Росія дедалі активніше використовує один із головних фінансових резервів, який роками накопичувала на випадок економічних потрясінь. Банк Росії продовжує скорочувати золоті запаси, і тепер вони опустилися до найнижчого рівня більш ніж за шість років.
За даними Bloomberg, з початку 2026 року обсяг золота в резервах РФ зменшився на 1,6 млн тройських унцій. Станом на 1 серпня в запасах залишалося близько 73,2 млн тройських унцій. Це найнижчий показник із січня 2020 року.
Ще більш промовисто виглядає фінансова оцінка. За перші сім місяців року вартість золотих резервів Банку Росії скоротилася на 33,7 млрд доларів.
Для країни, яка протягом багатьох років активно накопичувала золото як своєрідну фінансову страховку, така динаміка є серйозним сигналом.
Росія роками накопичувала золото
Золото відігравало особливу роль у фінансовій стратегії Росії. У попередні роки Банк Росії був найбільшим державним покупцем золота у світі.
Центробанк скуповував значну частину металу, який видобували російські компанії. Така політика дозволяла поступово збільшувати частку золота в міжнародних резервах і зменшувати залежність від інших активів.
Однак на початку 2020 року Банк Росії призупинив закупівлю золота.
Через два роки, вже після початку повномасштабної війни проти України, російський центробанк заявив про намір відновити закупівлі. Це мало практичне значення: після запровадження масштабних санкцій частина російського золота фактично втратила традиційні канали експорту.
Покупки з боку держави могли дозволити внутрішньому ринку поглинати частину металу, який було складніше продавати за кордон.
Проте масштабного повернення до попередньої політики накопичення золота так і не відбулося.
Тепер ситуація змінилася на протилежну: Росія не накопичує резерв, а поступово його витрачає.
Чому Москва почала продавати золото
Скорочення золотих запасів відбувається на тлі дедалі складнішої ситуації з російським державним бюджетом.
Одним із ключових джерел доходів російської економіки залишаються енергоносії. Однак зниження доходів від нафтового та газового сектору створює для бюджету дедалі більший тиск.
Минулого року Міністерство фінансів РФ уже продавало золото та іноземну валюту з Фонду національного добробуту, намагаючись компенсувати бюджетний дефіцит.
Коли традиційних доходів стає недостатньо, уряду доводиться шукати додаткові джерела фінансування. І золотий резерв у такій ситуації перетворюється з «подушки безпеки» на ресурс, який можна використати для покриття поточних проблем.
Це важлива зміна самої логіки резервів. Держава накопичує золото саме для того, щоб мати запас на випадок кризи. Але якщо криза затягується, а бюджетні витрати залишаються високими, резерв починають поступово витрачати.
Бюджетний дефіцит продовжує зростати
Фінансовий тиск на Росію помітний не лише за динамікою золотих запасів.
За підсумками перших семи місяців 2026 року дефіцит федерального бюджету РФ збільшився до 6,46 трлн рублів.
Для російської влади це створює серйозну проблему. Держава повинна одночасно фінансувати величезні військові витрати, підтримувати роботу економіки, виконувати соціальні зобов'язання та компенсувати втрати доходів від енергетичного сектору.
Коли дефіцит збільшується, уряду доводиться використовувати резерви, позичати кошти або підвищувати податки.
Саме останній варіант Москва також активно розглядає.
Кремль шукає нові гроші всередині країни
Російська влада вже готує нові податкові зміни, які мають допомогти збільшити надходження до бюджету.
Однак податки — не єдине джерело, до якого Москва може звернутися.
Раніше повідомлялося, що Кремль може спробувати використати приватні пенсійні накопичення громадян як ще одне джерело фінансування.
У червні Міністерство фінансів РФ підтримало законопроєкт, який передбачає переведення майже 40 млрд доларів приватних пенсійних накопичень до державної скарбниці.
Якщо подібні механізми будуть реалізовані, це стане ще одним показником того, наскільки сильно держава намагається мобілізувати внутрішні фінансові ресурси.
У такому контексті продаж золота виглядає вже не як окрема операція центробанку, а як частина ширшої картини.
Золото — це не просто метал
Особливість золота полягає в тому, що воно традиційно сприймається як актив, який можна використати під час серйозної фінансової кризи.
На відміну від частини валютних активів, золото не є борговим зобов'язанням іншої держави. Саме тому країни накопичують його у своїх резервах як своєрідну страховку.
Росія особливо активно робила ставку на золото після погіршення відносин із Заходом. Москва намагалася зменшити залежність від долара та інших західних фінансових інструментів, поступово збільшуючи золотий компонент своїх резервів.
Тому нинішнє скорочення запасів має ще й символічне значення.
Країна, яка роками будувала систему фінансової автономії та накопичувала золото на випадок санкцій і зовнішнього тиску, тепер змушена використовувати цей резерв для підтримки державних фінансів.
Чи може Росія швидко відновити запаси?
Теоретично Росія залишається одним із найбільших виробників золота у світі. Це означає, що фізичний доступ до металу у країни зберігається.
Але видобувати золото і накопичувати його в державному резерві — не одне й те саме.
Якщо уряду потрібні гроші для фінансування поточних витрат, продаж уже накопиченого золота дає змогу швидше отримати ліквідність. Новий видобуток потребує часу, а його продаж на міжнародних ринках залежить від санкцій, логістики та можливостей проведення фінансових операцій.
Саме тому швидке відновлення резервів може виявитися складнішим, ніж здається на перший погляд.
Фінансова «подушка» поступово худне
Падіння золотих запасів до рівня, якого не спостерігали з початку 2020 року, саме по собі не означає неминучого фінансового краху Росії.
Однак у поєднанні з іншими показниками воно демонструє, що російська влада змушена використовувати дедалі більше фінансових ресурсів для підтримки бюджету.
Зростаючий дефіцит, слабші доходи від енергоносіїв, підготовка нових податків, можливе використання пенсійних накопичень і скорочення золотого резерву вказують на один спільний процес: Москва шукає гроші там, де їх ще можна знайти.
Проблема полягає в тому, що резерви не безмежні.
Золото можна продавати, валюту — витрачати, податки — підвищувати, а громадян можна змушувати дедалі більше фінансувати державні потреби. Але кожен такий крок зменшує запас міцності економіки.
Тому головне питання тепер полягає не лише в тому, скільки золота залишилося у Росії. Значно важливіше — як довго російська фінансова система зможе компенсувати високі державні витрати без суттєвого виснаження резервів та посилення тиску на населення й бізнес.
І той факт, що золотий запас уже впав до мінімуму за понад шість років, показує: фінансова «подушка» Москви поступово стає тоншою.
