Європейські союзники дедалі уважніше стежать за сигналами, які можуть свідчити про підготовку Росії до передачі Ірану сучасних безпілотників. У центрі занепокоєння перебуває версія, що ці дрони можуть бути використані Тегераном у війні проти США та Ізраїлю.
Йдеться саме про побоювання і розвідувальні оцінки, а не про остаточно доведений факт уже завершених поставок. Однак сама поява таких підозр на високому рівні показує, що в Європі розглядають російсько-іранську взаємодію як дедалі небезпечнішу і масштабнішу.
Підґрунтя для цих побоювань сформувалося не сьогодні. Після початку повномасштабної війни проти України Росія та Іран значно зблизилися. Москва широко застосовувала іранські дрони на українському фронті, а дві країни також співпрацювали в обході західних санкцій та нафтових обмежень.
Ситуація загострилася після того, як США та Ізраїль кілька тижнів тому завдали ударів по Ірану. За словами американських посадовців, після цього Росія почала передавати Тегерану супутникову та іншу розвідувальну інформацію про американські бази й можливі цілі в регіоні.
На початку березня президент України Володимир Зеленський заявив, що українська розвідка виявила передачу Росією Ірану дронів і розвідданих, які використовувалися під час атак на американські військові об’єкти та сусідні країни на Близькому Сході в межах цієї війни.
В інтерв’ю CNN від 15 березня Зеленський уточнив, що Москва передавала Тегерану безпілотники, виготовлені за іранськими ліцензіями. Ця деталь є принциповою, адже вказує не просто на політичну підтримку, а на можливу передачу вже адаптованих і модернізованих російських версій колишньої іранської розробки.
Додаткової ваги цим заявам надала публікація Financial Times. Видання повідомило, що Росія близька до завершення поетапного постачання в Іран дронів, медикаментів і продовольства. Саме після цього тема перестала бути лише припущенням і перейшла в площину відкритих політичних коментарів.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, відповідаючи на запитання в Брюсселі, прямо не підтвердив передачу бойових безпілотників Ірану. Він наголосив, що це належить до розвідувальної сфери, а тому такі дані не розкриваються публічно. Водночас Рютте закликав не бути наївними.
За словами Рютте, західні уряди давно фіксують тісний зв’язок між Росією, Іраном, Китаєм і Північною Кореєю. Сам факт появи нових повідомлень про масштабну взаємодію Москви й Тегерана, на його думку, вже сам собою є промовистим сигналом для союзників і підтверджує серйозність ризиків.
Схожу оцінку озвучив і міністр оборони Великої Британії Джон Гілі. У дописі в соціальних мережах він заявив, що Росія та Іран працюють разом, обмінюючись тактикою, підготовкою і технологіями. Це формулювання показує, що Лондон бачить у цій співпраці системний, а не випадковий характер.
Двоє високопоставлених європейських чиновників, які говорили анонімно через дипломатичну чутливість теми, повідомили, що їхні спецслужби вважають: Росія дійсно готується передати Ірану дрони для використання у війні проти США та Ізраїлю. Але деталей щодо строків і обсягів вони не навели.
Водночас третій європейський чиновник висловився обережніше. За його словами, існують сильні ознаки того, що між Москвою і Тегераном могла бути укладена така домовленість. Проте він не підтвердив, що дрони вже доставлені, і не зміг сказати, чи триває сам процес постачання.
Американська публічна позиція на цьому тлі виглядає менш категоричною. Державний секретар Марко Рубіо фактично применшив імовірність активного втручання Москви, заявивши, що Росія передусім зосереджена на власній війні. Далі цього коментаря він публічно розвивати тему не став.
Окремо важливо розуміти, чому Іран узагалі може бути зацікавлений у таких поставках саме зараз. Виробничі потужності Тегерана, пов’язані з дронами та балістичними ракетами, стали одними з головних цілей масштабної американсько-ізраїльської кампанії бомбардувань, яка триває вже майже місяць.
За таких умов російські безпілотники могли б частково компенсувати пошкодження іранського оборонного виробництва. Саме тому західні аналітики розглядають можливі поставки не як символічний жест, а як практичний механізм швидкого посилення іранських ударних можливостей на тлі виснаження власної бази.
Кремль усі ці повідомлення публічно заперечує. Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що інформація про передачу Ірану дронів та іншої зброї для використання у цій війні є неправдивою. Москва таким чином зберігає звичну лінію повного офіційного спростування.
Пєсков також раніше заперечував ще одну резонансну публікацію Wall Street Journal. У ній ішлося про те, що Росія вже передала Ірану модернізовані компоненти для безпілотників, які покращують зв’язок, навігацію та наведення. Це означає, що підозри щодо технологічної допомоги з’являлися і раніше.
Водночас Росія відкрито визнавала, що передавала Ірану медичні товари та продукти харчування суходолом через Азербайджан і планує робити це надалі. Формально це гуманітарний напрям, але на тлі інших повідомлень навіть такі поставки розглядаються Заходом як частина ширшого каналу підтримки Тегерана.
На початку місяця Дональд Трамп також намагався применшити значення повідомлень про передачу Росією розвідданих Ірану для ударів по американських військах. Він заявив, що якщо Тегеран і отримує таку інформацію, то останні події показують, що вона не дає йому відчутної переваги на полі бою.
Для Трампа ця тема є політично незручною. Він неодноразово демонстрував м’якший підхід до Москви у порівнянні з європейськими союзниками та не поспішав посилювати тиск на Кремль. Тому будь-які дані про нову російську військову допомогу Ірану автоматично ускладнюють і американську внутрішню дискусію.
Ще більш незручним це питання робить нафтова складова. Війна навколо Ірану спричинила зростання цін на нафту, і на цьому тлі Трамп нещодавно послабив частину економічних обмежень щодо російської нафти. Європейців і Зеленського це обурило, бо такі кроки фактично підживлюють російську воєнну машину.
У самій Москві, як випливає з матеріалу, допомогу Ірану можуть сприймати як своєрідну відповідь на західну підтримку України. Російська логіка в цьому випадку проста: якщо США та їхні союзники допомагають Києву, то Кремль може розширювати допомогу тим силам, які виступають проти американських інтересів.
Цей можливий обмін має і чітку військово-технологічну передісторію. У вересні 2022 року, коли російська армія переживала один із найскладніших періодів війни, Іран допоміг Москві сотнями дронів Shahed-136. Саме тоді було закладено основу нинішньої взаємозалежності між двома режимами.
Після цього Росія створила власне виробництво безпілотників у Єлабузі, в Татарстані, приблизно за тисячу кілометрів на схід від Москви. Спочатку російські фахівці збирали дрони з іранських комплектів, але згодом операція значно зросла і перетворилася на окремий великий виробничий центр.
На початку 2023 року завод випускав приблизно сто безпілотників на місяць. Тепер, за наведеними оцінками, його можливості дозволяють виробляти вже тисячі одиниць. Це свідчить не лише про розширення масштабу, а й про повну індустріалізацію російської програми ударних дронів.
Паралельно змінювалася і сама конструкція. Російські інженери поступово переробили початкову іранську модель, додавши власні елементи корпусу, бойові частини та навігаційні системи. У підсумку йдеться вже не просто про копію Shahed, а про помітно модифікований російський варіант цього озброєння.
Торік у липні керівник особливої економічної зони, де розташований завод у Єлабузі, Тимур Шагівалеєв назвав це підприємство на російському державному телебаченні найбільшим і найсекретнішим заводом ударних дронів у світі. Ця оцінка показує, яке значення Кремль надає програмі безпілотників.
Саме тому нинішні побоювання Європи виглядають настільки серйозними. Якщо Москва справді почне передавати Ірану модернізовані дрони, це означатиме перехід до нового рівня російсько-іранського союзу, де війна проти України стає джерелом ресурсів, технологій і досвіду для інших конфліктів.
