Сполучені Штати розпочали часткове виведення персоналу зі своїх військових баз на Близькому Сході на тлі прямих попереджень з боку Тегерана. За словами американського посадовця, цей крок має запобіжний характер і пов’язаний із різким зростанням напруженості після заяв іранського керівництва про можливі удари по базах США у разі американської атаки.
Президент Дональд Трамп упродовж кількох днів публічно погрожує втручанням у ситуацію в Ірані, відкрито підтримуючи антиурядові протести. Він пообіцяв «дуже жорсткі дії», якщо іранська влада продовжить страти протестувальників, і закликав іранців не припиняти виступів, заявивши, що «допомога вже в дорозі».
Іранська відповідь була не менш прямою. За даними джерел, Тегеран попередив сусідні держави — від Саудівської Аравії та ОАЕ до Туреччини — що американські бази на їхній території стануть цілями у разі удару США по Ірану. За попереднім аналізом Дейком, це фактично спроба розширити зону стримування, втягнувши регіональних гравців у відповідальність за дії Вашингтона.
На практиці напруження вже має матеріальні наслідки. Катар підтвердив скорочення персоналу на авіабазі Аль-Удейд — найбільшій американській базі в регіоні, де розміщений передовий штаб Центрального командування США. Повідомляється також, що Велика Британія виводить частину своїх військових з об’єкта, готуючись до можливого удару.
Європейські та ізраїльські джерела припускають, що військове втручання США може відбутися протягом найближчих 24 годин, хоча масштаби й форма операції залишаються невизначеними. Один із західних військових чиновників охарактеризував поведінку адміністрації Трампа як навмисно непередбачувану: «тримати всіх у напрузі — частина стратегії».
Контекст загострення — безпрецедентні внутрішні заворушення в Ірані. Протести, що почалися два тижні тому через обвал національної валюти та економічну кризу, переросли у найжорстокіше протистояння з владою з часів Ісламської революції 1979 року. За даними правозахисної групи HRANA, загинули понад 2,4 тисячі протестувальників, кількість затриманих перевищила 18 тисяч.
Начальник Генштабу Збройних сил Ірану генерал Абдолрахім Мусаві заявив, що країна «ніколи не стикалася з таким рівнем руйнувань», поклавши провину на «зовнішніх ворогів». Влада прямо звинувачує США та Ізраїль у підбурюванні заворушень, тоді як Захід говорить про «найжорстокіші репресії в сучасній історії Ірану».
Попри масштаб насильства, західні дипломати зазначають, що іранський режим наразі не виглядає близьким до краху. Силові структури зберігають контроль, а державні медіа демонструють масові похорони загиблих силовиків і мітинги лояльності верховному лідеру Алі Хаменеї. Президент Масуд Пезешкіан запевняє, що за наявності народної підтримки «усі зусилля ворогів зазнають краху».
Дипломатичні канали водночас звужуються. Прямі контакти між іранським МЗС та спецпосланцем США призупинені, а інтернет-блекаут усередині країни ускладнює перевірку інформації. Іранська дипломатія намагається залучити регіональних партнерів — Катар, ОАЕ, Туреччину — щоб ті вплинули на Вашингтон і запобігли удару.
За оцінкою Дейком, нинішня криза є небезпечним поєднанням внутрішнього колапсу, зовнішнього тиску та демонстративної військової готовності. Часткове виведення персоналу з баз — сигнал не лише Тегерану, а й союзникам США: сценарій прямого зіткнення більше не є теоретичним.
У найближчі дні ключовим стане питання стримування. Якщо Трамп реалізує погрози, регіон ризикує опинитися у новому витку конфлікту з ударами по американських об’єктах і втягуванням сусідніх держав. Якщо ж сторони обмежаться демонстрацією сили, нинішня напруга може стати ще одним прикладом політики на межі війни — із високою ціною навіть без пострілу.
