«Free Marine Le Pen!» — із таким гаслом президент США Дональд Трамп звернувся до світу, коментуючи вирок французькому політику Марін Ле Пен. Як повідомляє газета Дейком, це стало безпрецедентним втручанням у внутрішні справи Франції, адже Ле Пен, попри чотирирічне покарання (два роки умовно, два — під домашнім арештом), залишається на волі, а її апеляція тимчасово зупинила виконання вироку.
Трамп на своїй платформі Truth Social назвав вирок «ще одним прикладом того, як європейські ліві використовують закон для придушення свободи слова». Ілон Маск, власник соцмережі X і наближений до Трампа радник, повторив тезу: «Free Le Pen!».
Американський президент публічно порівняв справу Ле Пен зі своїми власними кримінальними переслідуваннями, зобразивши їх як результат змови ліберальної еліти. «Її засудили за дрібницю, про яку вона, ймовірно, навіть не знала», — написав він. «Схоже на “бухгалтерську помилку”».
Однак така риторика різко контрастує з фактами, викладеними у понад 150-сторінковому вироку паризького суду, де Ле Пен названа центральною фігурою складної схеми, яка дозволила її партії — Національному об’єднанню — протягом трьох каденцій у Європарламенті (2004–2016) нелегально спрямувати близько 4,8 мільйона доларів із бюджету ЄС на власні потреби.
Суть справи: фіктивні працівники і партійні дири
Згідно з матеріалами слідства, Ле Пен організувала використання коштів Європарламенту для фінансування фіктивних посад помічників — фактично це були її охоронці, партійні працівники або особисті асистенти. Один із колишніх депутатів партії, Жан-Люк Шаффхаузер, у листі 2014 року до тодішнього скарбника писав: «Те, чого хоче Марін, — це те саме, що підписуватись під вигаданими посадами». Того ж року скарбник Валеран де Сент-Жюст писав самій Ле Пен: «Ми впораємось лише завдяки суттєвим “заощадженням” завдяки Європарламенту».
Ле Пен заперечує усі звинувачення, заявляючи, що працівники виконували політичні функції. Але суд визнав її пояснення зневажливими та непереконливими. Головуюча суддя Бенедікт де Пертюї вказала на ризик рецидиву та ухвалила п’ятирічну заборону на обрання до органів влади.
Політична буря у Франції: демократія проти популізму
Хоча справи про політичну корупцію вже раніше впливали на кар’єри французьких лідерів — від колишнього президента Саркозі до прем’єра Фійона — випадок Ле Пен став першим, коли рішення суду унеможливило участь фаворита президентських перегонів. Нагадаємо, Ле Пен була головною суперницею Макрона на виборах 2022 року і зберігала лідерські позиції напередодні виборів 2027-го.
У неділю Національне об’єднання організовує масовий мітинг у Парижі під гаслом «Врятуємо демократію!». Політична кампанія Ле Пен, яка роками намагалась очистити образ партії з неофашистським корінням (Національний фронт був створений її батьком у 1972 році), тепер ризикує бути похованою під вагою вироку.
Втім, сама Ле Пен розраховує на апеляцію: рішення очікується до літа 2026 року. І хоча остаточний результат непередбачуваний, повернення до виборчого процесу без пом’якшення вироку є неможливим.
Пані Ле Пен минулого року. Вона стала обличчям ультраправих Франції після того, як прийняла партію від свого батька Жана-Марі Ле Пена. Маурісіо Ліма
Реакція Франції: підтримка судової системи чи Ле Пен?
Судове рішення викликало бурхливу дискусію у Франції. За даними опитування Ouest-France і Ifop, 64% французів підтримують негайну заборону обіймати посади для засуджених політиків. Але опитування Sud Radio вказує, що 49% громадян вважають, що Ле Пен має право балотуватися в президенти.
Анна-Шарлен Беззіна, викладачка публічного права університету Руану, зазначає: «Так, це безпрецедентне рішення. Але назвати його антидемократичним неможливо. Це приклад функціонування незалежного судочинства — ознака здорової демократії».
Америка і правова війна: закиди у «Lawfare»
Справу Ле Пен адміністрація Трампа інтегрувала у власну риторику про «Lawfare» — політично вмотивовані судові переслідування. Для Трампа та його оточення, що самі стикнулись із кримінальними справами під час виборів 2024 року, вирок французькій націоналістці — чергове підтвердження теорії змови з боку ліберального істеблішменту.
Віце-президент Венс та інші союзники Трампа прямо звинуватили європейську судову систему в «репресіях проти правих» і підриві демократії. Таке втручання Вашингтона викликає занепокоєння в Європі — як через порушення дипломатичного етикету, так і через спроби вплинути на внутрішній політичний дискурс союзника по НАТО.
Європейський контекст: реакція системи на зловживання
Законодавчі зміни, які дозволили винесення такого вироку, були підтримані самою Ле Пен. Під тиском суспільного запиту на боротьбу з корупцією, Франція останніми роками посилила вимоги до прозорості політичного фінансування. Іронічно, але саме ці норми тепер стали інструментом, що може поставити крапку у політичній кар’єрі Марін Ле Пен.
Хоча в Америці її позиціонують як «жертву репресій», для французької системи правосуддя — це сигнал того, що закон один для всіх. І навіть якщо рішення викликає політичні пристрасті, воно базується на доказах, а не ідеології.
На роздоріжжі: верховенство права чи політичний реваншизм
Справа Ле Пен стала не просто кримінальним процесом, а символом ширшого конфлікту між правом та популізмом. Як свідчать соціологічні дані, французьке суспільство розділене: хтось бачить у судовому рішенні оборону демократії, інші — спробу усунути опозицію.
Риторика Трампа лише підливає олії у вогонь, перетворюючи національне правосуддя Франції на частину глобального конфлікту про те, хто має право визначати межі політичної легітимності — суд чи вулиця, закон чи харизма.
