Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готова зняти з порядку денного питання вступу до НАТО в обмін на західні гарантії безпеки. Водночас він відкинув американський тиск щодо поступок територіями Росії, наголосивши, що компроміси можливі лише там, де вони не відкривають шлях до нової агресії.
Ці слова прозвучали у день переговорів із представниками адміністрації президента США Дональда Трампа — спецпосланцем Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером. Зеленський оприлюднив фото з переговорного столу, де поруч із ним сидів канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, а навпроти — американська делегація.
Перед зустріччю Зеленський пояснив логіку компромісу: якщо США та частина європейських країн фактично не підтримують український курс на НАТО, Київ очікує «пакет гарантій», подібних до гарантій для членів Альянсу. Він підкреслив, що саме ці гарантії мають стати запобіжником від повторення війни.
Український президент назвав відмову від НАТО вже здійсненим компромісом з боку України. За його словами, мета проста — зробити наступну хвилю російської агресії неможливою або надто дорогою, щоб Москва не ризикнула повторити сценарій 2022 року.
Принципова умова Києва — юридична обов’язковість гарантій. Зеленський наголосив, що вони мають бути не політичною заявою, а документом із правовою силою, і окремо зазначив, що очікує підтримки Конгресу США. Це означає вимогу перетворити гарантії на зобов’язання, які важко скасувати зміною влади.
Паралельно Зеленський описав «червону лінію» щодо територій. Він відкинув ідею поступок Росії як частину угоди, і фактично підтвердив: Україна шукає завершення бойових дій не шляхом здачі земель, а шляхом зупинки війни там, де сьогодні стоїть фронт.
Найгострішим вузлом переговорів залишається Донбас, зокрема Донецька область, значна частина якої окупована. Росія, за описом у матеріалі, хоче, щоб Україна вивела війська з тієї частини регіону, яку ще контролює. Київ таку вимогу відкинув, бо це означало б фактичне самовідведення й втрату позицій без жодних гарантій.
Окремо Зеленський розповів про американську ідею створення в Донбасі демілітаризованої «вільної економічної зони» за умови відведення українських військ. Він назвав пропозицію непридатною та поставив базове питання справедливості: якщо Україна відходить на 5–10 кілометрів, чому Росія не має відійти на таку ж відстань у глиб окупованих територій.
Поліцейські патрулюють перед будівлею Канцелярії під час зустрічі українських та американських делегатів перед самітом президента України Володимира Зеленського з європейськими лідерами у понеділок у Берліні, Німеччина, 14 грудня 2025 року — Аннегрет Хільзе
У логіці Києва будь-яка «буферна зона» не може бути односторонньою. Зеленський фактично говорить про симетрію: або відведення має бути взаємним і контрольованим, або це не буфер, а спосіб розширити окупацію без бою під виглядом мирного рішення.
Зеленський назвав територіальну тему «дуже чутливою» і сформулював бажаний варіант як «замороження» по лінії зіткнення: справедливою можливістю він бачить ситуацію, коли сторони залишаються там, де стоять зараз. Це означає ставку на припинення вогню без легалізації захоплень через примус України до відступу.
З російського боку прозвучала жорстка реакція. Радник Путіна із зовнішньополітичних питань Юрій Ушаков заявив, що навіть у разі демілітаризованої зони російська поліція та Росгвардія залишаться в частині Донбасу. Він також попередив, що пошук компромісу може бути довгим, і поскаржився, що американські пропозиції, які враховували російські вимоги, були «погіршені» правками України та європейців.
Ушаков окремо дав зрозуміти, що Москва не вважає внесок України й Європи конструктивним і «матиме дуже сильні заперечення». Це вбудований сигнал: Росія хоче узгоджувати рамку переважно зі США та сприймає європейсько-українські правки як відхід від сценарію, вигідного Кремлю.
Він також зазначив, що територіальне питання активно обговорювали в Москві, коли Віткофф і Кушнер зустрічалися з Путіним раніше цього місяця. Формула проста: американці «знають і розуміють» позицію Росії, а отже тиск на Київ може зберігатися.
На тлі переговорів Зеленський підтримує координацію з ключовими союзниками. Він повідомив, що перед зустріччю з американськими емісарами говорив із президентом Франції Еммануелем Макроном і подякував за підтримку, наголосивши на тісній взаємодії заради спільної безпеки.
Макрон зі свого боку заявив, що Франція залишатиметься поруч з Україною для формування «міцного і тривалого миру», який гарантує безпеку та суверенітет України й довгострокову безпеку Європи. Це підсилює українську позицію: Європа намагається перевести переговори з «швидкого завершення» в «стійке завершення».
Фрідріх Мерц, який активізував європейські зусилля разом із Макроном та прем’єром Британії Кіром Стармером, раніше заявив, що «Pax Americana» для Європи значною мірою завершилась. Він попередив, що мета Путіна — перегляд кордонів Європи та відновлення старих імперських контурів, і якщо Україна впаде, Росія не зупиниться.
Одночасно війна продовжується в повітрі. Україна повідомила про масовану нічну атаку: ракети та 138 ударних дронів, значну частину яких було збито, але влучання зафіксували в шести локаціях. Зеленський також заявив, що сотні тисяч сімей у різних регіонах все ще залишаються без електрики після масштабного удару по енергетиці.
Український президент навів тижневу статистику російських ударів: понад 1 500 ударних дронів, майже 900 керованих авіабомб і 46 ракет різних типів. Ці цифри працюють як аргумент у переговорах: Росія, за Києвом, не демонструє деескалації, а отже мирна угода без реальних гарантій не має сенсу.
Росія зі свого боку заявляє про відбиття атак українських дронів і повідомляє про влучання по об’єктах на своїй території. В окремих регіонах згадано пожежі та пошкодження житла, а також удари по нафтобазі та атаки в районі НПЗ, що підкреслює: обмін ударами виходить за лінію фронту.
У практичному підсумку позиція Зеленського виглядає так: Україна може зняти питання НАТО як символічно найгостріше для Москви, але натомість хоче сильні, юридично обов’язкові гарантії безпеки із залученням США та ключових партнерів. Водночас Київ не погоджується на територіальні поступки й не приймає односторонні відведення, які фактично розширюють окупацію без бою.
