Українська металургійна галузь опинилася перед новим викликом, який може стати не менш відчутним, ніж запровадження вуглецевого механізму CBAM. Європейський парламент підтримав запровадження нових захисних заходів щодо імпорту сталі до Європейського Союзу, що передбачають суттєве скорочення безмитних квот.
Йдеться про рішення зменшити обсяг безмитного імпорту сталі майже на 47%, до рівня 18,3 млн тонн на рік. Для поставок понад встановлені ліміти діятиме мито у розмірі 50%. Нові правила планують запровадити з липня 2026 року.
Фактично це означає, що доступ на ключовий для України ринок може стати значно обмеженішим. Після початку повномасштабної війни саме Європейський Союз перетворився на головний напрям експорту української металопродукції, оскільки традиційні логістичні маршрути були порушені, а частина виробничих потужностей опинилася під ризиком через бойові дії та енергетичні проблеми.
За оцінками галузевих аналітичних центрів, у 2025 році майже 80% українського експорту сталі припадало саме на країни ЄС. Це зробило європейський ринок не просто важливим, а критично залежним для українських виробників.
Однак ситуація для галузі вже ускладнилася через дію механізму CBAM, який поступово змінює умови торгівлі для енергоємної продукції. За оцінками експертів, запровадження цього інструменту вже призвело до значного скорочення українських поставок до ЄС — у деяких сегментах падіння сягає десятків відсотків.
На цьому тлі нове скорочення квот може стати додатковим ударом. Українські виробники попереджають, що поєднання екологічних та торговельних обмежень фактично звужує їхні можливості на єдиному стабільному ринку збуту.
У Європейській комісії при цьому заявляють, що Україна, ймовірно, збереже доступ до європейського ринку, але в менших обсягах, ніж у попередні роки. Саме це викликає занепокоєння в українській промисловості, яка після 2022 року значною мірою переорієнтувалася саме на ЄС.
Представники великих металургійних компаній наголошують, що нові квоти накладаються на галузь у момент, коли вона вже працює в умовах безпрецедентного навантаження. Йдеться про наслідки регулярних обстрілів інфраструктури, дефіцит електроенергії, логістичні ускладнення та кадрові проблеми.
У промисловості підкреслюють, що скорочення доступу до європейського ринку може мати довгострокові наслідки не лише для виробників, а й для суміжних галузей економіки. Металургія залишається одним із ключових секторів, який формує валютні надходження та підтримує експортний баланс країни.
Додатковою проблемою є обмеженість альтернативних ринків. Українські виробники визнають, що через високу собівартість виробництва та логістики розширення постачання поза межами ЄС є вкрай складним завданням. Це робить залежність від європейського ринку ще більш критичною.
Наразі тривають переговори щодо розподілу нових квот між країнами-експортерами. Попередні пропозиції для України передбачають істотно менші обсяги, ніж ті, на які розраховує галузь. Представники окремих підприємств зазначають, що запропоновані ліміти не відповідають навіть базовим виробничим планам.
Водночас частина європейських політиків закликає враховувати особливий статус України як держави, що перебуває у стані війни. Вони наголошують, що українська металургія не є джерелом глобального надлишку сталі та потребує спеціального підходу в межах нових торговельних правил ЄС.
Таким чином, нові обмеження на імпорт сталі до Європейського Союзу можуть стати ще одним серйозним викликом для української металургії. У поєднанні з уже чинними механізмами регулювання торгівлі вони формують складне середовище, в якому галузі доведеться шукати нові шляхи адаптації та виживання.
