Великдень завжди був для українців не лише релігійним, а й глибоко родинним святом. У центрі цієї традиції — великодній кошик, наповнений символічними продуктами: паскою, яйцями, м’ясом, молочними виробами, хроном, сіллю. Проте у 2025 році звичні святкові атрибути стали відчутно дорожчими. За даними Інституту аграрної економіки, середня вартість великоднього кошика для родини з чотирьох осіб складає 1663,26 грн, що на 17% більше, ніж у 2024 році.
Ці цифри — не просто суха статистика. Вони означають, що кожна українська родина змушена переглядати свої традиційні святкові плани, відмовляючись від частини продуктів або шукаючи дешевші альтернативи. Інфляція зачіпає не лише гаманці, а й саму атмосферу свята, у якому економія дедалі частіше витісняє щедрість і розкіш великоднього столу.
Зростання цін, як виявилось, має комплексний характер. Найбільше подорожчали ті продукти, без яких важко уявити справжню пасхальну трапезу. Зміни вартості відбилися не лише на основних елементах кошика, а й на додаткових продуктах — овочах, фруктах та вині, що традиційно доповнюють великодній стіл.
Центральне місце у великодньому кошику посідає паска. Цей хліб — не просто смаколик, а глибокий символ воскресіння, домашнього затишку та родинного єднання. У 2025 році вартість паски зросла на 29,6% і склала 232,96 грн за кілограм. Основна причина — здорожчання майже всіх інгредієнтів, необхідних для її приготування.
Яйця подорожчали майже на половину (+47,1%), борошно — на 62,4%, вершкове масло — на 37,8%, молоко — на 15,5%, а цукор — на 16,8%. Навіть ті компоненти, ціни на які зросли менш суттєво — дріжджі (+8,7%) та родзинки (+12,2%) — в сукупності роблять домашнє приготування паски дедалі менш доступним.
Цей факт має не лише фінансове, а й психологічне значення. Багато родин, особливо в селах, дотримуються традиції самостійного випікання пасок. Для них подорожчання кожного інгредієнта означає втрату можливості зберігати цю частину своєї ідентичності. Відмова від випікання паски — не просто про економію, а про втрату родинної спадщини, передачі традицій від покоління до покоління.
М’ясні продукти — ще одна важлива частина святкового кошика. У 2025 році вартість домашньої ковбаси склала 212,5 грн за пів кілограма (+6,3%), а буженина — 303 грн (+16,5%). Ціни на сало залишились майже незмінними — близько 123 грн, але навіть це вже є відчутним навантаженням для бюджету багатьох родин.
Молочні продукти, особливо твердий сир (287,5 грн за 0,5 кг) та вершкове масло (276,5 грн за 0,5 кг), стали розкішшю. Навіть м’який сир, ціна якого підвищилась до 120 грн, сприймається як витрата, яку можна скоротити. У результаті багато українців змушені обирати між якістю та кількістю, між збереженням традицій та виживанням у нових реаліях.
Ціни змушують родини приймати болісні рішення. Наприклад, замість купівлі якісної буженини люди все частіше шукають дешевші варіанти або зменшують кількість м’ясних продуктів у кошику. Це, в свою чергу, змінює не лише смак свята, а й сам його сенс — адже Великдень завжди був святом достатку, єднання і вдячності за життя.
Додаткові складники великоднього кошика — помідори, огірки, яблука, червоне вино — традиційно символізують весну, оновлення, родинну щедрість. Та у 2025 році навіть ці прості радощі стали менш доступними. Загальна вартість кошика з овочами та вином склала 2009,76 грн — на 21,7% більше, ніж у минулому році.
Ціни на тепличні овочі зросли вражаюче: томати коштують від 126 до 189 грн за кілограм, огірки — від 115 до 210 грн. Це майже на 80% дорожче, ніж рік тому. Яблука, хоч і залишаються доступнішими, подорожчали до 37-49 грн/кг, що також є значним зростанням.
Вино «Кагор» — обов’язковий атрибут для багатьох вірян — тепер коштує від 140 до 190 грн за пляшку. І хоч це зростання може здатись менш критичним у порівнянні з іншими продуктами, у комплексі воно посилює загальне фінансове навантаження на родини.
Ці продукти — не просто їжа. Вони формують емоційний фон свята: запах свіжого хрону, смак солодких яблук, келих вина за великоднім столом. Їх подорожчання — це подорожчання радості, символів надії та життя.
Попри всі труднощі, українці зберігають силу духу і здатність пристосовуватись. Замість дорогих інгредієнтів — домашні рецепти, замість великої кількості — якість і тепло спілкування. Родини починають ділитися пасками, збиратись разом, щоб разом скласти кошик і відчути спільність, яка сильніша за інфляцію.
Все частіше з’являються ініціативи взаємодопомоги: волонтери печуть паски для самотніх людей похилого віку, громадські організації збирають кошики для внутрішньо переміщених осіб та військових. У цьому — суть Великодня: навіть у складних умовах не втрачати людяність і надію.
Економічна ситуація не скасовує сенсу свята. Вона лише змушує його переосмислити: згадати, що головне — не кількість страв, а тепло родинного спілкування, духовна єдність, віра у краще. І якщо зберегти ці цінності, то навіть найскромніший кошик може стати джерелом справжньої радості.
