У Київській області новий епізод у розслідуваннях щодо можливих зловживань працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Державне бюро розслідувань повідомило про підозру начальнику одного з відділів Білоцерківського районного ТЦК та СП. Слідство вважає, що посадовець отримував відеозаписи, на яких його підлеглий застосовував фізичну силу до цивільних чоловіків, однак не передав інформацію правоохоронцям.
За даними джерела «Української правди» у правоохоронних органах, йдеться про начальника першого відділу Білоцерківського РТЦК Олександра Березовського.
У ДБР наголошують: військова службова особа, якій стало відомо про кримінальне правопорушення, вчинене підлеглим, зобов’язана повідомити про це орган досудового розслідування. За версією слідства, у цьому випадку відповідного повідомлення не було.
Відеозаписи із застосуванням сили
Як повідомляють правоохоронці, події, які стали предметом розслідування, відбувалися у серпні та вересні 2025 року в Білій Церкві. Підозрюваний неодноразово отримував через месенджери відеозаписи роботи групи оповіщення, до складу якої входив його підлеглий.
На записах, за даними слідства, зафіксовані епізоди фізичного насильства щодо цивільних чоловіків.
Зокрема, на одному з відео військовослужбовець завдає чоловікові ударів ногами. Після цього потерпілий падає на землю, однак на цьому конфлікт не припиняється — йому завдають ще кілька ударів.
Інший запис, як зазначають у ДБР, демонструє напад на людину з інвалідністю. На відео той самий військовослужбовець б’є чоловіка кулаками по голові.
Саме наявність таких відеоматеріалів у керівника та його подальша бездіяльність стали однією з ключових обставин у справі.
Правоохоронці стверджують, що посадовець не міг не знати про можливі протиправні дії підлеглого, оскільки отримував відповідні записи. Водночас інформацію про можливі кримінальні правопорушення до органів досудового розслідування він, за версією слідства, не направив.
Чому відповідальність може загрожувати і керівнику
У центрі справи перебуває не лише питання того, що саме відбувалося під час роботи групи оповіщення. Слідство також перевіряє поведінку керівника, який, за даними ДБР, був поінформований про ситуацію.
Йдеться про можливе невиконання службового обов’язку щодо повідомлення правоохоронців про кримінальне правопорушення, скоєне підлеглим в умовах воєнного стану.
У ДБР зазначають, що такий обов’язок випливає із законодавства, Конституції України та військових статутів. Тобто командир або інша відповідальна службова особа не може просто проігнорувати інформацію про можливий злочин, якщо вона стала їй відома під час виконання службових обов’язків.
У цьому випадку слідство вважає, що начальник відділу мав достатні підстави для звернення до правоохоронних органів, але не зробив цього.
За інкримінованою статтею передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Водночас повідомлення про підозру не означає автоматичного визнання людини винною: остаточне рішення щодо вини та відповідальності ухвалюватиме суд.
Окреме кримінальне провадження щодо військовослужбовця, якого слідство пов’язує безпосередньо із застосуванням фізичної сили, вже направлене до суду.
ДБР посилює перевірки ТЦК
Ця справа стала частиною масштабнішої роботи правоохоронців щодо перевірки діяльності територіальних центрів комплектування.
30 липня Державне бюро розслідувань спільно з Генеральним штабом ЗСУ розпочало операцію «Чесний призов». У її межах слідчі дії провели більш ніж у 100 ТЦК у різних регіонах України.
Правоохоронці перевіряють одразу кілька категорій можливих порушень. Серед них — сприяння ухиленню від мобілізації за гроші, перевищення службових повноважень, незаконне застосування сили, побиття та можливі випадки катування військовозобов’язаних.
Масштаб перевірок свідчить про те, що правоохоронні органи намагаються системно реагувати на скарги щодо роботи окремих співробітників ТЦК. Для держави це питання має особливе значення, оскільки мобілізаційні процеси відбуваються в умовах повномасштабної війни, а довіра суспільства до установ, які безпосередньо беруть участь у призові, залишається критично важливою.
Будь-які випадки насильства або перевищення повноважень можуть не лише мати кримінальні наслідки для конкретних військовослужбовців, а й негативно впливати на ставлення громадян до мобілізації загалом.
У серпні підозри отримали військовослужбовці в Одесі
Раніше правоохоронці вже повідомляли про інші розслідування, пов’язані з діяльністю груп оповіщення.
У серпні було викрито протиправні дії двох груп оповіщення Київського районного ТЦК та СП в Одесі. За результатами розслідування підозри оголосили десятьом військовослужбовцям.
Таким чином, справа на Київщині не є поодиноким випадком у межах масштабної перевірки. Правоохоронні органи одночасно аналізують дії безпосередніх учасників конфліктів і тих посадовців, які могли знати про порушення, але не реагували належним чином.
Саме питання відповідальності керівників у подібних ситуаціях може стати одним із ключових напрямів подальших розслідувань. Адже службова вертикаль передбачає не лише право віддавати накази та контролювати підлеглих, а й обов’язок реагувати, коли стає відомо про можливе порушення закону.
Що буде далі
Наразі слідчі мають встановити всі обставини подій, перевірити отримані відеозаписи, дії військовослужбовця та рішення його керівника. Важливе значення матиме також встановлення того, коли саме посадовець отримав відповідні матеріали, що йому було відомо про обставини подій та чи мав він можливість негайно звернутися до правоохоронців.
Кримінальне провадження щодо підлеглого вже передано до суду, тоді як справа стосовно начальника відділу перебуває на стадії досудового розслідування.
Для самого ТЦК ця історія може мати далекосяжні наслідки. Якщо суд встановить факт приховування кримінальних правопорушень, це стане черговим сигналом про те, що відповідальність може стосуватися не тільки тих, хто безпосередньо застосовував силу, а й посадовців, які знали про можливі порушення та не повідомляли про них.
На тлі операції «Чесний призов» подібні справи демонструють, що правоохоронці дедалі більше уваги приділяють не лише фактам можливих зловживань, а й тому, як на них реагує командування. У разі підтвердження вини суд має визначити міру відповідальності кожного фігуранта відповідно до його конкретних дій.
