За цими цифрами стоїть розгортання серйозної промислової бази, яка здатна підтримувати тривалу війну проти України.
Нарощення виробництва попри санкції
У розпал повномасштабної війни проти України Російська Федерація демонструє здатність значно нарощувати виробництво ракетної зброї, зокрема балістичних ракет "Іскандер-М". За даними Kyiv Independent, лише за 2024 рік було виготовлено понад 700 таких ракет — утричі більше, ніж роком раніше. Це надзвичайно тривожний сигнал, який вказує на здатність Росії не лише відновлювати втрати, але й створювати великі запаси для продовження війни.
Ключову роль у цьому відіграло постачання сучасного обладнання з-за кордону. Незважаючи на дію жорстких міжнародних санкцій, новітні верстати з числовим програмним керуванням потрапляють на російські підприємства через розгалужену мережу посередників. Це дозволяє країні підтримувати серійне виробництво високоточної зброї, зокрема крилатих та балістичних ракет.
Воткінський завод — осердя військового виробництва
Головним виконавцем програми ракетного озброєння виступає Воткінський завод, добре відомий у військово-промисловому комплексі РФ. Це підприємство має досвід виробництва стратегічних ракет "Ярс", підводних ракет "Булава" та систем типу "Іскандер". Саме на базі цього заводу відбулося ключове розширення потужностей: збудовано два нові цехи, закуплено понад 7000 одиниць промислового обладнання, а штат працівників збільшився на 2,5 тисячі осіб.
Технічне переоснащення заводу стало можливим завдяки систематичному постачанню металообробного обладнання, зокрема високоточних верстатів з ЧПК. Без цього технологічного ресурсу виробництво ракетних корпусів та ключових елементів просто неможливе. Таким чином, модернізація виробництва на Воткінському заводі є прямим наслідком незаконного імпорту з Азії.
Постачання з Китаю, Тайваню та Білорусі
Журналісти Kyiv Independent встановили, що постачання верстатів здебільшого здійснюється через компанії-посередники. Найбільш активно співпрацюють з Китаєм: із десяти ідентифікованих контрактів, вісім припадають саме на КНР. Деяке обладнання надходить з Тайваню та Білорусі. Фактично, ці країни, прямо чи опосередковано, підтримують технологічну спроможність Росії вести війну проти України.
Російські компанії, такі як "Уральська верстатна компанія" та "Каурус Альянс", виступають посередниками, маскуючи імпорт під цивільні замовлення. Це дозволяє уникати санкційного нагляду з боку міжнародних структур і продовжувати збирання ракет у промислових масштабах.
Тіньова логістика, заснована на фіктивних контрактах і ланцюгах офшорних компаній, стала стандартною схемою для обходу санкцій. Офіційні структури багатьох країн і далі недооцінюють масштаби цієї діяльності, що створює серйозну загрозу для безпеки України.
Підготовка до затяжної війни
За оцінками української розвідки, станом на червень 2025 року на складах у Росії зберігається не менше 900 ракет типу "Іскандер" — 600 ракет "Іскандер-М" і 300 "Іскандер-К". Такий обсяг означає не лише компенсацію витрат під час масованих обстрілів, а й стратегічну підготовку до тривалої фази війни.
У 2024 році Росія застосувала по території України 245 ракет "Іскандер" — це у 4,5 раза більше, ніж у 2023 році. Вже у першій половині 2025 року зафіксовано 180 ракетних ударів цим типом озброєння. Незважаючи на інтенсивне використання, РФ здатна не тільки підтримувати темпи виробництва, а й зберігати боєзапас.
Аналітики вказують на можливе розширення географії ударів, оскільки ракети "Іскандер" здатні вражати цілі на відстані до 500 км з високою точністю. Їх використання супроводжується значними руйнуваннями цивільної інфраструктури, що додає емоційного навантаження на українське суспільство та вимагає рішучої відповіді з боку партнерів.
Міжнародна відповідальність та санкційна політика
Те, що Росія зуміла значно наростити виробництво ракет всупереч санкціям, — це тривожний сигнал для всього цивілізованого світу. Необхідно терміново переглянути механізми контролю за експортом технологій, посилити моніторинг за підозрілими транзакціями та закрити прогалини, які дозволяють Росії отримувати критичне обладнання.
Ключовими елементами мають стати: поглиблення розвідки на рівні комерційних постачальників, запровадження кримінальної відповідальності за участь у санкційних схемах, а також активізація дипломатичних зусиль з боку України для блокування торгівлі з країнами, що постачають компоненти до РФ.
Міжнародна спільнота має усвідомити: кожен верстат, що потрапив до Росії, — це ще одна ракета, яка може впасти на українське місто. Зволікання у санкційній політиці коштує людських життів і загрожує новими ескалаціями у всій Європі.
Висновки: посилення оборони та тиск на постачальників
Факт масового виробництва ракет у РФ свідчить про необхідність комплексного підходу до проблеми. Україна має не тільки укріплювати свою протиракетну оборону, але й активно впливати на джерела озброєння противника. Для цього потрібна координація з союзниками, інвестиції у високі технології, а також політична воля зупинити потоки критичного обладнання до країни, яка веде загарбницьку війну.
Тільки рішучі дії міжнародної коаліції здатні зламати логістику технологічного постачання Росії. Інакше світ стане свідком ще більш масштабного та затяжного конфлікту, до якого вже сьогодні готується Кремль.
