24 березня 2026 року Росія провела один із наймасштабніших повітряних нальотів за весь час великої війни. За даними Повітряних сил, лише вдень — у проміжку приблизно з 09:00 до 18:00 — в український повітряний простір зайшли 556 ударних безпілотників, із яких 541 було збито або подавлено засобами ППО й РЕБ. Загалом за умовну добу Росія застосувала майже 1000 ударних дронів типів Shahed, Gerbera та інших, а під час денного нальоту зафіксували 15 влучань.
Перед цим була нічна хвиля: за словами президента Володимира Зеленського, Росія випустила понад 390 ударних дронів і 34 ракети різних типів — балістичні, крилаті та керовані авіаційні. Станом на ранок пошкодження фіксували в 11 регіонах, було відомо щонайменше про чотирьох загиблих і десятки поранених, серед них діти. Уже до вечора Зеленський уточнив, що протягом доби поранення дістали понад 40 людей, у тому числі п’ятеро дітей.
Ключова особливість цієї масованої атаки — не лише масштаб, а й час. Росія звично б’є по Україні вночі, коли ударні дрони складніше візуально виявляти, а цивільне життя легше паралізувати повітряною тривогою. Цього разу повітряна тривога накрила країну серед дня: вибухи пролунали у Львові, Тернополі, Вінниці, Івано-Франківську, Житомирі, Дніпрі та інших містах, тобто далеко за межами безпосередньої лінії фронту.
За попереднім аналізом Дейком, денна атака дронів була задумана не тільки як військовий удар, а і як демонстрація здатності Росії тримати під тиском усю територію України в будь-яку годину. Широка географія, одночасний тиск на цивільну інфраструктуру, енергетику та культурні об’єкти дають підстави припускати, що Москва намагається не просто пробити ППО, а виснажити її і психологічно, і технічно.
Пожежники працюють на місці пошкодження житлового будинку внаслідок удару російського безпілотника у Запоріжжі, Україна, у вівторок — Томас Пітер
Львів став одним із головних символів цього удару. До вечора мер міста Андрій Садовий повідомив, що 26 поранених залишалися в лікарнях, а пошкодження дістали житлові будинки, транспорт і пам’ятка архітектури національного значення. Українське МЗС окремо назвало удар по центру Львова «актом варварства» і «злочином проти культури», оскільки постраждали об’єкти в історичному центрі міста, що входить до спадщини ЮНЕСКО. Сам історичний центр Львова перебуває у списку Світової спадщини, що перебуває під загрозою, ще з 2023 року.
Удар по Львову важливий не лише як епізод війни проти цивільних. Це ще й удар по логіці «безпечного тилу». Лише кілька років тому захід України часто сприймався як відносно захищений простір для релокації бізнесу, лікарень, університетів і культурних інституцій. Тепер Росія показує, що навіть міста, віддалені від фронту, залишаються в зоні постійного ризику, а культурна спадщина ЮНЕСКО не є для Кремля жодним стримувальним фактором.
Не менш показовим був удар по Тернопільській області. Голова ОВА Тарас Пастух повідомив, що уламки впали на один об’єкт енергосистеми, а в інший був прямий влучний удар; окремо постраждала адміністративна будівля. Наслідком стали пожежі та знеструмлення близько 70 тисяч споживачів. Це ще раз підтверджує: масована атака була спрямована не лише на залякування населення, а й на системне пошкодження енергетичної інфраструктури.
Івано-Франківськ отримав, мабуть, найтрагічніший гуманітарний епізод дня. За даними міської влади, загинули військовослужбовець Нацгвардії Володимир Шкрумеляк і його донька 2010 року народження, коли поверталися з пологового будинку. Ще шестеро людей були поранені, серед них шестирічний хлопчик. У місті також було пошкоджено житлові будинки та пологовий будинок. Це той тип наслідків, який руйнує російську тезу про «військові цілі» швидше за будь-яку дипломатичну заяву.
Укриття під час попередження про повітряну тривогу в Києві, Україна, у вівторок — Томас Пітер
Військовий сенс денного нальоту, ймовірно, полягає в перевантаженні української ППО по всій глибині країни. Коли дрони заходять не однією хвилею вночі, а тиснуть кількома серіями вдень і вночі, система змушена довше тримати в напрузі мобільні вогневі групи, засоби РЕБ, авіацію та зенітні комплекси. Саме тому Зеленський після нічного удару знову підкреслив: для захисту життів Україні потрібно більше засобів протиповітряної оборони, а Європі — спроможність виробляти необхідну кількість ракет для ППО.
Атака також має чіткий політичний вимір. Ще 23 березня на сайті президента з’явилося попередження, що розвідка фіксує підготовку Росією нового масованого удару. А вже ввечері 24 березня Зеленський прямо сказав, що масштаб нальоту «чітко свідчить»: Росія не має реального наміру завершувати війну. Іншими словами, Москва знову синхронізувала військову ескалацію з моментом, коли тема переговорів і тиску на Кремль повернулася в міжнародний порядок денний.
Тут варто бачити ширшу тенденцію. Якщо Росія здатна піднімати в небо понад пів тисячі дронів удень, а за добу — майже тисячу, то війна входить у фазу, де кількість сама по собі стає зброєю. Навіть коли більшість цілей збито, кілька десятків проривів або падіння уламків достатні, щоб пошкодити лікарні, житло, транспорт, енергетичні об’єкти й пам’ятки культури. У цьому сенсі масована атака — це арифметика виснаження: Росія шукає точку, де висока ефективність української ППО перестає гарантувати прийнятний рівень безпеки тилу.
Тому головний висновок із 24 березня такий: Росія не просто збільшує кількість Shahed і ракет, а змінює сам ритм війни проти цивільної України. Денний удар по Львову, Тернополю, Івано-Франківську, Вінниці та Житомиру був сигналом, що повітряна тривога більше не має «звичного часу», а тил — умовної недоторканності. Відповідь на це лежить не лише у нових батареях ППО, а й у швидшому нарощуванні перехоплювачів, захисті енергосистеми та жорсткішому міжнародному тиску на державу, яка цілеспрямовано перетворює цивільну інфраструктуру й спадщину ЮНЕСКО на мішень.
