Україна може зіткнутися з надзвичайно складною ситуацією взимку, коли Росія традиційно намагається посилити ракетні та безпілотні удари по енергетиці, великих містах і критичній інфраструктурі. На тлі збільшення виробництва ударної зброї в РФ Київ має серйозну проблему з достатньою кількістю засобів для протидії передусім балістичним ракетам.
Як пише Bloomberg, проблема полягає не лише у кількості російських атак. Змінюється сама структура загрози: Росія отримує можливість одночасно застосовувати більше засобів ураження, комбінувати різні типи озброєння та створювати для української протиповітряної оборони ситуації, коли для відбиття масованих атак доводиться витрачати обмежений запас дорогих ракет-перехоплювачів.
Особливо вразливим напрямком залишається боротьба з балістичними ракетами. Для їхнього перехоплення Україна значною мірою покладається на американські комплекси Patriot, а запаси відповідних боєприпасів неможливо швидко поповнити.
ППО стикається зі зростанням загрози
Однією з найсерйозніших проблем стає розрив між темпами розвитку російських засобів ураження та можливостями української протиракетної оборони.
Аналітик Фонду Карнеґі за міжнародний мир Майкл Кофман вважає, що нинішні можливості України вже не встигають за збільшенням загрози. За його оцінкою, країна підійшла до моменту, коли наявного потенціалу протиракетної оборони недостатньо порівняно з масштабами та темпами зростання російських ударних можливостей.
Особливо небезпечною ця ситуація може стати взимку. У холодний період значення протиповітряної оборони зростає ще більше, оскільки удари по енергетичних об'єктах здатні одночасно впливати на електропостачання, теплопостачання, водопостачання та роботу транспорту.
Балістичні ракети створюють додаткову проблему. Вони рухаються складнішою для перехоплення траєкторією та потребують спеціалізованих систем. Тому навіть велика кількість звичайних засобів ППО не здатна повністю компенсувати нестачу ракет-перехоплювачів Patriot.
Україні потрібно близько 300 ракет Patriot
Президент України Володимир Зеленський заявляв, що для проходження зими країні необхідно отримати близько 300 ракет-перехоплювачів для систем Patriot.
Ця цифра демонструє масштаб проблеми. Йдеться не просто про необхідність посилити українську ППО новими комплексами. Навіть уже розгорнуті системи потребують достатньої кількості боєприпасів, інакше їхня ефективність поступово обмежуватиметься саме запасами ракет.
Київ звертається до західних партнерів із проханням надати додаткові перехоплювачі. Однак союзники самі зіткнулися з проблемою обмежених запасів. Після війни США з Іраном світові резерви деяких типів засобів протиракетної оборони суттєво скоротилися, тому держави-партнери змушені враховувати і власні потреби.
За наявними оцінками, у Сполучених Штатів залишається близько 800 найсучасніших ракет PAC-3, а також кілька сотень перехоплювачів попереднього покоління PAC-2. Для глобального масштабу це не настільки великий запас, щоб Вашингтон міг без обмежень передавати ракети іншим державам.
Європейські країни намагаються знайти можливості для перерозподілу наявних ресурсів. Зокрема, партнери обговорюють з Іспанією та Грецією передачу Україні частини ракет Patriot із їхніх резервів. Київ також веде переговори з Японією та Південною Кореєю.
Однак поки дипломатичні зусилля не дали результату, який дозволив би повністю закрити очікуваний дефіцит.
Виробництво Patriot в Україні: рішення не для цієї зими
Україна одночасно намагається створити більш стійку модель забезпечення протиракетної оборони, щоб не залежати виключно від поставок готових боєприпасів з-за кордону.
Одним із варіантів є виробництво ракет Patriot безпосередньо на українській території за ліцензією. За словами Зеленського, це питання обговорюється з американською стороною. Державний секретар США Марко Рубіо також підтверджував, що Вашингтон розглядає можливість такого співробітництва.
Однак навіть якщо сторони швидко домовляться про параметри виробництва, повноцінний ефект від такого проєкту з'явиться далеко не одразу. Створення виробничих ліній, постачання обладнання, організація ланцюгів комплектувальних та вихід на необхідні обсяги потребують часу.
Саме тому потенційне виробництво Patriot в Україні є радше стратегічним рішенням на майбутнє, а не способом миттєво вирішити проблему найближчої зими.
Київ шукає альтернативу американським системам
Паралельно Україна розвиває інші напрямки протиповітряної та протиракетної оборони.
Одним із ключових варіантів залишається франко-італійський комплекс SAMP/T. За словами Зеленського, у найближчі роки Збройні сили України мають отримати ще дві такі системи.
Однак сама кількість комплексів не вирішує проблему. Для ефективної роботи необхідні ракети, технічне обслуговування, підготовлені розрахунки та можливість постійно прикривати найбільш важливі райони.
Україна також працює над власними розробками. Зокрема, комплекс Freyja, який розглядається як потенційний український конкурент Patriot, поки перебуває переважно на стадії розробки.
Додатковою проблемою залишається виробництво компонентів. Компанія Fire Point залежить від європейських постачальників, а ті поки не здатні випускати необхідні деталі в обсягах, які дозволили б швидко розгорнути масове виробництво.
Росія змінює тактику та озброєння
Водночас російська сторона не обмежується збільшенням кількості вже відомих засобів ураження. Москва одночасно намагається ускладнити роботу української ППО за рахунок нових конструкцій та комбінацій озброєння.
У російському арсеналі з'явилися гібридні системи на кшталт безпілотника та ракети «Бандероль», а також нові реактивні безпілотники. Такі засоби відрізняються високою швидкістю та можуть створювати додаткові труднощі для української оборони.
Головна небезпека полягає у можливості комбінувати різні типи цілей під час однієї атаки. Повільні ударні безпілотники можуть перевантажувати увагу розрахунків і змушувати витрачати боєкомплект, після чого одночасно або слідом за ними можуть запускатися швидші ракети.
Тактика постійного збільшення навантаження на українську ППО змушує Київ шукати способи зменшити кількість цілей, які необхідно знищувати безпосередньо в повітрі.
Удари по Україні вже призвели до важких наслідків
Масштаб проблеми демонструють наслідки останніх місяців. Від початку серпня внаслідок російських повітряних атак по Києву та області загинули понад 80 людей.
Це стало одним із найважчих періодів для регіону з моменту відходу російських сухопутних військ із Київської області у квітні 2022 року.
Для України це означає, що питання протиповітряної оборони виходить далеко за межі військової статистики. Кожен додатковий відсоток ефективності перехоплення може означати врятовані життя, збережені житлові будинки та об'єкти інфраструктури.
Водночас триває розвиток засобів радіоелектронної боротьби. Один з українських проєктів — система «Лімас» — уже використовувався для протидії російським гіперзвуковим ракетам «Кинджал».
Але універсальним рішенням цей комплекс не є. Зокрема, його можливості обмежені під час протидії балістичним ракетам «Іскандер», які можуть використовувати вищі траєкторії польоту.
Україна хоче бити по пускових установках
Тому Київ дедалі активніше розглядає стратегію, за якої головною ціллю стає не сама ракета, а установка, з якої її запускають.
Логіка проста: якщо знищити або вивести з ладу пусковий комплекс до моменту запуску, українській ППО не доведеться витрачати дорогу ракету-перехоплювач на знищення боєприпасу в повітрі.
Саме тому Україна домагається можливості використовувати супутниковий зв'язок Starlink своїми безпілотниками над територією Росії. Такий доступ міг би розширити можливості українських дронів із виявлення та ураження російських ракетних комплексів.
Цей підхід умовно називають принципом «стріляй по лучнику». Його суть полягає в тому, щоб не лише відбивати стріли, а й уражати того, хто їх випускає.
Втім, реалізація такого сценарію залежить не лише від Києва. Можливість використання Starlink у відповідних районах має бути узгоджена з американською стороною та адміністрацією президента США Дональда Трампа.
Резервіст української ППО Анатолій Храпчинський вважає, що Україна має шукати асиметричні способи впливу на територію РФ, зокрема на ракетні пускові установки та підприємства оборонної промисловості.
Чому зима може стати випробуванням для ППО
Головна проблема України полягає в тому, що навіть найсучасніші системи протиповітряної оборони не є безмежним ресурсом.
Росія може збільшувати виробництво ракет і безпілотників, одночасно вдосконалюючи їхні характеристики. Україна ж змушена рахувати кожен перехоплювач і визначати, які об'єкти потрібно прикривати насамперед.
Під час масованої атаки виникає складна арифметика: один дорогий перехоплювач може знищити ціль, вартість якої значно нижча, однак відмова від перехоплення здатна призвести до набагато тяжчих наслідків.
Саме тому Київ одночасно працює за кількома напрямками — домагається нових поставок Patriot, розвиває SAMP/T, створює власні засоби перехоплення, розширює можливості радіоелектронної боротьби та шукає способи ураження російських пускових установок.
Але більшість цих рішень потребує часу.
Якщо Росія продовжить збільшувати інтенсивність повітряних атак, а постачання ракет-перехоплювачів не зростатиме пропорційно, Україна може увійти в зиму в умовах особливо високого навантаження на систему ППО.
І тоді питання полягатиме не лише в кількості наявних комплексів, а й у тому, наскільки довго вони зможуть зберігати необхідну інтенсивність роботи.
Саме дефіцит боєприпасів для протиракетної оборони зараз стає одним із найбільш тривожних факторів підготовки України до зими. Москва нарощує ударний потенціал, тоді як Києву доводиться одночасно захищати міста вже сьогодні та створювати систему оборони, здатну витримувати значно масштабніші атаки в майбутньому.
