Повернення BTS на сцену в Сеулі стало подією не лише для музичної індустрії, а й для світу моди. Гурт, який давно перетворився на глобальний fashion-феномен, цього разу зробив ставку не на великі європейські будинки, а на корейський бренд Songzio, і саме в цьому полягав головний сенс їхнього стилістичного вибору.
До своєї паузи BTS вже давно були не просто зірками K-pop, а фігурами, що формували міжнародний модний порядок денний. Їхня поява на показах і публічних подіях давала брендам мільйонну медійну увагу, а самі учасники працювали з Dior, Gucci, Calvin Klein, Celine та іншими світовими іменами.
Останній спільний вихід BTS на церемонії Grammy у 2022 році відбувався в образах Louis Vuitton, створених Вірджилом Абло. Саме тому рішення для камбек-концерту вдягнути костюми від Songzio виглядало особливо промовисто. Це був відхід від звичної логіки глобальної luxury-моди на користь локального символізму.
Вибір Songzio напряму перегукувався з усією концепцією повернення BTS. І локація концерту на площі Кванхвамун, і назва альбому Arirang, і сценічні образи працювали як єдине висловлювання про корейську культуру. Мода тут не була декоративним додатком, а стала частиною великої розповіді про ідентичність.
Бренд Songzio заснували ще у 1993 році, і сьогодні він працює між Сеулом та Парижем, маючи глобальну присутність у магазинах по всьому світу. Костюми для BTS створював Джей Сонгзіо, син засновника, який став автором не лише образів семи учасників, а й вбрання для десятків артистів, що брали участь у шоу.
Сам дизайнер визнав, що співпраця з BTS стала для нього емоційно важливим моментом. У світі міжнародної моди незалежному корейському бренду складно конкурувати з великими люксовими домами Європи. Тому звернення BTS до корейського дизайнера саме для такого історичного повернення мало для нього не лише професійне, а й символічне значення.
За словами Джей Сонгзіо, BTS хотіли наголосити на корейській історії, але не через буквальну стилізацію, а через сучасне переосмислення. Це повністю збігалося з філософією самого бренду. Songzio також працює з корейськими коренями, однак перекладає їх мовою актуальної моди, придатної для глобальної сцени й сучасного погляду.
Одним із ключових образних понять у цій співпраці стало слово Han. У корейському контексті воно пов’язане з емоціями туги, болю, внутрішньої сили та історичної пам’яті. Дизайнер спробував перевести це складне почуття в костюмну драматургію, уявивши учасників BTS як героїчні постаті, що ведуть культуру в майбутнє.
Цікаво, що кожному учаснику BTS надали окрему роль і характер. Якщо раніше гурт більше працював як єдине колективне тіло, то після армії акцент змістився на сильні індивідуальності. Саме тому костюми розробляли окремо для кожного, проводячи індивідуальні зустрічі й уточнюючи, як кожен бачить свій сценічний образ.
RM отримав роль героя і лідера, Jin — митця, Jimin — поета, Suga — архітектора, а Jungkook — авангарду. Для J-Hope придумали образ Sorigun, що поєднує звук, музику і чоловічу силу, а для V — Doryeong, постать шляхетного й витонченого корейського джентльмена. Це вже була не просто стилізація, а ціла сценічна система персонажів.
У візуальному сенсі Songzio спочатку намагався переосмислити традиційні корейські обладунки. Але буквально відтворити таку форму виявилося складно, бо жорсткі пластини заважали б руху під час концерту. Тому команда поєднала мотив броні з елементами hanbok, традиційного корейського одягу, де важливою є плавність ліній і свобода тканини.
Саме ця комбінація дала потрібний результат. У костюмах відчувався героїчний силует, але без зайвої важкості. Образи були динамічними, пластичними й придатними до хореографії, що критично важливо для виступу BTS. Так мода одночасно працювала і на концепт, і на фізичну реальність великого концертного шоу.
Кожен сценічний костюм був задуманий як трансформер. Це мало і символічну, і практичну функцію. Символічно такий підхід відображав ідею метаморфози та нового етапу для BTS. Практично ж учасники мали виступати багато часу, тому їм були потрібні речі з деталями, які можна знімати, драпірувати та змінювати просто під час шоу.
Наприклад, у J-Hope були мілітарні cargo-штани з прихованою блискавкою на рівні коліна, які можна було трансформувати в іншу форму з більшим об’ємом або носити як шорти. У RM довгий жакет мав блискавку, що дозволяла відкривати його так, аби силует нагадував плащ. Усе це посилювало театральність сцени.
Важливо і те, що тканини для цих костюмів розробляли саме в Кореї. У роботі використали бавовну, льон, натуральні фактури, а також спеціально створений матеріал з грубим ручним переплетенням ниток. Його фактура мала нагадувати мазки пензля в історичному корейському пейзажному живописі на шорсткому папері.
Таким чином, вибір одягу для концертного повернення BTS був значно глибшим, ніж просто сценічний стайлінг. Це була цілісна культурна заява, де корейський бренд, корейська мода, корейська ідентичність і глобальний статус BTS поєдналися в одному візуальному жесті. Саме тому костюми Songzio стали частиною сенсу, а не лише картинки.
У підсумку BTS використали моду як інструмент культурного позиціонування. Вони не просто вдягнули дизайнерські речі, а показали, що камбек BTS, концерт BTS у Сеулі, альбом Arirang і навіть сценічний костюм можуть працювати на одну ідею. Ця ідея проста: корейська культура сьогодні не просить уваги світу, а впевнено формує її сама.
