20 квітня 2025 року країни-учасниці триваючого з лютого 2022 року конфлікту знову опинилися в епіцентрі звинувачень в порушенні припинення вогню. Президент Росії Володимир Путін, оголосивши одноденне перемир’я на честь Великодня – з опівночі московського часу до півночі того ж дня (21:00 за Гринвічем) – сподівався продемонструвати «готовність до миру». Однак уже впродовж першої половини доби обидві сторони обмінялися заявами про системні порушення та нові атаки.
Заяви офіційних осіб
Український лідер Володимир Зеленський у своєму дописі в X (колишньому Twitter) різко розкритикував Кремль за те, що «великодня пауза» стала фікцією. За його даними, російські війська не тільки не припинили вогню, але й збільшили інтенсивність обстрілів: йшлося про 46 нових атак із застосуванням важкого озброєння лише між північчю та 16:00 за Києвом. Зеленський підкреслив, що «або президент Путін не контролює власну армію, або ж Кремль не має наміру серйозно працювати над миром, обмежуючись лише вигідною для них PR-кампанією».
У відповідь Міністерство оборони Російської Федерації опублікувало скромніший, але вражаючий за цифрами звіт: нібито Збройні сили України 444 рази відкривали вогонь по російських позиціях, а кількість українських безпілотників перевищила 900. За твердженням Москви, внаслідок цих дій постраждали цивільні об’єкти, а також є загиблі серед мирного населення.
Фактична обстановка на фронті
Хоча Українське командування раніше в неділю підтвердило загальне зниження бойової активності, незалежні військові блогери та спостерігачі відзначали, що «холодний режим» дотримувався лише частково – й численні вогневі контакти продовжувалися, хоч і не в такому масштабі, як у «мирні» дні. Reuters поки не мала змоги незалежно перевірити жодну зі звинувачень сторін.
Священик Сергій Зезуль освячує великодні кошики перед церквою, зруйнованою внаслідок боїв між російсько-українськими військами, під час святкування православного Великодня в селі Лукашівка, Україна, у неділю, 20 квітня 2025 року. Євгеній Малолетка
Політичний контекст і мирні ініціативи США
Не останню роль у цьому інформаційному обміні відіграє активність колишнього президента США Дональда Трампа, який позиціонує себе як «миротворець». На думку Трампа та його держсекретаря Марко Рубіо, без чітких ознак реального прогресу Вашингтон відмовиться від посередництва. Після попередньої 30‑денної «італійської перестороги», наданої Україною, Кремль вкотре послався на «відсутність згоди щодо механізмів верифікації», відхиливши умови.
Обидві столиці погодилися не атакувати енергетичну інфраструктуру та морські цілі — однак і в цьому форматі сторони звинувачують одна одну в численних порушеннях. Зеленський підкреслив готовність продовжити перемир’я ще на місяць за умови дотримання правил. «Українська армія діятиме — і надалі діяти — симетрично до агресора», — заявив він. У Москві тим часом закликали генерала Валерія Герасимова «бути готовим відповісти в повному обсязі» на будь‑яке порушення угоди Києвом.
Міжнародні реакції
У той час Європейський Союз відреагував на ініціативу Путіна стримано, наголосивши, що РФ «може припинити війну вже сьогодні, якщо захоче». В Організації Об’єднаних Націй спікер Стефан Дюжаррик повторив підтримку «значущих зусиль для досягнення справедливого, довготривалого та всеосяжного миру, який поважає суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України».
Незважаючи на те що Великдень цього року збігся за датою у православних і західних християн, заклик президента Зеленського до українців «не втрачати надію» на возз’єднання в мирі став лейтмотивом свят. У традиційній вишиванці, стоячи перед Софійським собором у Києві, він нагадав: «Ми знаємо, за що боремося та за що захищаємо наш дім».
Церква, зруйнована внаслідок боїв між російсько-українськими силами, видна згори під час святкування православного Великодня в селі Лукашівка, Україна, у неділю, 20 квітня 2025 року. Євгеній Малолетка
Перспективи та висновки
Третього року війни руйнування та людські жертви тривають, а інструменти контролю за перемир’ям лишаються неефективними. Одноденна «Великодня тиша» стала радше лакмусовим папірцем: перевірила риторику Москви та Києва, але не змінила ходу бойових дій.
Ключове питання тепер — чи здатні міжнародні посередники напрацювати гарантії дотримання домовленостей і як змусити сторони припинити вогонь довше за кілька годин. Без надійного механізму верифікації та без зовнішнього тиску з боку найвпливовіших гравців миру чекати на справжнє перемир’я важко. А допоки споживачі новин бачать протилежні звіти й взаємні звинувачення, довіра до будь‑яких домовленостей залишатиметься підірваною.
Усі охочі на Великдень мріяли про паузу у стражданнях, але реальність довела: на полі бою жодна святкова дата не зупиняє гармат. І доки кожна зі сторін трактує перемир’я по‑своєму, мир залишається найбільш недосяжним ідеалом у тривалої «кривавої весни» на європейському континенті.
