Серія ударів безпілотників по логістичній мережі Ozon за три дні охопила шість об’єктів одного з найбільших російських маркетплейсів. Уранці 24 серпня компанія повідомила про пожежі на хабах у Дагестані та поблизу Краснодара, тоді як ще два центри довелося евакуювати через загрозу атаки.
Найсерйозніша ситуація склалася на логістичному комплексі в районі Махачкали. Близько п’ятої ранку після атаки там спалахнула пожежа, роботу центру зупинили. Ozon повідомив про кількох постраждалих, яких оглянули медики; за даними компанії, загрози їхньому життю немає.
Другий великий осередок пожежі виник на хабі Ozon біля селища Енем, на південній околиці краснодарської агломерації. Формально об’єкт розташований у Республіці Адигея, хоча сама компанія називає його краснодарським центром. Понад 300 працівників вдалося евакуювати, повідомлень про поранених не було.
Ще два центри — в Адигейську та Невинномиську Ставропольського краю — були тимчасово закриті та евакуйовані. Ozon заявив, що самі склади й товари там не постраждали. Таким чином, повідомлення про чотири атаковані або загрожені об’єкти 24 серпня не означає, що всі чотири зазнали фізичних пошкоджень.
Аналіз «Дейком» відкритих і перевірених повідомлень показує, що удари по складах Ozon перетворилися з одиничного епізоду на серію, спрямовану проти географічно розгалуженої логістичної системи. За три доби інциденти послідовно охопили Поволжя, Урал, Північний Кавказ і південь Росії.
Перший підтверджений удар по об’єкту Ozon у цій серії стався 22 серпня в Чапаєвську Самарської області. Роботу логістичного центру зупинили після атаки та пожежі. Наступного дня постраждав хаб в Оренбурзькій області, де компанія евакуювала понад 300 людей і також тимчасово припинила операції.
До ранку понеділка кількість об’єктів Ozon, які зазнали удару або прямої загрози за три дні, сягнула шести. Така послідовність важлива сама по собі: мова йде вже не про випадкове потрапляння поруч із одним складом, а про повторювані інциденти в різних регіонах із подібною логістичною функцією.
Українська сторона на момент появи перших повідомлень 24 серпня публічно не деталізувала кожен епізод і не пояснювала вибір конкретних об’єктів Ozon. Reuters називає атаки українськими, спираючись на перебіг ширшої кампанії та заяви російських органів, однак це не тотожне окремому офіційному підтвердженню Києвом кожного удару.
Компанія після пожеж у Махачкалі та Енемі почала перебудовувати потоки товарів. Позиції, які зберігалися на закритих складах, тимчасово прибирають із вітрини, частину замовлень скасовують, інші перенаправляють через альтернативні хаби. Нові поставки на пошкоджені майданчики також призупинені.
Це демонструє головну особливість великого маркетплейсу як логістичної системи. Окремий склад можна вивести з роботи, але мережа намагається компенсувати втрату через сусідні центри. Водночас кожен новий вимушений обхід збільшує відстань перевезення, навантаження на сортування та ризик затримок для продавців і покупців.
Масштаб Ozon робить навіть локальні перебої помітними. За підсумками першого кварталу 2026 року площа логістичної інфраструктури компанії перевищувала 5 млн квадратних метрів, а кількість активних покупців сягнула 67,3 млн. Це мережа, розрахована на швидке переміщення величезних потоків товарів між регіонами.
Великі регіональні центри в такій моделі виконують роль вузлів, що приймають продукцію від тисяч продавців, зберігають її, комплектують замовлення та передають далі до сортувальних станцій і пунктів видачі. Тому втрата хаба створює ефект не лише всередині пошкодженої будівлі, а й уздовж кількох пов’язаних маршрутів.
Фінансовий ринок відреагував швидко. Після новин про атаки акції Ozon на Московській біржі падали протягом торгів приблизно на 12%. Папери АФК «Система», одного з ключових акціонерів маркетплейсу, втрачали майже 13%. Реакція відобразила побоювання щодо вартості пошкоджень і нових ризиків для мережі.
Одноразова пожежа на складі для великого ритейлера передусім є страховою та операційною проблемою. Серія атак змінює характер ризику: компанії доводиться враховувати можливість повторних евакуацій одразу в кількох регіонах, додаткові витрати на безпеку та необхідність тримати резервну пропускну спроможність інших центрів.
Ozon став другим великим російським маркетплейсом після Wildberries, чия складська мережа опинилася під систематичними ударами. Із середини липня безпілотники атакували щонайменше два десятки складських об’єктів Wildberries, після чого російська влада почала обговорювати державну участь у відновленні зруйнованої інфраструктури.
До кінця липня загроза поширилася і на Ozon. 31 липня компанія евакуювала склад у Зеленодольську в Татарстані через повітряну тривогу. Тоді споруда не зазнала пошкоджень і швидко відновила роботу, але сам інцидент уже показував, що зона ризику виходить далеко за межі прикордонних областей.
Серпнева серія зробила цю тенденцію набагато очевиднішою. Чапаєвськ, Оренбурзька область, Енем, Махачкала і Невинномиськ рознесені на сотні й тисячі кілометрів. Це змушує російські компанії розглядати протиповітряну загрозу вже не як локальну проблему окремих західних регіонів, а як фактор загальнонаціональної логістики.
Водночас статус таких об’єктів потребує точності. Ozon — передусім цивільний маркетплейс, його склади обслуговують масову електронну торгівлю. Публічно доступних доказів того, що кожен із атакованих хабів виконував конкретну військову функцію, наразі немає, тому сам факт удару не дає підстав автоматично називати їх військовими об’єктами.
Саме ця обставина робить кампанію політично й економічно чутливою. Логістична інфраструктура великих платформ тісно вплетена в економіку воєнного часу, але одночасно забезпечує звичайні цивільні покупки. Встановлення конкретної військової ролі окремого центру вимагає доказів, а не лише припущення на основі масштабу мережі.
Російська влада описує далекі удари як українські атаки на цивільну інфраструктуру. Київ у ширшому контексті своєї далекобійної кампанії заявляє про намір підвищувати економічну ціну війни для Росії та уражати інфраструктуру, яка підтримує її воєнні можливості. Межа між цими категоріями дедалі частіше стає предметом спору.
Паралельно з ударами по Ozon безпілотники атакують нафтопереробні заводи, промислові підприємства та інші об’єкти в глибині Росії. Масштаб польотів також зріс: під час окремих хвиль російське Міноборони заявляє про сотні перехоплених апаратів за одну ніч, хоча незалежно перевірити всі такі цифри неможливо.
Для електронної комерції це створює нову економіку безпеки. Великі склади будувалися з розрахунком на ефективність: максимальний обсяг товару, автоматизацію та швидке обслуговування великих територій. У воєнних умовах сама концентрація товарів і потоків в одному гігантському центрі стає додатковою вразливістю.
Компаніям може знадобитися більше розподілених майданчиків, резервні транспортні маршрути та здатність за години переносити замовлення між регіонами. Але така стійкість коштує грошей і частково суперечить економіці масштабу, завдяки якій великі маркетплейси знижують витрати на зберігання й доставку.
Поки немає достатніх даних, щоб оцінити загальну матеріальну шкоду Ozon від серії 22–24 серпня. Компанія не оголосила повної вартості знищених товарів, обладнання та простою. Так само поки не зрозуміло, наскільки швидко пошкоджені майданчики зможуть повернутися хоча б до часткової роботи.
Але ринкова реакція показує, що інвестори оцінюють вже не лише збитки від конкретного пожежного епізоду. Головне питання полягає в повторюваності: якщо атаки на складські мережі триватимуть, ризик доведеться закладати у вартість страхування, логістики, нових центрів та всієї моделі розвитку електронної торгівлі.
Удари по складах Ozon тому важливі не лише як черговий епізод війни дронів. Вони показують, як далекобійні системи поступово змінюють географію економічного ризику всередині Росії: об’єкти, які ще недавно проєктувалися виключно як центри швидкої торгівлі, тепер змушені працювати з логікою воєнної загрози.
Якщо ця тенденція збережеться, найбільшою зміною стане не знищення одного чи кількох складів, а необхідність перебудувати сам принцип централізованої логістики. Війна, яка довго сприймалася російськими споживачами через ціни й санкції, дедалі безпосередніше входить у систему, що доставляє повсякденні товари до їхніх дверей.
