У квітні 2025 року на газовому ринку України зафіксовано суттєву зміну: ціни на внутрішньому ринку перевищили європейські. За інформацією ExPro Daily Gas, вартість ресурсу UA-VTP-CM у квітні сягнула 19 150 грн за тисячу кубометрів із ПДВ, або 31,8 євро за мегават-годину. У той самий час на нідерландському хабі TTF ціна становила 31,5 євро.
Це не просто статистичний факт — він демонструє зміну балансу національного енергетичного ринку. Підвищення цін в Україні зумовлене одразу кількома факторами: внутрішній попит залишається високим, зокрема з боку таких ключових гравців, як НАК «Нафтогаз України» та «Оператор ГТС України». Саме ці державні компанії формують значну частку попиту, стабільно закуповуючи ресурс для підтримки системи.
Іншим важливим фактором є зниження пропозиції на ринку. Після того як Кабінет Міністрів зобов’язав «Укрнафту» продавати газ винятково для потреб «Нафтогазу» в межах механізму ПСО, компанія фактично припинила продажі на відкритому ринку. Як наслідок, кількість газу, доступного для вільної купівлі, скоротилася, що призвело до підвищення цін.
Цікаво, що на тлі українського подорожчання газу, європейський ринок демонстрував зворотну динаміку. Впродовж останнього тижня квітня ціни в Європі знижувалися. Основною причиною цього стала аномально тепла погода, яка зменшила попит на енергоносії для опалення. Крім того, постачання залишалося стабільним, що також стримувало ціни від зростання.
Європейські країни вчасно підготувалися до опалювального сезону: сховища були заповнені ще з літа 2024 року, поставки газу з Норвегії, Алжиру та США надходили без перебоїв. Усе це створювало сприятливе середовище для стабілізації ринку і навіть зниження цін на газ.
На цьому фоні український ринок виглядає досить ізольованим, оскільки внутрішні фактори мають переважний вплив. Це ще раз демонструє важливість диверсифікації джерел постачання та стабільного функціонування внутрішнього видобутку.
Попри те, що ціни в Україні стали вищими за європейські, на практиці це не означає, що приватним компаніям вигідно імпортувати газ. Поточна різниця становить лише €0,3 за мегават-годину і не покриває витрат на транспортування. Вартість доставки газу через кордон і використання газотранспортної системи лишається значною, що робить імпорт економічно необґрунтованим у межах чинного спреду.
Залишається відкритим питання: чи варто очікувати подальшого зростання цін або ж ринок знову стабілізується? Аналітики зазначають, що ситуація може змінитися в разі зростання європейських цін або зменшення внутрішнього попиту, наприклад, у літній період.
Крім того, потенційна активізація імпорту можлива за умови зміни урядової політики або появи альтернативних каналів постачання, які дозволять зменшити транспортні витрати. Але наразі внутрішній ринок функціонує в умовах обмеженої конкуренції та зниженого рівня пропозиції.
Зростання цін у 2025 році неможливо аналізувати без урахування наслідків масованих атак на газовидобувну інфраструктуру України. Зимові удари завдали суттєвої шкоди: втрати становлять близько 50% від усього обсягу внутрішнього видобутку. Це — не лише економічний, а й стратегічний виклик для енергетичної безпеки держави.
Втрата виробничих потужностей створила потребу в додатковому імпорті газу, особливо напередодні наступного опалювального сезону. Україна вже уклала контракти на постачання 1,5 млрд кубометрів газу у 2025 році, що свідчить про масштабність завданих втрат і необхідність оперативної реакції на зміну ситуації.
Крім того, Україна звернулася по фінансову допомогу до міжнародних партнерів. ЄБРР надав 270 млн євро під державні гарантії на закупівлю газу, а уряд Норвегії підтримав проєкт грантом у розмірі 140 млн євро. Це дозволить стабілізувати систему в короткостроковій перспективі, але не вирішує проблему відновлення пошкоджених потужностей.
Очевидно, що 2025 рік стане складним для українського газового ринку. З одного боку, триває відновлення інфраструктури після збройних атак. З іншого — зростає потреба в імпорті, оскільки внутрішній видобуток залишатиметься на зниженому рівні.
Попит на газ з боку промисловості та теплокомуненерго збережеться, особливо в умовах нестабільної енергетичної системи. Невідомою залишається динаміка цін у Європі, яка залежить від багатьох зовнішніх факторів — від погодних умов до геополітики.
Пріоритетом для держави залишається диверсифікація джерел постачання, ефективне управління запасами в підземних сховищах та відновлення внутрішнього видобутку. Без цього Україна не зможе гарантувати стабільність у довгостроковій перспективі.
Підсумовуючи, можна сказати, що нинішнє перевищення українських цін над європейськими — це не ознака сили, а радше наслідок вразливості. Лише стратегічні інвестиції, підтримка міжнародних партнерів і ефективна державна політика здатні змінити ситуацію.
