Після майже чотирьох років війни та на тлі триваючих російських атак союзники України у вівторок у Парижі заявили про прогрес у рамці міжнародних гарантій безпеки, які мають запрацювати після припинення вогню. Зустріч зібрала лідерів Європи й Канади, представників США та високопосадовців ЄС і НАТО, щоб окреслити, як саме може виглядати захист України після зупинки бойових дій.
Ця дискусія переходить від загального планування до конкретизації стримування: що саме буде зроблено, ким і за яких умов. Водночас ключова проблема залишається: гарантії описують як перспективу, а не як негайне, вже підписане зобов’язання. Саме тому Зеленський у середу прямо сказав, що поки не отримав чіткої й однозначної відповіді на питання, чи західноєвропейські союзники реально прийдуть на допомогу Україні у разі нового нападу Росії після мирної угоди.
Основою домовленостей стала ідея багаторівневих гарантій безпеки, які активуються після припинення вогню або ширшого врегулювання. Спільна заява фіксує, що Збройні сили України мають лишатися “першою лінією оборони і стримування”, а партнери готові забезпечувати довгострокову військову допомогу та постачання озброєнь навіть після завершення бойових дій.
У заяві також зазначено готовність союзників до системи політично та юридично зобов’язувальних гарантій, але важливий нюанс — вони мають запрацювати лише після того, як набуде чинності режим припинення вогню. Це означає, що зараз мова радше про каркас майбутньої архітектури, а не про негайну “парасольку”, яка вже накриває Україну.
Володимир Зеленський, Еммануель Макрон і Кір Стармер тиснуть один одному руки після підписання декларації про розгортання сил після припинення вогню в Україні, 6 січня 2026 року — Людовік Марін
З того, що озвучено публічно, союзники підтвердили намір і надалі постачати техніку та проводити підготовку українських військ, а також підтримувати їх силами у повітрі, на суші й на морі, щоб стримати повторну агресію. Водночас розмір, структура і фінансування сил підтримки не розкриваються, і значна частина параметрів ще має бути узгоджена.
Окрема лінія — моніторинг і верифікація можливого припинення вогню. Союзники заявили про участь у моніторингу під лідерством США. Американський емісар Стів Віткофф підкреслив, що США “рішуче стоять” за гарантіями безпеки, але без конкретизації того, що саме Вашингтон надасть у військовому сенсі.
Про негайне розгортання військ не оголошували. Але якщо припинення вогню запрацює, прем’єр Британії Кір Стармер заявив, що Велика Британія та Франція створять військові хаби по всій Україні й будуватимуть захищені об’єкти для зброї та військової техніки, щоб забезпечити оборонні потреби. Це описує логістику й інфраструктуру як одну з ключових складових стримування.
Президент Франції Емманюель Макрон зазначив, що Франція готова відправити “кілька тисяч” військових у складі багатонаціональних сил, але не на лінію фронту, а “далеко від зони контакту”. Він також раніше згадував можливі місця розміщення, як-от Київ та Одеса, і заявив, що щонайменше 20 країн загалом готові до участі — на суші, у морі або в повітрі.
Володимир Зеленський, Еммануель Макрон і Кір Стармер тиснуть один одному руки після підписання декларації про розгортання сил після припинення вогню в Україні, 6 січня 2026 року — Людовік Марін
Німецький канцлер Фрідріх Мерц сказав, що Німеччина готова долучитися до гарантій, а формат участі ще відкритий і в принципі “нічого не виключають”. Він припустив, що Німеччина може розмістити війська в країнах, які межують з Україною. Однак будь-які європейські розгортання наштовхнуться на політичні бар’єри й потребуватимуть схвалення парламентів у багатьох країнах.
Оцінка Зеленського зводиться до двох тез: прогрес є, але поки що це не “залізобетон”. Він наголосив, що зобов’язання ще мають бути ратифіковані кожною країною окремо, перш ніж їх можна буде реалізувати. Зеленський також сказав, що учасники визначили, які країни готові взяти лідерство в елементах гарантій на землі, у повітрі, на морі та у відновленні, і що вони визначили потрібні сили, спосіб їхнього застосування й рівні командування.
При цьому залишаються невизначеними деталі роботи моніторингу, а також питання чисельності та фінансування самої української армії. Зеленський у середу окремо закликав США посилити тиск на Москву і наголосив, що для України критично, аби вона залишалася пріоритетом для Вашингтона, який має знайти інструменти впливу на Росію.
Стармер, оцінюючи переговори, назвав прогрес “відмінним”, але попередив, що найважче ще попереду, адже російські атаки тривають. Він підкреслив: мир можливий лише за умови компромісу з боку Росії, але Путін, за його словами, не демонструє готовності до миру. Паралельно Росія наполягає, що припинення вогню неможливе без комплексного врегулювання і відкидає будь-яке розміщення військ країн НАТО на українській території.
Автомобілі рухаються по темній вулиці під час відключення електроенергії після того, як критична цивільна інфраструктура була вражена, Запоріжжя, Україна, 7 січня 2026 року — Stringer
Сенс цієї рамки в тому, що вона ще не гарантує автоматичної оборони України у випадку нового нападу. Погоджений у Парижі формат зупиняється до рівня плану, який залежить від того, як швидко союзники перетворять його на зобов’язання, що реально виконуються. Політичні процедури в парламентах, незакриті питання структури й фінансування, а також напруження в трансатлантичній взаємодії можуть затягнути або послабити обіцяні механізми.
Для України головний ризик у тому, що стримування залишиться теоретичним, поки війна продовжується. Саме тому дискусія про гарантії безпеки — це не “післявоєнна бюрократія”, а питання часу: чи зможуть партнери закріпити обіцянки так, щоб вони працювали як запобіжник, а не як декларація.
