У новій адміністрації Дональда Трампа Європа відчуває себе радше гостем у палаці, аніж партнером за столом переговорів. Незважаючи на економічну міць і стратегічну вагу країн Старого континенту, європейські лідери дедалі частіше стикаються з непередбачуваністю та одноманітністю позицій Вашингтона. За перші три місяці перебування президента Трампа на посаді головна мета європейців — знайти спосіб потрапити на пряму лінію з Білим домом, адже традиційні дипломатичні канали дедалі менше відповідають їхньому запиту на оперативність і надійність.
У вражаючому колі радників і «кур’єрів» виявилися такі несподівані фігури, як Ілон Маск — його прізвище у телефонних контактах багатьох європейських урядовців стоїть поряд із традиційними дипломатами. Європейські джерела повідомляють, що саме через таких неофіційних посередників можна достукатися до президента. Натомість представники Держдепартаменту, Національної ради з безпеки чи посольств часто перебувають у невигідному становищі, оскільки не мають достатнього рівня довіри в очах Трампа.
Прикладом того, як індивідуальні контакти можуть переважати інститутські, стала італійська прем’єрка Джорджа Мелоні. Вона — єдина в ЄС лідерка, запрошена на інавгурацію Трампа, і після багатонедільних переговорів нарешті отримає особисту зустріч у Білому домі. Аби переконатися в ефективності прямого діалогу, європейці готові ігнорувати бюрократичні протоколи та шукати нестандартні шляхи комунікації.
Такий підхід випливає не лише з бажання налагодити контакт, а й із розчарування: ключові рішення у Трампівській адміністрації часто ухвалюються одноосібно, а традиційні канали повідомлень працюють «через ґнилу канцелярію». Наприклад, британські, французькі та німецькі уряди дізналися про відновлення переговорів із Іраном з першого повідомлення у ЗМІ, а не через дипломатичні канали. Це стало відчутним ударом по довірі, адже ці країни були ініціаторами й посередниками попередньої ядерної угоди 2015 року.
Прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні зробила відправлення шукачів притулку за межі країни для оцінки флагманською політикою своєї правої адміністрації. Фото басейну від Шона Тью
Європейські чиновники в приватних розмовах характеризують Трампа та його оточення як ввічливих, але повністю зав’язаних на виконанні забаганок президента. Вони не проявляють особливого інтересу до поглядів союзників і майже ніколи не ініціюють консультацій з європейськими колегами. За їхніми словами, в пріоритеті перебуває односторонній підхід до зовнішньої політики та економіки — так званий «America First».
Недокомплект у Сенаті ускладнив заповнення високих посад у Держдепі й Пентагоні. Хоча затвердження кандидатів нової адміністрації зазвичай затягується, нині це особливо вдарило по європейських очікуваннях: без офіційних призначень дипломатичні взаємодії стають капризними та непевними. Водночас політичні призначенці, які не потребують затвердження Сенатом, щиро підтримують курс Трампа й готові стати «живими щитами» для його рішень.
За словами міністра оборони однієї з країн НАТО, представники Пентагону виявляють надто обережну поведінку в розмовах із європейськими колегами, побоюючись втратити посаду. Поширена невизначеність у питаннях індо-тихоокеанської політики ще більше поглиблює відчуття, що Європа втратила єдиного співрозмовника з чіткою владою та мандатом.
Президент Трамп зустрівся з Марком Рютте, генеральним секретарем НАТО, у Білому домі. Даг Міллс
Скепсис до багатосторонніх інституцій, найпомітніше виявлений у ставленні до ЄС і НАТО, є визначальним елементом зовнішньої політики Трампа. Він неодноразово називав ЄС «інструментом проти США», а членів НАТО — «занадто залежними від американського захисту». Саме тому, незважаючи на декларації щодо підтримки колективної оборони, європейські лідери почуваються змушеними підтверджувати свою позицію безпосередньо перед президентом, а не через багатоходові процедурні механізми.
Водночас деякі європейські держави, як-от Нідерланди, використали персональні відносини своїх лідерів. Так, прем’єр-міністр Марк Рутте, який має давню дружбу з Трампом ще з часів прем’єрства, зміг зустрітися з президентом у березні та отримати певні гарантії щодо підтримки України. Але і це спілкування сприйняли як тимчасову перепустку, а не початок стабільного діалогу.
Французький президент Еммануель Макрон і британський прем’єр Кір Стармер також демонструють дипломатичну гнучкість, намагаючись не критикувати Трампа публічно, щоб зберегти канали для переговорів. Проте обидва зіштовхнулися з непередбачуваністю: Лондон навіть отримав від Трампа введення 10-процентного тарифу, незважаючи на попередні домовленості.
Прем’єр-міністр Великобританії Кейр Стармер з’явився в Білому домі в лютому з офіційним запрошенням до Трампа від короля Карла III. Хайюнь Цзян
У торговельних переговорах ЄС покладає великі надії на зустрічі з радником із торгівлі Говардом Лутником, але той сам визнає себе лише «кур’єром» між Трампом і європейцями. Перші переговори з комісаром Євросоюзу з торгівлі Марошем Шефчовичем пройшли без видимих зрушень, підкресливши односторонній характер ухвалення рішень у Вашингтоні.
У відсутності ефективних багатосторонніх механізмів європейські столиці рушили в напрямку активнішого індивідуального лідерства. Водночас НАТО активізувало медіа-кампанію для молоді США (18–30 років), аби пояснити значення союзу для національної безпеки — завдання, яке ще донедавна вважалося зайвим.
Попри це, в умовах адміністрації, сфокусованої на прямих контактах і односторонніх рішеннях, європейцям доводиться шукати баланс між пристосуванням до нових правил гри і збереженням власного впливу. Як показує досвід, найнадійнішим способом налагодити діалог залишається особиста зустріч із президентом, здобута завдяки політичному витонченню й індивідуальним каналам комунікації.
