У Європейському Союзі відреагували на резонансну заяву президента США Дональда Трампа про намір вимагати від європейських країн гроші за допомогу, яку Вашингтон надавав Україні та НАТО за попередньої американської адміністрації. У Брюсселі запевняють: жодних офіційних звернень із боку Сполучених Штатів із такою вимогою наразі не отримували.
Про це повідомив заступник головного речника Європейської комісії Олоф Гілл. За його словами, у Брюсселі знають про відповідну заяву Трампа, однак дипломатичними або офіційними каналами Вашингтон поки не передавав Єврокомісії жодних вимог щодо компенсації.
«Ми не отримували жодного офіційного повідомлення про це», — зазначив Гілл, коментуючи слова американського президента.
На перший погляд, це може виглядати як чергова суперечка навколо фінансової відповідальності союзників. Але за цією заявою стоїть значно ширше питання — хто саме має оплачувати багаторічну підтримку України, як між США та Європою повинні розподілятися витрати на безпеку і чи може вже надана допомога стати предметом фінансових претензій у майбутньому.
У ЄС нагадали про масштаб власної допомоги Україні
Європейська комісія водночас наголосила, що Європейський Союз та його держави-члени вже є одними з ключових, а за сукупним обсягом — провідними донорами України.
Речник Єврокомісії Крістіан Віганд повідомив, що загальна допомога Україні з боку ЄС та його держав-членів перевищила 220 млрд євро. Ідеться не лише про військову підтримку. До цієї суми входять фінансова, гуманітарна, економічна та інші форми допомоги.
Водночас приблизно 87 млрд євро було спрямовано на зміцнення військових та оборонних спроможностей України.
Ця цифра важлива не тільки як показник масштабів європейської підтримки. Вона також демонструє, наскільки глибоко війна змінила сам підхід Європи до питань безпеки. Допомога Україні для європейських країн дедалі більше сприймається не просто як зовнішня фінансова підтримка, а як інвестиція у власну безпеку.
Адже для Європи результат війни має безпосередні наслідки. Стабільність східного флангу НАТО, безпека кордонів держав ЄС, майбутня архітектура європейської оборони та спроможність стримувати нові конфлікти — усе це безпосередньо пов'язане з тим, наскільки довго та масштабно союзники підтримуватимуть Україну.
Що саме заявив Трамп
Дональд Трамп порушив питання про компенсацію американських витрат під час розмови про запаси боєприпасів США. Він порівнював обсяги ресурсів, які залишилися у розпорядженні американської армії, з кількістю боєприпасів, необхідних для проведення військової операції в Ірані.
У цьому контексті президент США заявив, що адміністрація Джо Байдена передала Україні значні обсяги боєприпасів фактично без оплати з боку Києва, тоді як, на його думку, більшу частину відповідних витрат мала б узяти на себе Європа.
Трамп стверджував, що США передали Україні та НАТО озброєння та іншу допомогу на сотні мільярдів доларів, за які, як він вважає, мала б заплатити Європа.
При цьому американський президент дав зрозуміти, що Вашингтон може вимагати повернення цих коштів навіть зараз — попри те, що допомога була надана роками раніше.
Саме ця частина заяви викликала найбільше запитань.
Чи справді Європа має повернути США ці гроші?
Поки що відповідь на це питання залишається невизначеною.
Трамп не назвав конкретної суми, яку Сполучені Штати планують вимагати. Так само не було уточнено, від яких саме європейських держав Вашингтон очікує компенсації, яким має бути механізм виплат і на які юридичні домовленості могла б спиратися така вимога.
Це принципово важливий момент.
Допомога Україні протягом попередніх років формувалася через величезну кількість окремих рішень, пакетів військової підтримки, бюджетних програм, двосторонніх угод та багатосторонніх механізмів. Американська військова допомога Україні не була одним єдиним контрактом, за яким існує проста схема: одна сторона передала зброю, інша сторона має повернути її вартість.
Тому політична заява про необхідність «повернути гроші» сама по собі ще не означає появи юридичної вимоги.
Саме тому реакція Єврокомісії наразі є максимально стриманою: Брюссель констатує відсутність офіційного звернення і не коментує можливі механізми, яких Вашингтон поки не представив.
Новий раунд суперечок між США та Європою?
За словами Трампа можна побачити ширшу проблему, яка останніми роками дедалі гостріше проявляється у трансатлантичних відносинах.
Американський президент неодноразово вимагав від європейських союзників брати на себе більшу частину фінансового та військового навантаження у сфері безпеки. Йдеться не тільки про Україну, а й про загальні витрати держав НАТО на оборону.
Логіка Трампа полягає у тому, що Сполучені Штати протягом десятиліть несли непропорційно велике навантаження, забезпечуючи військовий потенціал Альянсу та допомагаючи союзникам у кризових ситуаціях. Європа, на його думку, повинна значно більше інвестувати у власну оборону.
Однак у випадку з Україною ситуація складніша. Європейські держави самі витратили величезні кошти на підтримку Києва, а також прийняли мільйони українців, фінансували гуманітарні програми, допомагали українській економіці та збільшували власні оборонні бюджети.
Тому потенційна вимога Вашингтона компенсувати США всі витрати могла б відкрити надзвичайно складну дискусію: що саме вважати американською допомогою, хто має за неї платити, за який період і за якими цінами?
Європа вже готується до більшої відповідальності
Паралельно з дискусією про американські витрати Європа поступово нарощує власні оборонні можливості.
Війна в Україні стала для європейських країн своєрідним тестом на спроможність діяти самостійно. Виявилося, що значна частина держав континенту протягом десятиліть недостатньо інвестувала у виробництво боєприпасів, військову техніку, системи протиповітряної оборони та стратегічні запаси.
Тепер ситуація змінюється.
Європейські країни збільшують оборонні бюджети, укладають нові контракти з виробниками зброї та намагаються розширити власне виробництво. Однією з причин цього є саме усвідомлення того, що в майбутньому Сполучені Штати можуть не завжди бути готовими виконувати ту саму роль, яку вони виконували раніше.
І заява Трампа про можливе повернення коштів лише підсилює це відчуття.
Для України це питання має ще більшу вагу. Якщо Вашингтон і Брюссель почнуть серйозніше переглядати модель фінансування військової допомоги, Києву доведеться працювати одночасно з обома центрами сили, переконуючи союзників у необхідності продовження підтримки.
Поки що головне — не заява, а те, що буде далі
На цьому етапі говорити про реальну фінансову вимогу США до Європейського Союзу зарано.
Єврокомісія прямо заявляє, що не отримувала офіційного повідомлення від Вашингтона. Не визначено ані суму, ані потенційних платників, ані юридичну основу такої компенсації.
Тому зараз слова Трампа радше варто розглядати як політичний сигнал. Він демонструє бажання американської адміністрації переглянути підхід до розподілу витрат між союзниками та змусити Європу брати на себе ще більшу частину фінансового навантаження.
Проте для України значення цієї дискусії виходить далеко за межі бухгалтерських розрахунків.
Йдеться про майбутнє всієї системи західної підтримки. Війна продемонструвала, що сучасна безпека коштує надзвичайно дорого, а залежність від одного донора створює стратегічні ризики. Якщо Європа справді хоче відігравати більшу роль у підтримці України, їй доведеться не лише збільшувати фінансування, а й нарощувати виробництво зброї, боєприпасів та систем захисту.
А Вашингтону, своєю чергою, доведеться чітко пояснити союзникам, чого саме він очікує від них.
Поки цього не сталося, «рахунок» за минулу допомогу залишається лише політичною заявою. Але сам факт її появи свідчить про важливу зміну: питання того, хто і скільки платить за безпеку України та Європи, стає одним із центральних у майбутніх відносинах між США та ЄС.
