Водночас Москва та Київ обмінялися звинуваченнями у зривах угоди, а Вашингтон наголошує на потребі повноцінного та всебічного припинення вогню.
20 квітня 2025 року, напередодні закінчення одноденного Великоднього перемир’я на лінії фронту в Україні, офіційний представник Державного департаменту США заявив, що Вашингтон «вітатиме пролонгацію» цієї тимчасової паузи, оголошеної президентом Росії Володимиром Путіним. У своїй електронній заяві речник Держдепу підкреслив:
«Ми бачили заяву президента Путіна про тимчасове припинення вогню на Великдень. Ми віддані меті досягнення повного та всеосяжного перемир’я. Якщо оцінити серйозність цих намірів, ми вітаємо продовження після неділі».
Це підтверджує, що хоча оголошене перемир’я носило суто одноденний характер — до опівночі за московським часом (21:00 GMT) у неділю — Вашингтон готовий підтримати будь‑які зусилля щодо його продовження.
Передумови Великоднього перемир’я
Володимир Путін, виступаючи напередодні православного Великодня, наказав «припинити всі військові дії» на лінії фронту від опівночі суботи до півночі неділі за московським часом. Цей ненадовгий «пасхальний режим тиші» мав продемонструвати нібито готовність Москви до мирної паузи, хоча з самого початку викликав сумніви в Києві й у західних столиць.
Президент України Володимир Зеленський відразу ж спростував будь‑які серйозні наміри Кремля: за його словами, російські війська продовжили артилерійські обстріли ще до опівночі суботи й не припинилися вночі. Згідно з даними Генерального штабу, між ніччю суботи та 16:00 неділі росіяни здійснили щонайменше 46 нових атак із важкого озброєння. «Або Путін не контролює власну армію, або Кремль не має наміру припиняти війну, а лише прагне вигідного PR», — заявив він у соціальних мережах.
Тим часом Міноборони РФ оприлюднило зустрічний звіт: з їхньої точки зору, українські війська понад тисячу разів порушили «пасхальну тишу», завдаючи ударів по інфраструктурі та мирному населенню в прикордонних регіонах — 444 обстріли російських позицій і більш ніж 900 атак дронів у Брянській, Курській та Білгородській областях. «Внаслідок цього є загиблі та поранені серед цивільних», — стверджують у Москві. Reuters не змогла незалежно перевірити кількості ударів і наслідки зіткнень у режимі реального часу.
Роль США та умови перемир’я
Окрім підтримки подовження Великоднього перемир’я, Сполучені Штати активно просувають ширшу угоду щодо тривалої паузи. Ще 11 березня у Джидді (Саудівська Аравія) відбулася зустріч українських та американських дипломтів, де Київ дав попередню згоду на 30‑денне перемир’я за американською пропозицією. Угода передбачала відновлення всіх форм військової допомоги та розвідданих від США, які були призупинені з початку трьохмісячної паузи в інтенсифікації підтримки. «Ключ тепер у руках Росії», — прокоментував тоді Андрій Єрмак, керівник Офісу Президента України.
Та вже за добу Путін виставив низку нереалістичних умов: Україна має відмовитися від курсу до НАТО, назавжди поступитися Москві чотирма адміністративними регіонами та скоротити збройні сили до невизначено малих масштабів. Ці вимоги Київ розцінив як ультиматум капітуляції і відхилив.
Американський президент Дональд Трамп, який позиціонує себе як «миротворець», неодноразово наголошував на ризиках ескалації й готовності Вашингтона відійти від будь‑яких переговорів, якщо прогресу не буде видно «незабаром». Його державний секретар Марко Рубіо підтвердив: якщо не буде чіткого прогресу, США перестануть бути посередником.
Після досягнення попереднього меморандуму між США та Україною в середині тижня Трамп також пообіцяв підписати мінеральну угоду з Києвом «за тиждень», але попередня спроба в лютому зірвалася після скандалу в Овальному кабінеті.
Взаємні звинувачення й інформаційна війн
Перемир’я, яке тривало лише добу, зіштовхнулося з проблемами верифікації. жодної з дій обох сторін не вдалося незалежно підтвердити через блокування доступу спостерігачів та обмеження журналістських виїздів на передову. Відтак у суспільному сприйнятті перемир’я швидко перетворилося на черговий інструмент інформаційної війни:
- Москва стверджує, що «українські сили відкрили вогонь понад тисячу разів, спричинивши страждання мирного населення та руйнування»,
- Київ навпаки переконує, що російські війська продовжували масовані обстріли з артилерії й безпілотників упродовж усієї суботи та неділі.
Обидві сторони також звинувачують одна одну в порушенні домовленостей щодо нецільового ураження енергетичної інфраструктури та морських комунікацій — угоди, укладеної раніше в лютому.
Перспективи та виклики для мирного врегулювання
- Нестача довіри. Кожне нове припинення вогню, навіть символічне, стикається з дефіцитом довіри: якщо вже одноденне перемир’я невдовзі порушується, навіщо узагалі сподіватися на довгострокові угоди?
- Необхідність механізму контролю. Без участі незалежних міжнародних спостерігачів та реального моніторингу з боку ООН чи ОБСЄ будь‑які домовленості приречені на зрив.
- Геополітичний тиск. США демонструють готовність тиснути на обидві сторони, але через внутрішню політику й позиціонування Трампа як потенційного кандидата виборів ця підтримка нестабільна.
- Умови Кремля. Якщо Росія наполягатиме на своїх початкових умовах капітуляції України, жодне перемир’я не закінчиться справжнім миром.
- Внутрішня ситуація в Україні. Армія, попри втому й виснаження ресурсів, готова й далі діяти «симетрично» на будь‑які порушення. Зеленський уже заявив про готовність продовжити перемир’я на 30 днів за умов повного припинення вогню росіянами.
Роль міжнародної спільноти
ЄС та ООН закликали обидві сторони зберігати здоровий глузд. У Брюсселі відзначали: Москва може припинити війну сьогодні, якщо забажає, але це вимагає не виступів, а конкретних дій. Генсек ООН Антоніу Гутерреш і речник Стефан Дюжаррик наголошують на потребі «справжнього, триваючого та всеосяжного миру», який поважає суверенітет та територіальну цілісність України. Та без реальних гарантій безпеки говорити про такий мир рано.
На цьому фоні американські та арабські дипломати намагаються зберегти динаміку джиддахських консультацій, а в самій Україні — попри воєнний стан і воєнні витрати — триває активний діалог: від адаптації економіки до війни до обговорення нових форматів безпеки з гарантами західних країн.
Одноденне Великоднє перемир’я виявилося лише короткою ілюзією: підсумком стали взаємні звинувачення, відсутність контролю, початкова підтримка США і різке спростування в Кремлі. Ключове питання — чи вдасться налагодити механізм, який зробить будь‑яку паузу у вогні реальністю, а не інформаційним приводом.
Вашингтон готовий відігравати активну роль у пошуку мирного вирішення, але поки що — за умови, що Росія продемонструє щиру готовність до перемир’я. Без цього навіть найщедріші закордонні ініціативи залишаться деклараціями, а люди на передовій та в тилу й надалі будуть жертвами політичних ігор замість того, щоб сподіватися на мирні свята.
