Що сталося?
У середу Україна припинила транзит російського природного газу через газопровід «Уренгой-Помари-Ужгород», побудований ще в радянські часи для транспортування сибірського газу до Європи. Це був останній великий маршрут доставки російського газу до Європи після руйнування газопроводу «Північний потік» у 2022 році та закриття маршруту через Білорусь до Польщі.
Президент України Володимир Зеленський ще раніше попереджав, що Україна не буде продовжувати п’ятирічний контракт, який завершився 31 грудня. Цей договір був підписаний до повномасштабного вторгнення Росії, але вже після анексії Криму.
Чому це сталося саме зараз?
Рішення України було очікуваним, адже країна й її західні союзники прагнуть зменшити здатність Кремля фінансувати війну та використовувати енергетику як інструмент впливу на Європу.
Аналітики оцінюють, що закриття цього маршруту може скоротити доходи Росії від продажу газу на $6,5 млрд на рік.
Проте це рішення має і ризики для самої України. Відтепер Росія може вдатися до обстрілів української газотранспортної інфраструктури, яку вона раніше здебільшого ігнорувала.
Що це означає для Європи?
Європейські країни були готові до такого розвитку подій, тому значного впливу на газові ціни не очікується. Однак, забезпечення альтернативних джерел газу може стати більш складним і дорогим завданням.
До війни Росія постачала понад 40% імпортованого газу в Європейський Союз, але ця частка зменшилася до менш ніж 15% у 2023 році. ЄС активно шукав альтернативи, збільшуючи імпорт газу з Азербайджану, США та інших країн.
Однак певні країни, зокрема Австрія, Угорщина та Словаччина, досі значною мірою залежали від російського газу.
- Австрія підготувалася заздалегідь і уклала контракти з іншими постачальниками.
- Угорщина отримує більшість газу через окремий газопровід «Турецький потік».
- Словаччина, яка залежить від російського газу, заявила, що також не очікує дефіциту, хоча прем'єр-міністр Роберт Фіцо погрожував припиненням електропостачання Україні у відповідь на закриття транзиту.
Чи вплине це на ринки?
Хоча газопровід через Україну забезпечував лише 5% імпорту газу до Європи у 2023 році, закриття може посилити напруження на європейському енергетичному ринку.
Ціни на газ у Європі вже зросли на 50% за останній рік через загальну нестабільність, хоча вони залишаються значно нижчими за пікові значення 2022 року.
«Основний вплив полягатиме в підвищенні вартості доставки альтернативного газу до країн, таких як Словаччина, Австрія та Чехія», — зазначила Наташа Філдінг, експертка з європейських газових ринків.
Країни, які найбільше постраждають
Окрім країн ЄС, транзит газу через Україну мав важливе значення для Молдови, яка оголосила надзвичайний стан через можливу нестачу енергії. Основне джерело електроенергії Молдови — газова станція у Придністров’ї, російському сепаратистському регіоні.
Наразі Молдова забезпечує себе електроенергією з сусідньої Румунії, але в Придністров’ї вже повідомили про скорочення газопостачання для приватних домогосподарств.
Як це вплине на Росію?
Закриття останнього великого маршруту газопостачання до Європи — це значний удар по економічних позиціях Росії. Газ є одним із головних джерел доходу Кремля, які використовуються для фінансування війни.
Попри це, Росія поступово розвиває нові маршрути експорту, зокрема через Китай та Індію, а також створює «тіньовий флот» для транспортування нафти. Проте європейські санкції та втрата доступу до основних ринків залишають значний слід на її економіці.
Чому Україна не зробила цього раніше?
Україна тримала відкритим цей газовий коридор навіть після початку війни, оскільки:
- Газопровід приносив доходи: Київ отримував плату за транзит, яка сягала сотень мільйонів доларів щороку.
- Політичний вплив: Продовження транзиту давало Україні додатковий важіль впливу на європейську енергетику.
- Ризики для інфраструктури: Закриття транзиту могло спровокувати Росію на атаки газотранспортної мережі України.
Висновки
Закриття газопроводу через Україну є логічним кроком у стратегії послаблення економічного впливу Росії. Це рішення допомагає зменшити доходи Кремля, але водночас створює нові виклики для Європи та України.
Для Європи це означає подальший пошук альтернативних джерел енергії, тоді як для України — необхідність захищати свою енергетичну інфраструктуру. Росія, зі свого боку, стикається з новими обмеженнями у своїй здатності фінансувати війну, що робить її позицію дедалі слабшою.
