці стверджують, що новий підхід може навіть погіршити їхню позицію у Чорноморському регіоні. «Я не вважаю, що це значно збільшить нашу експортну спроможність, – зазначив один із депутатів, – завдяки нашій системі морської навігації, яка дозволила нам створити альтернативний маршрут навколо узбережжя Болгарії та Румунії». Українські сили вже активно використовують власні методи захисту, включаючи використання морських безпілотників, що дозволяє ефективно протидіяти російському флоту.
Другим важливим аспектом перемир’я є зупинка ударів по енергетичній інфраструктурі. За умов угоди, повинні бути припинені удари по нафтових та газових об’єктах, електростанціях, підстанціях, трансформаторах, а також інших ключових об’єктах енергетичної мережі, включаючи об’єкти ядерної та гідроенергетики. Проте питання щодо того, коли саме почнеться припинення ударів, викликало гострі суперечності. Російська сторона заявляє, що перемир’я вступило в силу вже 18 березня, водночас як українські представники відкидають це, звинувачуючи Кремль у порушеннях, зокрема через влучення по об’єктах, розташованих всередині Росії.
Росія публічно представила перелік об’єктів, що підпадають під дію часткового перемир’я, включаючи нафтопереробні заводи, нафтові та газові лінії, станції зберігання палива, електростанції, підстанції, трансформатори, а також гідроелектростанції. Наявність такого списку має на меті створити рамки для моніторингу домовленостей, проте питання залишається відкритим, адже сторони різняться у трактуванні обсягу та умов припинення ударів.
У переговорах активну роль відіграло й питання умов припинення бойових дій на окремих ділянках фронту. Українські військові аналітики застерігають, що нова офензива Росії може бути частиною стратегії для посилення переговорної позиції Кремля. Підготовка до наступу триває в декількох напрямках, зокрема на територіях Сум, Харкова та Запоріжжя. За даними розвідки, російські війська активно нарощують свої сили на понад 1‑000-кілометровій лінії фронту, що дозволяє їм планувати масштабні наступальні операції, які можуть тривати від шести до дев’яти місяців, що фактично означає, що конфлікт може затягнутися на весь 2025 рік.
Президент Зеленський під час свого візиту до Парижа чітко попередив: «Вони затягують переговори, щоб купити час, і намагаються захопити більше землі. Путін хоче вести переговори з позиції сили, коли українські війська вже виснажені». Це твердження підкреслює, що для українського керівництва питання перемир’я є не лише дипломатичною задачею, а й стратегією виживання. Кожна нова атака або успішна наступальна операція Росії стає аргументом у переговорах і надає Кремлю додаткову вагу для подальшого примусу до територіальних поступок.
Деякі міжнародні спостерігачі вказують, що попри спроби США забезпечити моніторинг домовленостей за допомогою власних консультацій і переговорів з окремими країнами, питання контролю за дотриманням умов перемир’я залишається відкритим. «Без належного та незалежного моніторингу будь-яке припинення бойових дій буде лише паперовим договором, – зазначає один із експертів. – Хто гарантуватиме, що сторони дійсно дотримуються домовленостей?»
Ситуація на фронті свідчить про те, що Росія активно посилює свої наступальні дії, аби змінити статус-кво на свою користь. Російські війська, здобувши тактичну перевагу в регіоні Курська, вже зараз проводять численні атаки в інших частинах фронту, зокрема в Донбасі та Запоріжжі. Один із командирів українського батальйону зазначив, що «сили, які здобули перемогу в Курському регіоні, отримали новий імпульс і готові до масштабного наступу на інших напрямках». Така стратегія, за оцінкою українських військових, дозволить Кремлю продовжувати бойові дії до тих пір, поки Україна не буде змушена погодитися на умови перемир’я, що містять територіальні поступки.
На міжнародній арені реакція на оголошене часткове перемир’я залишається неоднозначною. Деякі дипломати з країн G7, які не брали участі у переговорах, висловлюють обережний оптимізм щодо перспектив забезпечення безпеки в Чорному морі, тоді як інші критикують Росію за її умови, що передбачають скасування санкцій та надання економічних поступок, які можуть призвести до відновлення поставок зброї та інших важливих ресурсів до Кремля.
Попри це, українські офіційці залишаються стурбованими. Вони наголошують, що, незважаючи на тимчасову зупинку бойових дій, ситуація на фронті свідчить про незмінну рішучість Росії продовжувати наступальні операції. «Число зіткнень не зменшується, – говорить один із військових аналітиків, – – і кожен успішний удар наших сил або, навпаки, нашої невдачі стає ще одним аргументом у переговорах, що позбавляє Україну важливого аргументу для досягнення справедливого миру».
Таким чином, оголошене часткове перемир’я між Росією та Україною, яке було посередницьки узгоджено США, поки що залишається лише тимчасовим кроком. Суперечливі твердження щодо часу початку припинення ударів по енергетичних об’єктах, розбіжності у трактуванні умов безпечного судноплавства в Чорному морі, а також обвинувачення з обох сторін у порушеннях домовленостей свідчать про те, що дорога до повноцінного миру буде довгою та сповненою суперечок.
Українські лідери вже неодноразово заявляли, що Росія використовує кожну можливість для посилення своєї переговорної позиції, купуючи час за рахунок продовження бойових дій та набуття нових територіальних здобутків. Поки Росія активно готує наступальні операції, питання моніторингу та контролю за дотриманням умов перемир’я залишається однією з найскладніших проблем, що стоять перед міжнародною спільнотою.
Незважаючи на позитивні заяви представників Росії про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та безпечну навігацію в Чорному морі, українські офіційці підкреслюють, що такі кроки мають бути супроводжені реальними гарантіями. Без належного контролю за виконанням домовленостей і без зміцнення оборонних можливостей країни будь-який мир може стати лише тимчасовою зупинкою вогню, а не довгостроковим вирішенням конфлікту.
В умовах, коли бойові дії продовжуються, а Росія, здається, посилює свої наступальні сили, важливим залишається питання того, як довго Україна зможе тримати оборону та забезпечувати свою територіальну цілісність. Переговори про припинення бойових дій, хоча й розпочалися, залишаються надзвичайно делікатним процесом, що потребує узгоджених зусиль усіх зацікавлених сторін. Суперечливість та незрозумілість деталей домовленостей лише підсилюють напруженість у регіоні та створюють додаткові ризики для подальшого розвитку конфлікту.
Таким чином, на тлі підготовки до можливої нової наступальної операції Росії та численних суперечок щодо умов перемир’я, українські офіційці закликають міжнародну спільноту надати Україні більше гарантій у процесі припинення бойових дій. Водночас, з огляду на поточну ситуацію на фронті та рішучість російських військ, перспективи досягнення стійкого миру виглядають вкрай невизначеними. Майбутнє переговорів залежатиме від здатності міжнародних партнерів створити ефективний механізм моніторингу, який забезпечить виконання умов перемир’я та дозволить уникнути подальшої ескалації конфлікту, що є ключовим завданням для всіх зацікавлених сторін.
